Ухвала суду № 34629896, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2777/13-а( в 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Федотова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Фабрика «Комбі» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Фабрика «Комбі» звернулись до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000922300, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року в розмірі 30000,00 грн.; від 01.02.2013 № 0000842300, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» на суму 34500,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Баварія-Ф» за вересень 2011 року (акт перевірки від 10.01.2013 № 28/22-00/190016050).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: пунктів 198.1, 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвало до завищення податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 30000,00 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року в сумі 34500,00 грн..

Так, податковим органом зроблені висновки, що хімічна сировина контрагентом ПП «Баварія-Ф» фактично не поставлялась, позивач не переслідував такої мети. Договір поставки було укладено сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави і суспільства. Тому, договір є нікчемним, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу, що грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість нараховані позивачу у зв'язку з господарськими відносинами з контрагентом ПП «Баварія-Ф».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основними видами діяльності позивача є: виробництво парфумерних та косметичних виробів; виробництво мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування; виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей; роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами; інші види оптової торгівлі.

У липні 2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Баварія-Ф» (постачальник) укладено договір від 12.07.2012 № 2-20/137, згідно з яким постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність позивача хімічну сировину для виробництва продукції (2-нітро-1,4-фенілендіамін, парааміноортокрезол (4-аміно-О-крезол), параамінофенол тощо). Асортимент продукції та умови поставки були визначені Специфікацію від 29.08.2011 № 2-20/137-С3, згідно з якою позивач зобов'язувався самостійно вивезти хімічну сировину зі складу постачальника, що розташований за адресою: м. Харків, проспект Постишева, 93.

На виконання умов вказаного договору постачальник здійснив поставку хімічної сировини на загальну суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30000,00 грн. На підтвердження факту поставки сировини позивач надав суду копії таких документів: видаткову накладну від 01.09.2011 № РН-0109-01 щодо передачі хімічної сировини на загальну суму 180000,00 грн., складену уповноваженими представниками постачальника та позивача; сертифікати відповідності та витяг з ТУ на придбану сировину; витяг з журналу реєстрації довіреностей; акти та картки складського обліку із записами про оприбуткування придбаної сировини на склад позивача та її подальший відпуск у виробництво.

На підтвердження факту перевезення товару позивач надав суду копії: службової записки про відрядження водія-експедитора Івженка М.С. до деяких міст, у тому числі й до Харкова (місцезнаходження складу постачальника); наказу про відрядження водія-експедитора Івженка М.С.; подорожного листа № 337798, що містить відомості про рух автомобіля, на якому здійснювалось перевезення вантажу, та про вантаж, що перевозився; нотаріально посвідчене письмове пояснення Івженка М.С. щодо обставин перевезення сировини, придбаної у ПП «Баварія-Ф».

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ПП «Баварія-Ф» кошти в загальній сумі 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та банківських виписок.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаною господарською операцією позивач отримав від ПП «Баварія-Ф» податкову накладну від 01.09.2011 № 1 на загальну суму 180000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 30000,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний податковий звітний період.

Отже, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом не вжито всіх можливих заходів з метою доведення до відома відповідача факту наявності в нього податкового боргу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

І.В. Федотов

оловуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.