Ухвала суду № 34629875, 24.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1995/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Грибан І.О., Парінова А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Домницького виправного центру №135 Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Домницького виправного центру №135 Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області, в якому просив зобов'язати відповідача забезпечити позивачу достатні норми житлової площі, а також туалетних та душових кімнат; стягнути з відповідача кошти в сумі 10500,00 грн., з розрахунку 70,00 грн. за кожний день, проведений позивачем з порушенням санітарного та матеріально-побутового забезпечення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року позов задоволено частково - зобов'язано Домницький виправний центр №135 Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області забезпечити ОСОБА_2 достатні норми житлової площі, а також туалетних кімнат, в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його змінити і задовольнити позовні вимоги повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 14.08.2012 року відбуває покарання в Домницькому виправному центрі № 135 Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області та проживає разом з іншими п'ятьма засудженими в гуртожитку № 1 в кімнаті № 2, житлова площа якої становить 15,6 кв.м.

02.01.2013 року позивач звернувся до прокурора Менського району Чернігівської області з заявою про порушення відповідачем умов його тримання в Домницькому виправному центрі № 135.

Генеральною прокуратурою України, а також прокуратурою Чернігівської області та Менського району за результатами перевірки Домницького виправного центру № 135 щодо дотримання матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених встановлено, зокрема, порушення прав засуджених щодо утримання в гуртожитку № 1, а саме: недотримання середньої житлової площі на одного засудженого та недостатньої кількості туалетних кімнат.

Згідно листа начальника Домницького ВЦ № 135 Анікієнка П.Б. від 10.01.2013 року № 80, житлова площа кімнати № 2 в гуртожитку № 1, в якій проживає шість чоловік разом з позивачем, становить 15,6 кв.м., а житлова площа на одного засудженого становить 2,6 кв.м.

Вважаючи, що відповідачем порушено право позивача на встановлені законом норми житлової площі на одного засудженого, останній звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача забезпечити ОСОБА_2 достатні норми житлової площі, а також туалетних кімнат, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт того, що відповідачем не були дотримані права позивача щодо норм житлової площі та туалетних кімнат на одного засудженого.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності фактів порушення прав позивача, а відтак і необґрунтованості позову в цій частині.

Позивач не погодився з висновком суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні позову та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на Постанову пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року та практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на відшкодування моральної шкоди, встановлене Конституцією та законами України, є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян і законних інтересів юридичних осіб, тому суди повинні забезпечувати своєчасне, у повній відповідності із законом вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. Таким чином, вважає відмову у задоволені вимоги щодо стягнення з відповідача коштів в сумі 10500,00 грн., з розрахунку 70,00 грн. за кожний день, проведений позивачем з порушенням санітарного та матеріально-побутового забезпечення, незаконною.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до прокуратури Менського району із заявою, в якій просив здійснити перевірку щодо порушення його прав в частині створення для засуджених в Домницькому виправному центрі № 135 відповідних житлово-побутових умов і прийняти відповідне рішення.

За результатами перевірки за зверненням ОСОБА_2 прокурором прокуратури Менського району було складено довідку від 01.02.2013 року, з якої слідує, що в ході проведення перевірки було встановлено грубі порушення прав засуджених на належні умови відбування покарання, а саме ст.ст. 64, 115 КВК України щодо невідповідності вимогам законодавства належних житлово-побутових умов у виправному центрі. Про вказані факти було повідомлено позивача листом від 01.02.2013 року №60-1-13

Генеральною прокуратурою України 29.12.2012 року було на ім'я Начальника Домницького ВЦ № 135 УДПтС у Чернігівській області було дано вказівку про усунення порушень кримінально-виконавчого законодавства щодо матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення засуджених. Згідно відповіді відповідача, вказівка про усунення порушень була розглянута на оперативній нараді при начальнику установи, розроблено план заходів по усуненню виявлених недоліків, визначено виконавців та строки, взято на особистий контроль їх виконання.

31.01.2013 року Прокуратурою Чернігівської області було винесене подання на ім'я Начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області про усунення порушень вимог КВК України, Закону України «Про попереднє ув'язнення», інших нормативно-правових актів, в якому прокурор вимагав невідкладно розглянути подання та вжити заходів до фактичного усунення виявлених порушень чинного законодавства України щодо забезпечення належних медико-санітарних та матеріально-побутових умов тримання взятих під варту осіб і засуджених у слідчих ізоляторах, установах виконання покарань області, а також вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних осіб.

Згідно наявних в матеріалах справи копій рапортів щодо виконання вказівок Генеральної Прокуратури України (а.с. 92-96), до Менського районного відділу лабораторних досліджень було направлено зразки води для проведення аналізу якості питної води та отримано результати, проведено часткову заміну вікон та ремонт надвірного туалету, придбано 5 особових медичних книжок для засуджених, а також зазначено, що питання по встановленню водяного котла для обігріву дільниці по розпилу деревини буде вирішено в літній період.

Разом з тим, згідно листа Управління державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області від 15.01.2013 року № 16/294/ел, Начальника Департаменту охорони, нагляду і безпеки, режиму та контролю за виконанням судових рішень ДПтС України, станом на 15.01.2013 року в Домниць кому ВЦ № 135 норма житлової площі, відповідно до технічних планів будівель та гуртожитків, дотримується лише в приміщенні дільниці карантину і діагностики. В будівлі сектора мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та двох гуртожитках виправного центру норма житлової площі не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 64 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах.

Згідно частини першої статті 115 Кримінально-виконавчого кодексу України особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри.

Таким чином, оскільки, як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не були дотримані права позивача щодо норм житлової площі та туалетних кімнат на одного засудженого, тому суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити позивача достатніми норми житлової площі та туалетних кімнат.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача забезпечити позивачу достатні норми душових кімнат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх необґрунтованості з огляду на наступне.

Пунктом 2.6. Положення про організацію лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 року № 849/5, визначено, що пропускна спроможність лазні повинна забезпечувати щотижневе миття засуджених (осіб, узятих під варту) і перебування їх у лазні протягом 40 хвилин при 12-годинній роботі лазні.

Залежно від пропускної спроможності лазні одночасно здійснюється миття одного або кількох відділень (груп) засуджених. Тривалість миття однієї групи становить не менше 40 хвилин, ураховуючи роздягання і одягання (2 особи на одну душову сітку) (пункт 3.5. вказаного Положення).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що у лазні Домницького ВЦ № 135 змонтована душова сітка з 8 кабінок, а миття засуджених відбувається за встановленим графіком, з урахуванням тривалості миття однієї групи осіб не менше 40 хв. Згідно графіка, лазня працює з вівторка по п'ятницю з 18:00 по 20:00, у суботу та неділю - з 09:00 по 12:45 та з 14:00 по 19:00. Санітарний день - понеділок.

Таким чином, враховуючи, що у лазні Домницького ВЦ № 135 змонтована душова сітка з 8 кабінок, а миття засуджених відбувається за встановленим графіком, з урахуванням тривалості миття однієї групи осіб не менше 40 хв., а також зважаючи на відсутність будь-яких доказів щодо перешкоджання відповідачем в доступі до користування душем та в обмеженні його в тривалості миття, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено частині позовних вимог про зобов'язання відповідача забезпечити позивачу достатні норми душових кімнат.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача кошти в сумі 10500,00 грн., з розрахунку 70,00 грн. за кожний день, проведений позивачем з порушенням санітарного та матеріально-побутового забезпечення, в задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Конституції України, зокрема статей 32, 56, 62 і чинного законодавства, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження наявності моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних йому незаконними діями або бездіяльністю відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій щодо відмови в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача забезпечити ОСОБА_2 достатні норми житлової площі, а також туалетних кімнат, оскільки матеріалами справи підтверджується факт того, що відповідачем не були дотримані права позивача щодо норм житлової площі та туалетних кімнат на одного засудженого, а також щодо відмови в задоволенні позову в іншій частині зважаючи на недоведеність фактів порушення прав позивача, а відтак і необґрунтованості позову в цій частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Домницького виправного центру №135 Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя І.О. Грибан

Суддя А.Б. Парінов

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.