Постанова № 34631525, 29.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2013 р.Справа № 2-а/1570/4814/11

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Белогуб О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Одеса, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року, у справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Іллічівську до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми податкових зобов'язань,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року, в задоволення позову Державної податкової інспекції у м.Іллічівську про визнання правомірними дій щодо визначення ТОВ «Іллічівський олійний термінал» податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до державного бюджет, із застосуванням звичайних цін, на загальну суму 1995 820, 00 грн., згідно рішення ДПІ у м.Іллічівськ від 11.04.2011р. №0000522350, та стягнення з ТОВ «Іллічівський олійний термінал» суму податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість, визначених із застосуванням звичайних цін, у розмірі 1 995 820,00 грн., - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення виїзної планової перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, встановлено порушення п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість», за результатами якої прийнято рішення про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін № 0000522350 від 11 квітня 2011 року.

Порушення полягає у тому, що відповідачем здійснено реалізацію послуг зі зберігання вантажу - рослинна олія, в ємкостях ДП «Новікь», ТОВ СП «Трансплан», ТОВ «АДМ Україна» за цінами нижче ніж звичайні.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Іллічівський олійний термінал» зареєстровано виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області 29.03.2006р., що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №275244 та знаходиться на обліку ДПІ у м. Іллічівську з 04.04.2006р. за №2562.

На підставі направлень від 25.02.2011р. № 01-045/137, від 15.03.2011р. № 01-045/185, виданих ДПІ у м. Іллічівську, у період з 28.02.2011р. по 21.03.2011р. працівниками податкового органу проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Іллічівський олійний термінал» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., що підтверджується актом №679/23-0301/34169580 від 28.03.2011р., в ході якої встановлено порушення п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Порушення ґрунтується на господарських операціях щодо надання послуг експедиторам, а саме: - ДП «Новікь» з наданням послуг по прийманню, зберіганню, перевалці харчових наливних вантажів (рослинна олія змішаного виробництва), які поступають на базу наливних вантажів Іллічівського морського торговельного порту для

подальшого відправлення на експорт №1-3 від 01.01.2007р., яким визначена

вартість таких послуг залежно від терміну збереження вантажу та його кількості. До

зазначеного договору укладено доповнення від 09.06.2008р., 02.07,2008р.,

04.07.2008р., 12.07.2008р., 18.07.2008р., 21.07.2008р., 21.08.2008р., 03.10.2008р., які

визначали зобов'язання сторін по наданню комплексу послуг по вантажах

відвантажених на окремі теплоходи по окремим рейсам у фіксованій сумі;

- ТОВ СП «Трансплан» (експедитор) з надання послуг по обробці харчових наливних вантажів (рослинна олія змішаного виробництва), які поступають на базу наливних вантажів Іллічівського морського торговельного порту для подальшого відправлення на експорт №2-3 від 07.01.2008р., яким визначена вартість таких послуг залежно від терміну збереження вантажу та його кількості. До зазначеного договору укладено доповнення від 15.08.2008р., яким визначено зобов'язання сторін по наданню комплексу послуг по вантажу відвантаженому на теплохід «Татапзкіу» у фіксованій сумі;

- ТОВ «АДМ Україна» з надання послуг по прийманню, зберіганню у ємкостях

Термініла та ємкостях бази наливних вантажів, розташованих на території

Іллічівського морського торгівельного порту, олії соняшникової нерафінованої,

виробленого ЗАТ «ІМЕЗ» з подальшою його відправкою на експорт судами,

номінованими замовником, чи у залізничних цистернах на експорт чи по території

України № 3-4 від 01.01.2007р., яким визначена вартість таких послуг залежно

від терміну збереження вантажу та його кількості. До зазначеного договору укладено доповнення від 04.12.2008р., яким визначена фіксована ціна на партію

вантажу 4791т., прийняту на зберігання з 13.02.2008р. по 21.03.2008р., до дати

фактичного відвантаження.

