Ухвала суду № 34631253, 31.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 35444/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м.Рівне, Товариства з обмеженою відповідальність «МАНТРЕЙД» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «МАНТРЕЙД» до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

28 вересня 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНТРЕЙД» звернувся в суд з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в м.Рівне, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001482342/0 від 20 травня 2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення №0001482342/0 від 20 травня 2010 року визнано нечинним в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 5500 грн. та штрафної санкції в розмірі 1100 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ДПІ в м.Рівне та ТОВ «МАНТРЕЙД» оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.

ТОВ «МАНТРЕЙД» в обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при оцінці правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з прибутку приватних підприємств в частині включені у валові доходи наданих юридичних послуг не взято до уваги той факт, що позивачем первинними документами підтверджено надання вказаних послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю. Висновки суду першої інстанції про неправомірність включення до складу валових доходів вартості робіт (послуг), що стосуються ремонту, обслуговування оргтехніки та програмного забезпечення є необгрунтованими, оскільки придбання таких послуг підпадає під обмеження щодо формування валових витрат, передбачених п.п.8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ДПІ в м.Рівне в апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не прийнято до уваги той факт, що позивач в ході перевірки не надав акт виконаних робіт, котрий підтверджував факт надання аудиторських послуг та подальшого використання їх в господарській діяльності позивача, відтак висновок суду першої інстанції про нечинність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 5500 грн. та штрафної санкції в розмірі 1100 грн. є помилковим. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Довідкою АА №142534 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ) підтверджується, що ТОВ «МАНТРЕЙД» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 20 березня 2007 року, ідентифікаційний код 35007125 (а.с.47).

На момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «МАНТРЕЙД» перебувало на податковому обліку в ДПІ в м.Рівне.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19 по 30 квітня 2010 року ДПІ в м.Рівне проведено планову виїзну перевірку ТОВ «МАНТРЕЙД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 березня 2007 року по 31 грудня 2009 року, якою встановлено завищення позивачем задекларованих показників валових витрат у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» всього в сумі 112295 грн. у тому числі: IV квартал 2007 року - в сумі 12728 грн.; ІІ квартал 2009 року - в сумі 24467 грн.; IV квартал 2009 року - в сумі 75100 грн.; завищення показників валових витрат IV кварталу 2009 року внаслідок відсторнування ревізорами з валових витрат позивача аудиторських послуг в сумі 22000 грн. у зв'язку з непредставленням до перевірки акту виконаних робіт, який підтверджує факт надання аудиторських послуг та подальшого використання їх в господарській діяльності позивача; юридичних послуг у сумі 18000 грн. у зв'язку з ненаданням до перевірки акту виконаних робіт, який підтверджує факт надання послуг та подальшого використання в господарській діяльності; завищення показників валових витрат за ІІ кв. 2009 року в сумі 24467 грн. та за IV квартал 2009 року в сумі 35100 грн. внаслідок відсторнування з їх складу витрат по ремонту, обслуговуванню оргтехніки та програмного забезпечення.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №605/23-100/350007125 (а.с.14-27).

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору (а.с.9-13).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001482342/0 від 20 травня 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 37457,80 грн., в тому числі 28074 грн. основного платежу та 9383,80 грн. - штрафної санкції (а.с.28).

Обставини щодо завищення задекларованих показників валових витрат у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за ІV квартал 2007 року у сумі 12728 грн. позивачем та його представниками визнаються.

Так, з розрахунку податкових зобов'язань та штрафних санкцій (а.с.84) вбачається, що спірним податковим повідомленням - рішенням відповідач визначив позивачу (за завищення задекларованих показників валових витрат у рядку 04.1 декларацій з податку на прибуток «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» за IV квартал 2007 року у сумі 12728грн.) податкові зобов'язання в розмірі 3182 грн. - основний платіж та 1591 грн. - штрафна санкція. З приводу названих обставин та нарахувань між сторонами спору не виникло.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість аудиторських послуг, яка підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустими доказами, зокрема первинними документами, що стверджують факт надання аудиторських послуг, розкривають їх зміст та вказують на зв'язок з економіко-правовим забезпечення господарської діяльності позивача. Відтак, визначення податковим органом зобов'язання позивачу за основним платежем в розмірі 5500 грн. та штрафної санкції в розмірі 1100 грн. є помилковим. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у зв'язку з неправомірним включення до складу валових доходів вартості робіт (послуг) наданих юридичних (консультаційних) послуг є обґрунтованим, оскільки надані до перевірки первинні документи (акти виконаних робіт) не розкривають змісту здійсненої операції та не дають можливість встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, є неконкретизовані, що унеможливлює підтвердження факту надання таких послуг у відповідні періоди. Крім того, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість робіт (послуг), що стосуються ремонту, обслуговування оргтехніки та програмного забезпечення у сумі 59567 грн., оскільки останній у звітний період отримання послуг мав право на формування витрат лише в розмірі 10 % від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, що складає 653,2 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині податкового зобов'язання в сумі 14892 грн. основного платежу та 4222 грн. штрафної санкції є правомірним.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Щодо покликань апелянта - ДПІ в м.Рівне на неправомірність включення у склад валових аудиторських послуг, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 02 квітня 2009 року між позивачем та приватним аудитором ОСОБА_2 укладено договір про надання аудиторських послуг №34 (а.с.34).

Актом здачі-приймання виконаних (наданих послуг) від 30 травня 2009 року підтверджується факт надання підприємцем ОСОБА_2 аудиторських послуг з відновлення бухгалтерського обліку та відображення показників у фінансовій звітності за травень-грудень 2007 року, винагорода за надані послуги становила 22000 грн. (а.с.35).

Згідно з переліком наданих аудиторських послуг аудитором здійснено опрацювання первинних документів з господарської діяльності за період травень-грудень 2007 року; відновлення обліку за рахунками № 311, 301, 20, 22, 10, 13, 28, 361,631, 92, 79, складання балансу та фінансових результатів за вищевказаний період 2007 року (а.с.36).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність у всіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів. Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Витрати на проведення аудиту, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку згідно з абзацом другим пп. 5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для віднесення таких витрат до складу валових витрат є наявність первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

У спірних правовідносинах такими первинними документами є, зокрема, договір про надання аудиторських послуг, укладений з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про аудиторську діяльність» (а.с.34), акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.35) та платіжні документи (банківські виписки з рахунку ТОВ «МАНТРЕЙД», якими підтверджується оплата за надані аудиторські послуги, а.с.94,95).

Дослідженими в судовому засідання доказами підтверджується, що придбані позивачем аудиторські послуги з відновлення бухгалтерського обліку підприємства позивача, що відноситься до видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання, надані первинні документи розкривають зміст таких послуг та вказують на їх зв'язок з економіко-правовим забезпечення господарської діяльності позивача.

Тому покликання апелянта - ДПІ в м.Рівне на неправомірність віднесення до складу валових витрат вартість аудиторських послуг є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 5500 грн. та штрафної санкції в розмірі 1100 грн. є нечинним.

Щодо покликань апелянта - ТОВ «МАНТРЕЙД» на правомірність включення у склад валових доходів юридичних послуг, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 липня 2009 року між позивачем та підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про надання консультаційних юридичних послуг з питань законодавства України, складання проектів документів, представництво інтересів замовника в суді, надання інших юридичних послуг за заявкою замовника (а.с.29-30).

30 вересня 2009 року, 31 жовтня 2009 року, 30 листопада 2009 року складено акти здавання-приймання наданих послуг. Вартість вказаних послуг визначена в розмірі 18000 грн. (а.с.31-33).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, до складу валових витрат відноситься лише ті суми витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємницька діяльність - це будь-яка господарська діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, суттєвою.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Відповідно до 2.1 ст.2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У відповідності до п.5.11 ст.5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи із вказаних норм Закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що первині документи повинні містити інформацію про те, за які конкретно юридичні (консультаційні) послуги позивач сплачував кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги пов'язані з господарською діяльністю.

Відповідно до п.п.5.4.2 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок з доведення зв'язку витрат з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку. Формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Надані для перевірки акти здавання приймання наданих юридичних послуг не містять відомостей щодо змісту та обсягу вказаної господарської операції. Відображені в актах відомості є узагальнюючими та не дають можливості розкрити зміст наданої послуги, її зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що копія рішення Господарського суду Рівненської області у справі №17/66 від 10 червня 2009 року не може розглядатися як належний та допустимий доказ на підтвердження надання юридичних послуг, оскільки не стосується періоду перевірки.

Тому доводи апелянта ТОВ «МАНТРЕЙД» щодо правомірність включення у склад валових доходів юридичних послуг є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно визначено позивачу спірним рішенням (за вказане порушення) податкове зобов'язання в розмірі 4500 грн. - основний платіж та 900 грн. -штрафна санкція.

Щодо покликань апелянта - ТОВ «МАНТРЕЙД» на правомірність включення у склад валових доходів витрат по ремонту, обслуговуванню оргтехніки та програмного забезпечення колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 01 червня 2009 року позивач уклав з підприємцем ОСОБА_4 договір про надання послуг з заправки картриджів, ремонту, обслуговуванню оргтехніки та програмного забезпечення.

За результатами виконання названого договору складено акти за переліком, наведеним на стор. 7 акту перевірки від 07 травня 2010 року (а.с. 38-46).

Відповідно до відомостей, відображених в акті перевірки (стор.6-7), вартість названих послуг (робіт) у розмірі 60220 грн. позивачем віднесено до складу валових витрат за 2009 рік. Актом перевірки підтверджуються обставини щодо обліку у позивача основних засобів (комп'ютерів), які відносяться до 4 групи основних фондів. Балансова вартість яких станом на 01 січня 2009 року становила 3317 грн. Балансова вартість всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду становила 6532 грн., вартість обумовлених послуг та робіт, що стосуються таких основних фондів становила 60220 грн. Вказані обставини позивачем не заперечуються.

Відповідно до п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9.

П.п.8.7.1. п.8.7 ст.8 вказаного Закону передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач мав право на формування витрат лише в розмірі 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду, що складає 653,2 грн. (6532 грн.х10%). Відтак, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість робіт (послуг), що стосуються ремонту, обслуговуванню оргтехніки та програмного забезпечення у сумі 59567 грн. (60220-653,2грн.), в тому числі за ІІ кв. 2009 року у сумі 24467 грн. та за ІV кв. 2009 року у сумі 35100 грн., а тому відповідачем правомірно винесено спірне рішення в частині визначення для позивача податкового зобов'язання в розмірі 14892 грн. та штрафної санкції в розмірі 4222 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача шляхом визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, не врахував того, що встановлені ст.ст. 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта. Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах. Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта -визнання його нечинним.

Водночас колегія суддів зазначає, що помилкове застосування такого способу захисту як визнання акту індивідуальної дії нечинним не змінює законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційних скарг є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині неправомірності прийняття податкового повідомлення - рішення №0001482342/0 від 20 травня 2010 року визнано щодо визначення податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 5500 грн. та штрафної санкції в розмірі 1100 грн., правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м.Рівне, Товариства з обмеженою відповідальність «МАНТРЕЙД» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі № 2а-4632/10/1770- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець