Ухвала суду № 34631481, 24.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 р.Справа № 815/4373/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Милосердного М.М.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області - Шолар Олени Юріївни, представника публічного акціонерного товариства "Іллічівський олійножировий комбінат" - Швець Віталія Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби (замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Іллічівський олійножировий комбінат" до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222200 від 12 лютого 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 133 182 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 66 591 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п.98.3, п.198.6 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що податковий кредит сформовано правомірно, оскільки підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що між позивачем та його контрагентами була відсутня реальність виконання угод.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС була проведена позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, ПП "Оріон" їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 грудня 2011 року 31 грудня 2011 року та за результатами вказаної перевірки складений акт №163/22-0304/31541451 від 30 січня 2013 року, яким встановлено, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП "Оріон", їх вид, обсяг, якість та розрахунки у жовтні 2011 року на суму ПДВ - 133 181,92 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 131 181,92 грн. в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на 133 181,92 грн.

На підставі вказаного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2013 року №0000222200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 133 182 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 66 591 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до ДПС в Одеській області та рішенням останнього від 15 квітня 2013 року №829/10/10- 2007 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

В наступному позивач подав повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПС України та рішенням останнього від 20 травня 2013 року №3019/6/99-99 скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно формував податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Оріон" та вказаний податковий кредит підтверджено відповідними первинними документами, що складені у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198 цього Кодексу).

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю позивача є, зокрема виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" та ПП "Оріон" був укладений договір поставки №29/09-11 від 29 вересня 2011 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити лакофарбові матеріали, факт виконання якого підтверджений видатковою накладною №2 від 18 жовтня 2011 року, податковою накладною №11 від 18 жовтня 2011 року, податковою накладною №10 від 07 жовтня 2011 року та банківськими виписками, рахунками на оплату (а.с.64-65, 71-81). Перевезення товару було оформлено товарно-транспортною накладною №02ААШ від 18 жовтня 2011 року (а.с.63).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що на момент укладення позивачем договору з вказаним контрагентом та отримання податкових накладних, останній був в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мав діюче свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Разом з тим, факт придбання лакофарбових матеріалів у ПП "Оріон" підтверджено тим, що ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" в подальшому уклав з ТОВ "Хімзахист" договір підряду №19/03-12 від 19 березня 2012 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується своїми силами, засобами на свій ризик виконати роботи антикорозійному захисту наружних та решітчастих поверхонь резервуарів, трубопроводів в об'ємі 16 000 кв.м., а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Пунктом 1.2. договору зазначено, що роботи виконуються лакофарбовими матеріалами замовника (а.с.82-83).

Додатковою угодою №1 від 13 липня 2012 року встановлено, що ТОВ "Хімзахист" зобов'язується виконати роботи з фарбування м/к трубопроводів (морська частина МЗС-З), трубопроводів поєднання вантажної насосної з технологічною галереєю, металевого огородження вздовж резервуарного парку та всередині каре в об'ємі 2768 кв.м. (а.с.84-85).

На виконання договору позивач передав ТОВ "Хімзахист" лакофарбові матеріали, що були ним придбані у ПП "Оріон", що підтверджено актами приймання-передачі матеріалів у монтаж від 18 червня 2012 року, 13 квітня 2012 року, 02 квітня 2012 року, 27 квітня 2012 року, 23 березня 2012 року, 23 квітня 2012 року, 03 травня 2012 року, 07 травня 2012 року, 25 червня 2012 року, 14 червня 2012 року, 21 червня 2012 року (а.с.92-102).

Посилання апелянта на неможливість фактичного відвантаження ПП "Оріон" товарів для ПАТ "Іллічівський олійножировий комбінат" на підставі актів про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ "Юкмас" (контрагент ПП "Оріон") №3029/23-5/37009873 від 12 грудня 2011 року за період вересень-жовтень 2011 року та №2934/23-5/37009873 від 18 листопада 2011 року за період червень-серпень 2011 року є необґрунтованими, оскільки постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2012 року дії податкового органу по складанню вказаних актів визнані протиправними (а.с.139-162).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222200 від 12 лютого 2013 року є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: