Ухвала суду № 34631488, 24.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р.Справа № 2а-9040/11/1470

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного виробничо-комерційного підприємства "Ліком" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Ліком" до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Ліком" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення №0001001720 від 30 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 77 481, 05 грн. за порушення п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст. 8, п.п.а,б п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", п.п.14.1.180 п.14.1 ст. 14, п.167.1 ст. 167 ПК України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі приватного виробничо-комерційного підприємства "Ліком" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в період з 15 листопада 2011 року по 21 листопада 2011 року податковою проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного виробничо-комерційного підприємства "Ліком" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо оформлення найманих працівників, нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року.

Перевірка також була проведена на вимогу прокуратури Корабельного району м. Миколаєва, у зв'язку з порушенням кримінальної справи по факту порушення посадовими особами позивача законодавства про працю.

За результатом проведеної перевірки 22 листопада 2011 року складено акт №1088/17-20/20869496, згідно якого перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п.4.2 ст. 4, п.7.1 ст. 7, пп.8.1.1., пп.8.1.4, п.8.1. ст. 8, пп.а, п.19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2008-2011 роки в сумі 61 984 грн., в тому числі: за 2008 рік в сумі 481 458 грн., за 2009 рік в сумі 35 605,83грн., за 2010 рік в сумі 16 756,79 грн., 2011 рік в сумі 4 807,51 грн.

Документальною перевіркою було встановлено, що позивач виплачував заробітну плату деяким працівникам (не офіційно) без утримання податку з доходів фізичних осіб у періоді з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року, що є порушенням п.4.2 ст. 4, п.7.1. ст. 7, пп.8.1.1, пп.8.1.2., пп.8.1.4 п.8.1 ст. 8, абз."а" п.19.2 ст. 19 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.171.2 ст. 171 ПК України, яким визначено відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів.

30 листопада 2011 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0001001720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи найманих працівників на 77 481,05грн., з них 61 984,84 грн. - за основним зобов'язанням, а 15 496,21грн. - за штрафними санкціями.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 22 листопада 2011 року №1088/17-20/20869496 за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України - податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.п.8.1.1, 8.1.2, 8.1.4 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) - податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається (п.19.2 ст. 19).

З матеріалів справи вбачається, що постановою прокурора Корабельного району м. Миколаєва від 03 жовтня 2011 року порушено кримінальну справу по факту порушення посадовими особами приватного виробничо-комерційного підприємства "Ліком" законодавства про працю передбаченого ч.1 ст. 172 КК України, а саме за не офіційне оформлення найманих працівників та оплату заробітної плати "в конвертах" (а.с.29).

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2012 року директора приватного виробничо-комерційного підприємства "Ліком" ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п."в" ст. 1 Закону України "Про амністію", при цьому, ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінальної справи свою вину визнав повністю (а.с.74).

Згідно пояснень громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, вони певний час працювали на підприємстві без офіційного оформлення, більшу частину заробітної плати вони одержували неофіційно про що було вказано у відповідних розрахунках робітників та відповідача.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до ст. 24-1 КЗпП України встановлено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий-договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивач використовував найману працю та, як податковий агент, зобов'язаний був декларувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0001001720 від 30 листопада 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 77 481, 05 грн. є правомірним, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства "Ліком" залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: