Ухвала суду № 34629910, 31.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3702/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року у справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, що зареєстрований Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 22.08.2001 та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби з 29.08.2001 за №7705, на момент перевірки перебував на обліку в Білоцерківській ОДПІ Київської області ДПС.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 27.05.2013 по 31.05.2013, на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 27.05.2013 №1116, посадовою особою, згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "М-Центр-1", ТОВ "Олам Україна" за період з 01.01.2013 по 31.01.2013.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 31.05.2013 №2232/17-2/2637618838/91, в якому встановлені наступні порушення, а саме:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 134166,70 грн., в тому числі за січень 2013 року ТОВ "Олам Україна" на суму 134166,70 грн.;

- п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 134166,70 грн., в тому числі за січень 2013 року в сумі 134166,70 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в період з 07.06.2013 по 13.06.2013 на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 07.06.2013 № 1227 посадовою особою, згідно з п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "М-Центр-1", ТОВ "Олам Україна" за період з 01.02.2013 по 28.02.2013.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено Акт перевірки від 14.06.2013 №2497/17-2/2637618838/100, в якому встановлені наступні порушення, а саме:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено відсутність документального підтвердження податкових зобов'язань, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 95801,67 грн., в тому числі за лютий 2013 року ТОВ "Олам Україна" на суму 95801,67 грн.;

- п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 95801,67 грн., в тому числі за лютий 2013 року в сумі 95801,67 грн.

Так, у вказаних Актах перевірок відповідач дійшов висновків про відсутність надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. У зв'язку з тим, що угоди про надання послуг (транспортне експедитирування) є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Перевіркою встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_2 об'єктів оподаткування по операціях з отримання послуг від ТОВ "М-Центр-1" та по операціях з надання цих послуг ТОВ "Олам Україна" за період з 01.01.2013 по 28.02.2013.

Крім того, в Актах перевірок Білоцерківської ОДПІ зазначено про те, що фінансово-господарські операції, відображені за даними податкового обліку ФОП ОСОБА_2, за період з 01.01.2013 по 28.02.2013, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є безтоварними (відсутність реального здійснення операцій) (нікчемними) по ланцюгу постачання (придбання та продажу) до "покупців послуг".

У зв'язку з зазначеним вище, було встановлено, що, в порушення вимог статей 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог та абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання у ТОВ "М-Центр-1" та постачання підприємства-покупцям ТОВ "Олам Україна" в січні-лютому 2013 року.

Як встановлено, після складання Актів перевірок від 31.05.2013 та від 14.06.2013, податковим органом в автоматизованій базі даних було відображено результати проведеного контрольного заходу та зменшено податкові показники позивача з кредиту та податкових зобов'язань за перевірений період.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "М-Центр-1" послуг на транспортне експедиторування та продажем вказаних послуг ТОВ "Олам Україна".

В Акті перевірки відповідач, в обґрунтування своєї позиції посилається на Акти перевірок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23.04.2013 №1214/2240/25409457 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "М-Центр-1" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період січень 2013 року" та від 15.05.2013 №1398/2240/25409457 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "М-Центр-1" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період лютий 2013 року".

Згідно з вказаними Актами перевірок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, податковий орган зазначає, що за результатами перевірки встановлено, що ТОВ "М-Центр-1" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому операції з даним підприємством не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Також, перевіркою встановлено відсутність на ТОВ "М-Центр-1" трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

Враховуючи вищевикладені факти, податковий орган зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "М-Центр-1" є сумнівною, а суб'єкт господарювання є створений без мети зайняття господарською діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, серед яких є ФОП ОСОБА_2

Враховуючи дані вищезазначених Актів перевірок ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, Відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між Позивачем та його контрагентом - ТОВ "М-Центр-1" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, ТОВ "М-Центр-1" створено та здійснює фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови недоотримання коштів державним бюджетом України, у зв'язку з чим правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Олам Україна" є нікчемним.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочинів, укладених з ТОВ "М-Центр-1" та ТОВ "Олам Україна", посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Як вбачається з Актів перевірок, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових накладних, отриманих від ТОВ "М-Центр-1", а також належним чином засвідчені копії договорів, актів виконаних робіт (надання послуг), рахунків-фактур, платіжних доручень, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Крім того, вказані послуги були придбані позивачем для надання ТОВ "Олам Україна" послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями договору, актами виконаних робіт, податковими накладними, які також були надані податковому органу на перевірку.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі послуг у ТОВ "М-Центр-1" та продажу цих послуг ТОВ "Олам Україна". При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Актах перевірок не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "М-Центр-1", ТОВ "Олам Україна".

Крім того, в Актах перевірок немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "М-Центр-1", ТОВ "Олам Україна" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, то необхідно зазначити, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, в частині обов'язковості складання товарно-транспортних накладних на сьогодні не є чинними на підставі рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.02.2006 №27.

Так, форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерством статистики України від 19.12.1995 №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Однак, даний наказ не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, а тому форма товарно-транспортної накладної не затверджена і її застосування для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи не передбачена.

Отже, норми наказу Міністерства транспорту України, Міністерством статистики України від 19.12.1995 №488/346 на даний час носять рекомендаційний характер.

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення сум податку на додану вартість із вартості придбання послуг до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, адже зазначене включення здійснюється на підставі відповідних належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, які в розумінні ст. 9 Закону України №966 та відповідають її вимогам.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "М-Центр-1", ТОВ "Олам Україна" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку та копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами перевірок, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в Актах висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб податкового органу, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення, підлягає обов'язковому доведенню.

Тобто, наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Також відповідачем не надано суду доказів визнання укладених позивачем правочинів недійсними у судовому порядку.

Крім того, посилання відповідача на частину першу статті 203, статтю 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених ФОП ОСОБА_2 та його контрагентами, які зазначені в Актах перевірок від 31.05.2013 №2232/17-2/2637618838/91 та від 14.06.2013 №2497/17-2/2637618838/100, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та порушують вимоги статей Цивільного та Податкового кодексів.

Крім того, згідно з положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 (з наступними змінами і доповненнями), податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 Цивільного кодексу України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Тобто, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011.

Під час складення актів перевірок від 31.05.2013 №2232/17-2/2637618838/91 та від 14.06.2013 №2497/17-2/2637618838/100 ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, в основу перевірки позивача покладено висновки Актів перевірок інших податкових інспекцій.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Крім того, як правильно звернув звернув увагу суд першої інстанції, що відповідачем було порушено процедуру проведення перевірки, а саме: за наслідками перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення податковим органом було відкореговано податкові зобов'язання та податковий кредит позивача в АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України".

Так, відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт . Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із підпунктом 86.8. статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Це означає, що у випадку складення акта за наслідками перевірки платника податків податковий орган визначає грошове зобов'язання та нараховує штрафні санкції лише шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може, у разі незгоди, бути оскарженим до вищестоящого органу чи до суду.

Разом з тим, неприйняття відповідачем податкових повідомлень-рішень за результатами вищевказаних перевірок, позивача, суперечить нормам Податкового кодексу та свідчить про порушення відповідачем порядку проведення самої перевірки.

Таким чином, констатація порушення відповідачем при проведені вищевказаних перевірок норм Податкового кодексу, має наслідком неможливість використання їх результатів, як таких, що одержані з порушенням закону.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відображення в АІС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформації про результати перевірок позивача, оформлених Актами перевірок від 31.05.2013 №2232/17-2/2637618838/91 та від 14.06.2013 №2497/17-2/2637618838/100, є протиправним.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 05.11.2013 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.