Ухвала суду № 34631520, 30.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 р.Справа № 2а-4036/12/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представників позивача Ільчика І.С., Кожемяченко А.М. та Однокоза П.І., а також представника відповідача Бартошука С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані» до Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (правонаступник Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Шугар Компані» (далі ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані») звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі Жовтнева МДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0020421501.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 29 травня по 20 червня 2012 року посадовою особою Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за лютий 2012 року, на рахунок платника у банку за березень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 20 червня 2012 року за № 422/15-34539925, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 233699 грн. за лютий 2012 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0020421501, яким ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 233699 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року позовні вимоги ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 05 липня 2012 року № 0020421501.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме пункти 200.1, 200.2, 200.3 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України щодо порядку визначення суми бюджетного відшкодування. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 29 травня по 20 червня 2012 року посадовою особою Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за лютий 2012 року, на рахунок платника у банку за березень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 20 червня 2012 року за № 422/15-34539925, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 200.1 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 233699 грн. за лютий 2012 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2012 року № 0020421501, яким ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 233699 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем дотримано встановлені п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України вимоги для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 названого Кодексу встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за січень 2012 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ «Агро - торгівельна фірма «Агро-Діло» та ТОВ «Миколаївське заводобудівельне управління № 8».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру № 27/01/2012, відповідно до якого виробник (ТОВ «Агро - торгівельна фірма «Агро-Діло») зобов'язується виростити та продати замовнику (позивачу) коренеплоди цукрових буряків для промислового перероблення, а замовник зобов'язується для вирощування цукрових буряків надати виробнику в рахунок авансу грошові кошти у розмірі 1360000 грн. у строк до 28 лютого 2012 року. Придбання цукрових буряків планується здійснювати з 01 вересня 2012 року до закінчення сезону переробки буряків (т. 1 а. с. 62-65).

Крім того, позивачем також укладено договори на виконання підрядних робіт з ТОВ «Миколаївське заводобудівельне управління № 8» від 18 жовтня 2011 року за № 86, від 08 грудня 2011 року за № 99 та від 21 грудня 2011 року за № 102, відповідно до яких підрядник (ТОВ «Миколаївське заводобудівельне управління № 8») зобов'язується виконати комплекс підрядних робіт, а замовник (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити виконання підрядником робіт по «Реконструкції Засельського цукрового заводу ТОВ «Юкрейніан Шугар Компані». На виконання умов договорів позивачем 25 січня 2012 року здійснено оплату робіт на суму 333658 грн. 43 коп. (у т. ч. ПДВ 55609 грн. 57 коп.), 16 грудня 2011 року проведено передплату у сумі 500000 грн. (у т. ч. ПДВ 83333 грн. 33 коп.) та 21 грудня 2011 року також проведено попередню оплату у сумі 300000 грн. (у т. ч. ПДВ 60000 грн.) (т. 1 а. с. 68-114).

Також позивачем 17 січня 2012 року укладено договір поставки за № 1 з ТОВ «Миколаївське заводобудівельне управління № 8», згідно якого замовник (позивач) доручає, а постачальник зобов'язується виконати роботи по виготовленню та доставці на будівельну площадку металоконструкції. На виконання умов договору постачальником здійснено поставку 138 тонн металоконструкцій на загальну суму 2119815 грн.. При цьому 20 січня 2012 року позивачем проведено попередню оплату у загальному розмірі 1025101 грн. (т. 1 а. с. 115-116).

Витрати по вказаним вище угодам безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (виробництво цукру - т. 1 а. с. 17, зворот) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

На підставі підпункту 6.3 названого Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 01 листопада 2011 року № 1379 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Податкові накладні складено особами, які на момент їх оформлення були зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами поставки підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, які, в супереч доводам апелянта, були досліджені судом першої інстанції.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.3 та 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як встановлено матеріалами справи, бюджетне відшкодування за лютий 2012 року позивач формував з урахуванням податкового кредиту за січень 2012 року та у відповідності до вимог пунктів 200.1, 200.3 та 200.4 ст. 200 ПК України.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2012 року на 233699 грн..

В акті перевірки також зазначено, що 28 жовтня 2011 року між позивачем та ПП «Бая» укладений договір щодо вирощування та закупівлі буряків для виробництва цукру за № 28-10. На виконання умов договору 21 грудня 2011 року у якості попередньої оплати було перераховано 500000 грн. (у т.ч. ПДВ 83333 грн. 33 коп.).

Суму податку на додану вартість у розмірі 83333 грн. 33 коп. віднесено до складу податкового кредиту.

Однак, 15 лютого 2012 року договір від 28 жовтня 2011 року за № 28-10 розірвано за згодою сторін, у зв'язку з чим попередню оплату, здійснену позивачем, було повернуто ПП «Бая» у повному обсязі 17 лютого 2012 року, на підставі чого позивачем здійснено коригування (зменшення) податкового кредиту з ПДВ за лютий 2012 року.

Будь-яких доказів щодо включення зазначеної суми до бюджетного відшкодування за лютий 2012 року відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС від 05 липня 2012 року № 0020421501 є правильним та таким, що відповідає діючим нормам податкового законодавства.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 04 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: