Постанова № 34624961, 31.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2013 р. Справа № 922/2725/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Пелипенко Н.М. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Голозубової О.І.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_8 (довіреність № 364 від 13.02.2012 р.); ОСОБА_2 (довіреність № 2379 від 23.08.2012 р.);

відповідача - Чернявська Ю.С. (довіреність № 83/1 від 09.07.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2700Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від "12" серпня 2013 року у справі № 922/2725/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків;

до Публічного акціонерного товариства "Гіпротракторосільгоспмаш", м. Харків;

про встановлення безстрокового платного сервітуту, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПАТ "Гіпротракторосільгоспмаш", в якій просив:

Встановити ФОП ОСОБА_4 безстроковий платний сервітут щодо нежитлових приміщень у нежитловій будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, які належать ПАТ "Гіпротракторосільгоспмаш", а саме: вхід в будівлю і центральні сходи до 3-го поверху (сходи центральні поз. III загальною площею 117,4 кв.м., сходи поз. III загальною площею 40,7 кв.м., сходи поз. III загальною площею 40,2 кв.м., приміщення вестибюлю (поз. 63, 64, 65, 65е, 65д) загальною площею 81,3 кв.м., вестибюль сходів II (поз. 58, 58а, 59) загальною площею 25,2 кв.м., коридор 2-го поверху (поз. 67) загальною площею 142,1 кв.м.).

Сервітут встановити на наступних умовах:

- для обслуговування та безперебійної експлуатації нежитлових приміщень третього поверху № 19, 19а, 196, 19в, 19г, 19д, 19ж, 19з, 19и, 19к, 20, 21, 21а, 36, Зв, 4а, 46, 56, 29-а, 6а, 29в, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, такого змісту:

1) право цілодобового доступу, входу, виходу і проходу до нежитлових приміщень ФОП ОСОБА_4 представників, працівників, орендаторів, відвідувачів ФОП ОСОБА_4 по вищезазначеним нежитловим приміщенням ПАТ "Гіпротракторосільгоспмаш" з правом користування прибудинкової території для виносу сміття.

- встановити, що ФОП ОСОБА_4 в особі його представників, працівників, відвідувачів, орендаторів мають право користуватися частиною нежитлових приміщень ПАТ "Гіпротракторосільгоспмаш" у межах прав, наданих сервітутом.

- встановити плату за сервітут в розмірі 500,00 грн. на місяць, в яку входять: компенсація по витратам за обслуговування нежитлових приміщень у нежитловій будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, які належать ПАТ "Гіпротракторосільгоспмаш", а саме: вхід в будівлю і центральні сходи до 3-го поверху, компенсація за послуги з вивезення побутових відходів.

- встановити, що даний сервітут не припиняє своєї дії у разі зміни власника нежитлових приміщень у нежитловій будівлі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, які належать ПАТ "Гіпротракторосільгоспмаш", а саме: вхід в будівлю і центральні сходи до 3-го поверху.

- встановити, що даний сервітут не позбавляє власника нежитлових приміщень права користування, володіння і розпорядження цих приміщень.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.08.2013 р. у справі № 922/2725/13 (суддя Погорелова О.В.) позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи. Зазначає, в порушення вимог ст. 402 Цивільного кодексу України, позивачем не вжито належних заходів щодо встановлення платного сервітуту за домовленістю сторін, а встановлення позивачем безстрокового платного сервітуту з фіксованою оплатою в 500 грн. на місяць., порушує права відповідача , у зв'язку з тим, що компенсація по витратам на обслуговування спірних нежитлових приміщень не є фіксованою величиною. Посилається на те, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження наявності перешкод у користуванні належних йому приміщень. Крім того, зазначає, що протягом 2011- 2013 років позивач направляв відповідачу звернення стосовно спонукання ПАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» встановити інший сервітут щодо користування коридором 3-го поверху, який належить на праві власності самому позивачу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 р. у справі № 922/2725/13 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено розгляд на 19.09.2013 р., ухвалою суду від 19.09.2013 р. розгляд справи відкладався на 24.10.2013 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 21.10.2013 р. вх. № 10019 не погоджується доводами, зазначеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Зазначає, що позивачем надсилалась відповідачу пропозиція про укладання договору сервітуту цінним листом від 16.11.2012 року з описом вкладення та наводить обґрунтування щодо розрахунку плати за сервітут у розмірі 500,0 грн. в місяць.

Представник відповідача 22.10.2013 р. подав до суду письмові пояснення у справі (вх. № 10043), де зазначає, що рішенням господарського суду встановлено умови сервітуту, серед яких є право цілодобового доступу,входу, виходу і проходу по нежитловим приміщенням відповідача з правом користування прибудинковою територією для виносу сміття. Прибудинкова територія, в межах якої обладнані спеціальні засоби для скиду сміття, є частиною земельної ділянки, яка надана відповідачеві в тимчасове користування для експлуатації та обслуговування будівель та споруд. Тобто спірним рішенням господарського суду фактично встановлено земельний сервітут на право проходу, але в матеріалах справи відсутній план земельної ділянки, обґрунтування відносно площі, меж прибудинкової території, яка надається для виносу сміття та пропозиція позивача щодо встановлення земельного сервітуту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу АЕЕ № 715236 від 30.11.2001 р.,укладеного з ТОВ «Трио» посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 2246, придбав у власність нежитлові приміщення третього поверху № 19, 19а, 196, 19в, 19г, 19д, 19ж, 19з, 19и, 19к, 20, 21, 21а, 36, 3в, 4а, 46, 56, 29-а загальною площею 368,3 кв.м., та за договором купівлі-продажу АЕІ № 320363 від 20.12.2001р., укладеного з гр.ОСОБА_6 зареєстрованого в реєстрі за №2495, придбав у власність нежитлові приміщення третього поверху № 6а, 29в, - загальною площею - 49,7 кв.м., що знаходяться у нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

В матеріалах справи знаходиться лист відповідача від 28.11.2001 року №264/8 про гарантії при купівлі нежитлових приміщень. В обґрунтування вимог про встановлення безстрокового платного сервітуту позивач посилається на те, що відповідач, який має право власності на вхід, сходи, інженерні комунікації, місця загального користування, які примикають до нежитлових приміщень позивача на третьому поверсі будівлі по АДРЕСА_1 , чинить йому перепони у користуванні сходами , місцями загального користування. Зазначає, що запропонований відповідачем договір на відшкодування витрат по утриманню будівлі позивачем не погоджений, оскільки в витратах на утримання відсутня методика розрахунків.

Перевіркою матеріалів справи колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до позовної заяви в підтвердження заявлених вимог додано незасвідчені належним чином письмові документи, які були прийняті судом першої інстанції, як належні докази.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до вимог п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55, "ДСТУ 4163-2003" "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів", відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Фактично ксерокопії письмових доказів, на які посилається позивач та господарський суд першої інстанції, належним чином не засвідчені.

Згідно ст. 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ч.3, ст. 402 Цивільного кодексу України, разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою звернення до суду з позовом про встановлення сервітуту є вжиття особою, яка вимагає такого встановлення, заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) нерухомого майна.

Задовольняючи вимоги про встановлення позивачу безстрокового платного сервітуту щодо нежитлових приміщень у нежитловій будівлі по АДРЕСА_1, які належать відповідачу, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджений факт звернення позивача до відповідача з пропозицією про укладення платного договору сервітуту, яку відповідач залишив без задоволення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, до позовної заяви в якості доказів про надсилання позивачем 16.11.2012 р. цінного листа на адресу відповідача з пропозицією про укладення платного договору сервітуту, позивачем додано незасвідчені належним чином ксерокопії документів.

З опису вкладення на ім'я ПАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» від 16.11.2012 р. вбачається, що в графі „Найменування предметів" зазначено: супроводжувальний лист в порядку ст. 181 ГК Украины на 8 арк.; проект сервітуту ФОП ОСОБА_4 с ПАТ «Гіпротракторосільгоспмаш» в 2 прм. на 3-х арк; передбачувальний розрахунок фактических витрат по сервітуту в 2 пр. на 1 листі".

Колегія суддів зазначає, що зазначений в описі «передбачувальний розрахунок фактичних витрат по сервітуту» до позовної заяви не доданий. В судовому засіданні , при огляді направленого 16.11.2012 р. позивачем пакета документів відповідачеві, з*ясовано, що розрахунок витрат по сервітуту в документах позивача теж відсутній. Зазначене свідчить про те , що до звернення позивача з позовом відповідач був позбавлений можливості визначитись з розміром плати по сервітуту. Враховуючи,що визначення плати за користування майном належить до компетенції сторін, колегія суддів вважає, що позивачем не дотримано вимоги про обов'язкове вжиття заходів щодо встановлення сервітуту за домовленістю з власником (володільцем) нерухомого майна, що передбачена в ст. 402 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 403 Цивільного кодексу України, особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Визначення плати належить до компетенції сторін. Безкоштовне використання сервітуту має бути встановлене в договорі, законі або рішенням суду.

Крім того, під час розгляду справи про встановлення сервітуту господарським судам не з'ясовувано, чи може позивач задовольнити свою потребу в користуванні своїм майном інакше, ніж як встановленням такого сервітуту, та з яких саме причин позивач не може використовувати належне йому майно. Тобто, обов*язковою умовою встановлення сервітуту є неможливість позивача задовольняти свої потреби в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

В підтвердження позовних вимог позивачем не надано технічний паспорт нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, як доказ неможливості користування позивачем своїми нежитловими приміщеннями в інший спосіб.

В матеріалах справи відсутні інші докази в підтвердження того, що позивач не може використовувати належне йому майно інакше, ніж як шляхом встановлення платного сервітуту.

Однак, судом першої інстанції вказані вище обставини враховані не були та взагалі не досліджувались, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Стосовно позовної вимоги щодо встановлення сервітуту на користування прибудинковою територією для виносу сміття, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що прибудинкова територія, на якій знаходяться спеціальні засоби для скиду сміття, є земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, ця земельна ділянка є частиною земельної ділянки яка надана відповідачеві в тимчасове користування для експлуатації та обслуговування будівель та споруд.

Згідно ч. 1 ст. 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Отже, вимога позивача про встановлення сервітуту на користування прибудинковою територією для виносу сміття, за своєю суттю, є вимогою про встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до п. 2.35 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (із змінами), у вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача.

За приписами п. п. 2.37;2.38. ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (із змінами), при визначенні умов сервітуту необхідно враховувати витрати власника (володільця) земельної ділянки щодо сплати орендної плати земельного податку, утримання прибудинкової території та інше, в частині тієї площі, на якій встановлено земельний сервітут. У рішенні суду про встановлення сервітуту має бути чітко зазначено для якого виду використання встановлюється земельний сервітут.

Таким чином, складовою частиною договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки. Користування чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту унеможливлює встановлення земельного сервітуту.

В матеріалах справи відсутні технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж прибудинкової території та проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки.

Також у матеріалах справи доказів того, що позивач звертався до відповідача з пропозицією щодо встановлення земельного сервітуту. У разі, якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін ,зокрема, не звернулась до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту, господарський суд повинен відмовити у задоволенні відповідних вимог, у зв'язку з відсутністю у такої особи права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. Така правової позиції висловлена Вищий господарський суд України в п. 2.33 ч. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (із змінами).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на які ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення від 12.08.2013 р. у справі № 922/2725/13, не з'ясував в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надав їм, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, належної юридичної оцінки.

Беручи до уваги вищевикладене, господарський суд першої інстанції припустився порушення приписів Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи в їх сукупності, що, в свою чергу, є підставою для скасування рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням фактичних обставини справи, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають цим обставинам, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2013 року у справі № 922/2725/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.08.2013 року у справі № 922/2725/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 29.10.2013 р.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Тихий П.В.