Постанова № 34631245, 06.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року Справа № 5105/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Електра» Лтд на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірма «Електра Лтд» до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді (тепер Державної податкової інспекції в м. Ужгороді головного управління Міндоходів у Закарпатській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електра» Лтд звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді (тепер Державної податкової інспекції в м. Ужгороді головного управління Міндоходів у Закарпатській області) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000112341/0 від 25.01.2010 року про донарахування податку на прибуток та № 0000122341/0 від 25.01.2010 року про донарахування податку на додану вартість. Посилався на невідповідність оскаржуваних рішень податкового органу вимогам чинного законодавства.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електра» Лтд, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про задоволення його позовних вимог.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково застосував норми цивільного права та дійшов неправильного висновку про те, що між позивачем (генеральним підрядником) та субпідрядником було укладено договори не будівельного, а простого підряду і тому розрахунки за виконані роботи повинні були бути проведеними ніби-то не згідно укладених договорів, а після виконання підрядних робіт або достроково. При цьому неправильно вважав, що монтажні роботи, виконані субпідрядником, не належать до будівельних робіт та посилався на нормативно-правовий акт, який не підлягає застосуванню. Позивач правомірно уклав договори субпідряду з своїм контрагентом з відстрочкою платежу, збільшив свої валові витрати за датою однією з перших подій, що відбулась, та правильно сформував податковий кредит. Податковий орган неправомірно в акті перевірки зменшив валові витрати позивача, скоректував його податковий кредит по операціях з субпідрядником, внаслідок чого неправомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, представників апелянта, які апеляційну скаргу підтримали, представника Державної податкової інспекції в м. Ужгороді головного управління Міндоходів у Закарпатській області, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками ДПІ в м. Ужгороді проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електра» Лтд з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.07.2006 року по 30.06.2009 року, з приводу чого складено акт від 15.01.2010 року № 16-23-1/10/30541459.

Податковий орган прийшов до висновку, що позивач, формуючи валові витрати, безпідставно відніс до таких вартість робіт за договорами субпідряду з контрагентом, оплата за виконані роботи згідно яких відстрочена на 36 місяців, що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, та податку на додану вартість. Позивач, на думку податкового органу, допустив порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 83366,00 грн., та вимоги пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження цього податку за період, що перевірявся, на загальну суму 65493,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112341/0 від 25.01.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 125049 грн. ( 83366 грн. основного платежу та 41683 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та № 0000122341/0 від 25.01.2010 року, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 83839,5 грн. (55893 грн. основного платежу та 27946,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень є правомірними, оскільки при укладенні договорів субпідряду не було дотримано норм закону щодо строків здійснення розрахунків за виконані роботи, за своєю природою ці договори є нікчемними, оскільки при їх укладенні сторони мали на меті уникнути сплати податків.

З такими висновками суду колегія суддів суду апеляційної інстанції погодитися не може.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ ВКФ «Електра» в процесі своєї статутної діяльності протягом періоду, який підлягав податковій перевірці, мав господарські правовідносини з ТзОВ «Проектно-будівельна фірма «Електра-плюс», зокрема, було укладено ряд договорів на виконання робіт.

Так, відповідно до договору № 08/29-06 від 20.07.2006 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) в строк через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до договору № 10/29-06 від 15.08.2006 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) в строк через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до договору від 6.11.2006 року на виконання електромонтажних робіт по влаштуванню освітлення заводу Джейбіл ТзОВ «КЕС Україна Київ» позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) в строк через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до договору № 02/24-07 від 17.08.2007 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) в строк через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до договору № 04/26-7 від 26.06.2007 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) в строк через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до договору № 01/21-08 від 21.01.2008 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) в строк через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

Відповідно до договору субпідряду № 26/01-02 від 26.01.2009 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався прийняти і оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) .

Відповідно до договору субпідряду № 16/03-02 від 16.03.2009 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався прийняти і оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) .

Відповідно до договору субпідряду № 20/03 від 19.03.2009 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався прийняти і оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) .

Відповідно до договору субпідряду № 21/03 від 5.06.2009 року на виконання електромонтажних робіт позивач ТзОВ ВКФ «Електра» (замовник) зобов'язувався прийняти і оплатити виконану роботу ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» (підряднику) .

Прийняття позивачем будівельних робіт від ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» відбувалося на підставі актів виконаних робіт, загальна вартість яких за період, що перевірявся, складає 513756,00 грн.

Відповідно до ч.1 та 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з ч.1 ст. 875 ЦК України ( параграф 3 цієї глави) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

З матеріалів справи видно, що цілий ряд укладених позивачем та ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» договорів будівельного підряду відповідають вимогам закону та не вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Згідно з ч.4 ст. 879 ЦК України оплата робіт за договором будівельного підряду провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як видно з тексту спірних договорів ТзОВ ВКФ «Електра» та ТзОВ ПБФ «Електра-плюс», позивач зобов'язувався оплатити виконану підрядником роботу в строки, установлені договором через 36 місяців після підписання актів виконаних робіт.

Станом на 1.07.2006 року по даних бухгалтерського обліку позивача рахувалася кредиторська заборгованість перед ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» в сумі 428513,60 грн., яка виникла згідно договорів від 4.01.2005 року № 04с та від 5.01.2005 року № 02с. Згідно з цими договорами оплата за виконані роботи проводиться через 36 місяців з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт, які розглядаються та підписуються представниками замовника та підрядника. Частина заборгованості в сумі 87405, грн. була погашена протягом 2 півріччя 2006 - 2007 років, а решта заборгованості в сумі 341108,60 грн. залишилася непогашеною на період закінчення перевірки.

Відповідно до поданого в судовому засіданні суду апеляційної інстанції акту звірки між ТзОВ ВКФ «Електра» та ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» станом на 5.11.2013 року оплата всіх робіт по спірних договорах будівельного підряду проведена в повному об'ємі в розмірі 513756,00 грн., при цьому всі податки до бюджету сплачені.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З матеріалів справи видно, що засновниками та директорами ТзОВ ВКФ «Електра» та ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» є одна і та ж особа - ОСОБА_2 з частиною в статутному фонді кожного з підприємств - 50%.

Всі оспорювані податковим органом договори на виконання монтажних робіт підписані ним же як представником кожного підприємства, які в зв'язку з цим є пов'язаними особами. Чинним законодавством не заборонено укладення господарських договорів між пов'язаними особами, проте необхідно мати на увазі, що на їх зміст поширюється дія ч.1 ст. 203 ЦК України.

Оскільки за своєю правовою суттю укладені договори є договорами будівельного підряду, то їх умова щодо відтермінування оплати за виконані підрядні роботи на 3 роки, не суперечить законодавству, зокрема ч.4 ст. 879 ЦК України , та моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За ч.1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Договори підряду позивача та ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» в повній мірі відповідають вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України, оскільки укладені без мети податкової вигоди обидвох підприємств, як про це помилково вважали податковий орган та суд першої інстанції, та відображають господарські інтереси обох юридичних осіб. Тому для висновку про їх нікчемність не має жодних правових підстав.

З поданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції копій судових рішень видно, що податковий орган в серпні 2010 року звернувся до суду з позовом про стягнення в дохід держави з позивача коштів в сумі 513756,00 грн. за нікчемними правочинами з ТзОВ ПБФ «Електра-плюс».

З копії постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.02.2011 року та копії ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2012 року, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, видно, що суди, даючи правову оцінку спірних правочинів, не прийшли до висновку про їх нікчемність, в зв'язку з чим відмовили податковому органу в застосуванні санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України. Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України висновки судів першої та апеляційної інстанції в частині нікчемності правочинів мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи.

Оскільки правочини ТзОВ ВКФ «Електра» та ТзОВ ПБФ «Електра-плюс» не є нікчемними, то відповідач був не вправі спірними податковими повідомленнями-рішеннями донараховувати позивачу податок на прибуток в сумі 125049 грн. ( 83366 грн. основного платежу та 41683 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та податок на додану вартість в сумі 83839,5 грн. (55893 грн. основного платежу та 27946,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Таким чином, донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача є неправомірним.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи , проте дав неналежну оцінку доказам, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв незаконну постанову про відмову позивачу в задоволенні позову. В зв'язку з цим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з викладених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Електра» Лтд задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.01.2011 року в справі № 2а-319/10/0770 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ужгороді № 0000112341/0 від 25.01.2010 року про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «Електра» Лтд податку на прибуток та № 0000122341/0 від 25.01.2010 року про донарахування йому ж податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П Кушнерик

Д.М. Старунський