Факти порушень полягають у тому, що відповідачем до «Новікь», ТОВ СП «Трансплан», ТОВ «АДМ Україна» по зберіганню вантажу - рослинної олії, у ємкостях, в окремих випадках застосовувались ціни по таким експедиторам, які відрізнялися від цін, які застосовували по ним, виходячи з вимог укладених по таким експедиторам договорів (а саме, залежно від терміну зберігання вантажу та його вазі). В таких випадках ціни та послуги зі зберігання застосовувались виходячи з їх вартості вказаної у доповненнях (додаткових угодах) укладених з експедиторами. Вартість зберігання у таких випадках формувалась виходячи з партії такого вантажу відвантаженої на визначений у доповненнях (додаткових угодах) теплохід (залізничну цистерну) та рейс (дату) на відправлення вантажу. Перевіряючими також зазначено, що документального підтвердження фактів зміни умов зберігання, зміни якості наданих послуг по зберіганню вантажів та інших факторів, які могли вплинути на зміну вартості послуг до перевірки не надано.

На підставі наказу ДПІ у Іллічівську №242 від 21.03.2011р. «Про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «Іллічівський олійний термінал», прийнято рішення ДПІ у м.Іллічівськ №0000522350 від 11.04.2011р., яким застосовано звичайні ціни при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «Іллічівський олійний термінал», а сме визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1 995 820 грн., з яких: 1 596 656 грн. - основний платіж, 399164 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо наявних порушень з боку позивача, яким не застосовано порядок визначення рівня звичайної ціни, як це визначено пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме не вжито заходів, передбачених даною нормою та не отримано від уповноважених органів інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації послуг, що надавалися позивачем, на внутрішньому ринку України. Також, суд визнав недоведеним факт, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, а податкові зобов'язання ТОВ «Іллічівський олійний термінал» з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін, на загальну суму 1995820, 00 грн., визначено правомірно. При прийнятті рішення ДШ у м.Іллічівську не дотримано форми рішення щодо визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено об'єктивні обставини у справі та правильно застосовано норми матеріального права, однак висновок не відповідає таким обставинам, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (діяв на час зазначених правовідносин та втратив чинність з 01.01.2011р), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пункту 1.18 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридичне та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Цією нормою передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судовою колегією встановлено, що сторонами в ході судового розгляду справи не оспорюються фактичні обставини у справі щодо здійснення господарських операцій, а оспорюється факт формування ціни наданих послуг за вищезазначеними договорами.

В даному випадку податковий орган при проведенні перевірки мав враховувати рівень звичайних цін на товари (послуги), що поставляються, і в разі встановлення факту заниження позивачем договірних цін порівняно з рівнем звичайних цін більше, ніж на 20 відсотків, повинен був базу оподаткування у таких операціях визначити за звичайними цінами.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для зменшення ціни за господарськими договорами є факт того, що протягом 2008 року відбулися події, які істотно вплинули на умови функціонування ринку ідентичних товарів. Так, Кабінетом Міністрів України 12.03.2008р. прийнято Постанову №189 «Про затвердження обсягів квот на олію соняшникову та насіння соняшнику, експорт яких підлягає ліцензуванню до 01.07.2008р., та порядку видачі ліцензій». Цією Постановою введено обов'язкове квотування та ліцензування експорту олії соняшникової та насіння соняшнику. У квітні 2008 року рішенням Європейської комісії заборонений імпорт соняшникової олії з України в країни Європейського союзу. ТОВ «Іллічівський олійний термінал» зазначив, що оскільки основним ринком збуту соняшникової олії є країни Європейського союзу, вказані обставини призвели до простою переробних заводів та, відповідно, до величезних фінансових витрат вітчизняних виробників масложирової продукції. Оскільки тільки у липні 2008 року Європейська комісія офіційним листом схвалила розроблену українською стороною систему перевірки якості продукції і погодила перелік супровідних документів, необхідних для поставок соняшникової олії у країни Європейського союзу, таким чином, дозволивши українським маслопереробним підприємствам відновити експорт своєї продукції в даний регіон. У зв'язку з вищевказаними обставинами, вантажовласники не могли відвантажувати свою продукцію на транспортні засоби та здійснювати експортні операції. За таких обставин у 2008 році склалися нестандартні умови функціонування ринку ідентичних товарів та (робіт, послуг), зокрема, терміни та витрати на зберігання вантажу значно збільшилися, а звичайний ритм перевалки та логістики вантажів був порушений. Крім того, з початку світової фінансової кризи для ринку української рослинної олії настав занепад, українські виробники та експортери несли збитки через неможливість здійснити зовнішньоекономічні операції та відвантажити покупцям-нерезидентам олію соняшникову. Враховуючи вказані об'єктивні умови між відповідачем та вантажовласником (експедиторами) були тимчасово переглянуті відповідні положенні договорів, які регулюють порядок формування вартості послуг та розрахунки.

Зазначені пояснення надано відповідачем, у відповідності до листа №49 від 18.03.2011р., на запит податкового органу від 15.03.2011р., та в ході судового розгляду справи, які судом першої інстанції визнано належними доказами.

Однак, із наданих пояснень та зібраних у справі доказів вбачається, що обставинами, які не потребують доведенню, є факт прийняття компетентними органами нормативно-правових актів у зовнішньо-економічній сфері, якими врегульовано питання постачання соняшникової олії.

В даному випадку, судом першої інстанції не встановлено, а в ході розгляду справи в апеляційному провадженні не зібрано належних доказів, які вказують на причинно-наслідковий зв'язок між прийняттям нормативно-правових актів з необхідність зменшення ціни за господарськими операціями. Дані обставини залишені без пояснень представниками відповідача.

Крім того, у відповідності до умов укладених відповідачем господарських договорів вбачається, що до форс-мажорних обставин відноситься факт прийняття урядом країни нормативно-правових актів, які впливають на умови виконання договорів. Факт настання форс-мажорних обставин підтверджується письмово Торгово-промисловою палатою України.

Колегією суддів встановлено, що умови господарських договорів відповідачем не виконано, що вбачається з наданих пояснень представниками ТОВ «Іллічівський олійний термінал», а саме останні не звертались до компетентного органу на підтвердження факту морс-мажорних обставин.

Таким чином судова колегія прийшла до висновку, що зібрані у справі докази не вказують на наявність підстав для зменшення ціни за господарськими операціями, що безпосередньо впливає на податки та збори до Державного бюджету України.

Посилання суду першої інстанції на факт порушення податковим органом процедури при визначенні звичайної ціни є помилковим, так як останнім взято до уваги рівень цін за господарськими договорами, які мали місце між відповідачем та його контрагентами до моменту внесення змін до вказаних договорів, що на думку колегії є правомірним.

При визначенні звичайної ціни податковий орган обґрунтовано застосував формулу, яка викладена в акті перевірки та підтверджена в ході судового розгляду.

Також, судом першої інстанції зроблено висновок щодо порушення при складанні рішення щодо визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін.

У відповідності до п.2.3 наказу ДПА України від 22.12.2010р. №985 "Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, передбачено, що у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення-рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2 цього розділу. У разі коли платник податків розпочинає

процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення або не сплачує відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Так, податковим органом в порушення вищезазначених норм не прийнято податкове-повідомлення рішення, а прийнято рішення про застосування звичайних цін та звернення до суду з позов, що не впливаю на сам факт наявності порушення вимог податкового законодавства, а лише є порушенням процедури.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2011 року скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» про визнання правомірними певних дій та стягнення суми податкових зобов'язань - задовольнити.

Визнати правомірними дії Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області ДПС щодо визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до Держаного бюджету із застосуванням звичайних цін, у сумі 1 995 820,00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський олійний термінал» кошти в розмірі 1 995 820,00 гривень податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до Держаного бюджету із застосуванням звичайних цін на розрахунковий рахунок 31117029700015, код 3014010100, ВДК м.Іллічівська, банк УДК Одеської області, МФО 828011, код 23215045.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло