Ухвала суду № 34631196, 31.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 28700/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ЛендБуд» до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь, -

в с т а н о в и в:

14 серпня 2009 року позивач - ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» звернувся в суд з позовом до відповідача - ДПІ в м.Рівне, в якому просив (з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, а.с.92) визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001441742/3/17-123 та №0001852342/3/23-121 від 27 листопада 2008 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року позов задоволено частково. Податкове повідомлення - рішення суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Рівне від 27 листопада 2008 р. за № 0001852342/3/23-121 - визнано протиправним та скасовано в частині визначення ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 442655,00 грн. в тому числі 368879 грн. основного платежу, 73776 грн. - штрафної санкції. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не враховано той факт, що непогашена кредиторська заборгованість ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» перед ПП «Стаміна» є безнадійною, і в свою чергу є безповоротною фінансовою допомогою та повинна включатись до складу скоригованого валового доходу. Відтак, позивачем у порушення вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валового доходу у 2007 році безнадійну заборгованість у сумі 1475516,75 грн. як безповоротну фінансову допомогу, що виникла на момент ліквідації кредитора в результаті підприємством занижено скоригований валовий дохід на вищевказану суму. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07 травня по 06 червня 2008 року ДПІ у м.Рівне проведено планову комплексну документальну перевірку ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року, якою встановлено порушення позивачем пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.6.1 ст.6, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1 пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 пп. «а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.3, п.4, п.7 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2035 від 26 грудня 2003 року, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 300,00 грн.; порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження валових доходів та завищення валових витрат, і як наслідок призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 407832,00 грн., в т.ч. за 2006 рік у сумі 6090,00 грн., та за 2007 рік - у сумі 401742,00 грн.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №728/23-100/33082200 та Довідку №122 від 11 червня 2008 року (а.с.22-30, 42-47, 53-70).

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору.

На підставі висновків акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001441742/3/17-123 від 27 листопада 2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у сумі 900,00 грн. в т.ч. 300,00 грн. - основний платіж та 600,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.8,51); податкове повідомлення-рішення №0001852342/3/23-121 від 27.11.2008 року, яким визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств» в сумі 452399,00 грн. в т.ч. 374969,00 грн. - основний платіж та 77430,00 грн. - за штрафні (фінансові) санкції (а.с.7).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем при наданні податкової соціальної пільги ОСОБА_2 вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, що призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 300,00 грн., знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0001441742/3/17-123 від 27 листопада 2008 року відсутні. Що стосується висновку податкового органу про порушення позивачем п.5.1 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат, які кореспондуються з нарахуванням позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6090 грн. та штрафної санкції у розмірі 3654 грн., то такі ґрунтуються на встановленні перевіркою факту відсутності в документообігу позивача документів на підтвердження адміністративно-господарських витрат у 2-му півріччі 2006 року, а тому правових підстав вважати податкове повідомлення-рішення №0001852342/3/23-121 у відповідній частині протиправним у суду підстав немає. Щодо нарахування податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в частині заниження валових доходів внаслідок невіднесення до їх складу безнадійної заборгованості перед ПП «Стаміна», яке ліквідоване у зв'язку з банкрутством, то строк оплати по векселях виданих позивачем не можна вважати таким, що настав. Вказані векселі могли бути передані ПП «Стаміна» шляхом вчинення передавального напису (індосаменту) іншим суб'єктам господарської діяльності, позивач залишається зобов'язаним по вказаних векселях, а тому покликання податкового органу на те, що ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» отримало безповоротну фінансову допомогу є передчасними та не підтверджується документально.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про неправомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 0001852342/3/23-121 в частині визначення ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 442655,00 грн. в тому числі 368879 грн. основного платежу, 73776 грн. - штрафної санкції, є правильним та таким, що відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські операції позивача з ПП «Стаміна» підтверджуються договорами купівлі-продажу і надання маркетингових та інформаційних послуг з угодами про внесення до них змін в частині проведення розрахунків, актами приймання-передачі простих векселів (а.с.123-134).

Згідно з реєстром виданих векселів ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» 28 листопада 2006 року видано п'ять простих векселів: №АА 0587276, номіналом 126000 грн., № АА0587275, номіналом 120000 грн., №АА 0587274, номіналом 84000 грн., №АА 0587273, номіналом 1429000 грн., №АА 0587277, номіналом 31200 грн. Датою платежу з усіх векселів визначено 28 листопада 2016 року (а.с.122).

В п.3.1.1 акту перевірки «Валові доходи» податковим органом зроблено висновок про те, що в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не включив до складу валового доходу у 2007 році безнадійну заборгованість у сумі 1475516,75 грн., як безповоротну фінансову допомогу, що виникла на момент ліквідації кредитора ПП «Стаміна», в результаті чого підприємством занижено скоригований валовий дохід за 2007 рік на суму 1475516,75 грн.

Згідно з абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.1.25 ст.1 вказаного Закону безнадійна заборгованість - це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; заборгованість фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Для цілей податкового обліку розглядається як безповоротна фінансова допомога лише сума заборгованості, після закінчення строку позовної давності, а не будь-яка заборгованість, що має статус безнадійної.

Таким чином, для вирішення питання чи повинен був позивач включати у склад валових доходів суму заборгованості за векселями, як безповоротну фінансову допомогу, необхідно з'ясувати чи минув строк давності за вказаними векселями.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно зі ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Ч.5 ст.30 вказаного Закону передбачено, що продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється відповідно до законодавства.

Ст.70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі затвердженого Женевською Конвенцією від 07 червня 1930 року (дата набуття чинності в Україні 06.01.2000 року) позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Згідно зі ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, вказані вище строки застосовуються і до простих векселів.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Вказані положення щодо передачі переказного векселя застосовуються і до простих векселів.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах податковою перевіркою охоплено період діяльності позивача з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2007 року. У простих векселях акцептанта - ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» визначено строк платежу - 28 листопада 2016 року. Таким чином, в період що перевірявся, не сплив строк позовної давності передбачений ст.257 ЦК України за зобов'язаннями позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що строк оплати за векселями виданими ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» не можна вважати таким, що настав. Вказані векселі могли бути передані ПП «Стаміна» шляхом вчинення передавального напису (індосаменту) іншим суб'єктам господарської діяльності, в зв'язку з чим станом на дату прийняття постанови, ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» залишається зобов'язаним за вказаними векселями. Спірні векселі після припинення діяльності ПП «Стаміна» не втрачають своєї сили боргового цінного паперу та можуть бути пред'явлені векселедавцю до закінчення строку позовної давності за цим векселем до погашення векселедержателем, якщо його право буде засновано на безперервному ряді індосаментів.

Так, п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08 червня 2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» передбачено, що зобов'язання сплатити за векселем припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми вексельного боргу (ст.599 ЦК України). Разом з тим, зобов'язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав, передбачених Гл.50 ЦК України, зокрема шляхом передання відступного за згодою між вексельними кредитором і боржником (ст.600 Кодексу), зарахування зустрічної грошової вимоги (ст.ст.601-603 Кодексу). Такі способи припинення вексельного зобов'язання породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем.

За таких обставин заборгованість позивача за спірним векселем не може розглядатися як така, що позбавлена зустрічного виконання з причин ліквідації першого векселедержателя (ПП «Стаміна») та не підлягає включенню до валового доходу при визначенні податку на прибуток.

Таким чином, покликання апелянта є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що непогашена кредиторська заборгованість ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» перед ПП «Стаміна» не є безповоротною фінансовою допомогою та не повинна включатися до складу скоригованого валового доходу.

Оскільки постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі №2а-5741/09/1770 в частині відмови у визнанні протиправним податкового повідомлення - рішення №0001441742/3/17-123 від 27 листопада 2008 року не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в частині відмови у визнанні протиправним податкового повідомлення - рішення №0001441742/3/17-123 та податкового повідомлення - рішення № 0001852342/3/23-121 в частині визначення ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 6090 грн. та штрафної санкції в розмірі 3654 грн.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині неправомірністі прийняття податкового повідомлення - рішення № 0001852342/3/23-121 щодо визначення ТОВ «Торговий дім ЛендБуд» податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 442655,00 грн. в тому числі 368879 грн. основного платежу, 73776 грн. - штрафної санкції, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі № 2-а-5741/09/1770- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець