Ухвала суду № 34629843, 30.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13475/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

30 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО АГРО" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Біо Агро» подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 25.07.2013 №0002542240, №0002552240, №135/1702.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Біо Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатом якої складено акт від 10.07.2013 №288/2240/34696173 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 135.5.11 п. 135.п ст. 135 абз 2 ч. ХІХ Податкового кодексу України, п. 1.20.1 пп. 1.20.2, п. 1.20.3 пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено за 2012 рік об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 8 061 665 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 692 950 грн.; п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та заниження суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів всього на суму 2 017 477 грн.; пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 16 571,30 грн.; п. 164.1, п. 164.2.19 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи на суму 1030,20 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.07.2013:

- №0002542240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 116 187 грн. (за основним платежем 1 692 950 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 423 237 грн.),

- №0002552240, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 017 477 грн.,

- №135/1702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 22001,88 грн. (за основним платежем 17 601,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4400,38 грн.).

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

З акту перевірки вбачається, що позивачем за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 10 408 691 грн. та доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з 01.04.2011 по 31.12.2012 у сумі 114 739 137 грн.

Відповідач вказує на заниження позивачем задекларованих показників у рядку 02 декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)», а саме податковим органом на підстав первинних бухгалтерських документів та документів аналітичного обліку: контрактів, додаткових угод та доповнень до них, рахунків, ВМД, та інших даних встановлено, що позивач здійснював реалізацію зернової продукції на експорт, на підставі зовнішньоекономічних форвардних контрактів.

За результатом співставлення цін реалізації та цін на аналогічну продукцію на світових ринках (дані АПК Інформ), встановлено відхилення цін по експорту та даних АПК Інформ, на підставі чого відповідачем зроблено висновок про заниження задекларованих показників у рядку 02 декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)».

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.3 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Таким чином, до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування належать доходи від операційної діяльності, які визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів та визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі.

Відповідно до підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, встановлено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Згідно з частиною першою розділу XIX Податкового кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім, зокрема статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Компанією Viterra SA. Geneva/Switzerland (RUE DU MONT-BLANC 7, CH 1201 GENEVA, SWITZERLAND) укладені та виконані зовнішньоекономічні форвардні контракти, а саме:

- №Р501074 від 03.04.2012 з додатковою угодою №1 від 03.09.2012 p., з додатковою угодою №2 від 01.11.2012 p., з додатковою угодою №3 від 28.12.2012 p., з додатковою угодою №4 від 22.01.2013 р. на поставку кукурудзи 3-го класу, для кормових потреб, врожаю 2012 року,

- №Р501075 від 03.04.2012 з додатковою угодою №1 від 10.07.2012 p., з додатковою угодою №2 від 20.08.2012 р. на поставку насіння ріпаку, вищого класу, для продовольчих потреб і для виробництва олії врожаю 2012 року,

- №Р500976 від 28.02.2012 з додатковою угодою №1 від 01.11.2012 р. на поставку кукурудзи 3-го класу, для кормових потреб, врожаю 2012 року,

- №Р501135 від 16.05.2012 з додатковою угодою №1 від 10.07.2012 р. на поставку ячменю для кормових потреб 3-го класу, врожаю 2012 року.

Між позивачем та компанією BUNGE SA (13 ROUTE DE FLORISSANT, CP 518, 1211 GENEVA 12, SWITZERLAND) укладено зовнішньоекономічний форвардний контракт №Р104537 від 27.02.2012 з додатковою угодою №1 від 28.02.2012 р. на поставку кукурудзи для кормових цілей, врожаю 2012 року.

Між позивачем та компанією OLAM International Limited (9 TEMASEK BOULEVARD, 11-02 SUNTEC TOWER TWO, SINGAPORE 038989) укладено зовнішньоекономічний форвардний контракт №С046/12 від 14.08.2012 з додатковою угодою №1 від 04.10.2012 p., з додатковою угодою №2 від 31.10.2012 р. на поставку сої, врожаю 2012 року.

Між позивачем та компанією Alfred С. Toepfer International GmbH (FERDINAND STR.5, 20095 HAMBURG, GERMANY) укладено зовнішньоекономічний форвардний контракт №510/14261080 від 01.06.2012 з додатковою угодою №1 від 19.11.2012 p., з додатковою угодою №2 від 20.11.2012 p., з додатковою угодою №3 від 30.11.2012 p., з додатковою угодою №4 від 31.01.2013 р. на поставку соєвих бобів для технічних потреб українського походження, урожаю 2012 року.

Згідно Контракту з Компанією Viterra SA, Geneva/Switzerland № Р501135 від 16.05.2012 p. відвантажено ячмінь 3 класу відповідно до: вантажно-митної декларації №500040504/2012/000267 від 17.08.2012 ячмінь в кількості 3490904 кг на суму 6389740,24 грн.; вантажно-митної декларації №500040504/2012/000611 від 26.09.2012 ячмінь в кількості 1042611 кг на суму 1908392,05 грн. Всього було відвантажено ячменю 3-го класу згідно Контракту на загальну суму 8 298 132,29 грн. Товар Покупцем оплачено в повному обсязі, про що свідчать висновки перевірки стосовно відсутності порушення строків розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті.

Згідно Контракту з Компанією Viterra SA, Geneva/Switzerland № Р501075 від 03.04.2012 p. відвантажено ріпак відповідно до: вантажно-митної декларації №500060703/2012/003260 від 31.08.2012 ріпак в кількості 1063000 кг на суму 5403811,52 грн.; вантажно-митної декларації №500060703/2012/003672 від 18.09.2012 ріпак в кількості 4378000 кг на суму 22255773,14 грн. Всього було відвантажено ріпаку згідно Контракту на загальну суму 27 659 584,66 грн. Товар Покупцем оплачено в повному обсязі, про що свідчать висновки перевірки стосовно відсутності порушення строків розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті.

Згідно Контракту з Olam International Limited № С046/12 від 14.08.2012 p. відвантажено сою відповідно до: вантажно-митної декларації №504050000/2012/103918 від 14.11.2012 сою в кількості 1365329 кг на суму 6078582,58 грн. Товар Покупцем оплачено в повному обсязі, про що свідчать висновки перевірки стосовно відсутності порушення строків розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті.

Згідно Контракту з Viterra SA, Geneva/Switzerland № Р501074 від 03.04.2012 p. відвантажено кукурудзу відповідно до: вантажно-митної декларації № 500040504/2012/001180 від 21.12.2012 р. кукурудзу в кількості 3498940 кг на суму 5873075,76 грн. Товар Покупцем оплачено в повному обсязі, про що свідчать висновки перевірки стосовно відсутності порушення строків розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті.

Відповідно до Контракту з Компанією Bunge SA, Швейцарія № Р104537 від 27.02.2012 р. відвантажено кукурудзу відповідно до: ВМД № 504050000/2012/104583 від 13.12.2012 кукурудзу в кількості 2500000 кг на суму 4136377,50 грн.; ВМД № 504050000/2012/104702 від 19.12.2012 кукурудзу в кількості 2072300 кг на суму 3428726,04 грн.; ВМД № 504050000/2012/104841 від 25.12.2012 кукурудзу в кількості 899210 кг на суму 1487788,80 грн. Всього було відвантажено кукурудзи згідно Контракту на загальну суму 9 052 892,34 грн. Товар Покупцем оплачено в повному обсязі, про що свідчать висновки перевірки стосовно відсутності порушення строків розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті.

Згідно Контракту з Компанією Viterra SA, Geneva/Switzerland №P500976 від 28.02.2012р. відвантажено ячмінь 3 класу відповідно до: вантажно-митної декларації №500040504/2012/001179 від 21.12.2012 кукурудзу в кількості 1961069 кг на суму 3307387,98 грн.; вантажно-митної декларації №500040504/2012/001101 від 12.12.2012 кукурудза в кількості 2509072 кг на суму 4213607,62 грн. Всього було відвантажено кукурудзи згідно Контракту на загальну суму 7 538 995,60 грн. Товар Покупцем оплачено в повному обсязі, про що свідчать висновки перевірки стосовно відсутності порушення строків розрахунків з нерезидентами в іноземній валюті.

Ціни по вказаним вище контрактам встановлено за згодою сторін з урахуванням істотних умов контрактів.

Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до пп. 14.1.45.3 ст. 14 Податкового кодексу України форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення.

Частиною третьою статті 189 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Отже, суб'єкти господарювання є вільними у визначенні умов договору, у тому числі визначенні ціни договору, за виключенням цін на товар, ціни на який підлягають державному регулюванню.

Відповідно до положень ст. 1.20.1 ст. 1 Закону №334 звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.. при цьому враховуються звичайні ціни при укладанні угод між непов'язаними особами, надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонним та іншим коливанням споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якостей або інших властивостей; закінченням (наближенням дати до закінчення) до кінцевого строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей, зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідачем не надано належних доказів заниження позивачем цін у вказаних вище контрактах, відповідач лише посилається на дані АПК Інформ, проте не наводить таких даних.

За таких обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що висновок відповідача про порушення позивачем . 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, пп. 135.5.11 п. 135.п ст. 135 абз. 2 ч. ХІХ Податкового кодексу України, п. 1.20.1 пп. 1.20.2, п. 1.20.3 пп. 1.20.5-1 п. 1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено за 2012 рік об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму 8 061 665 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1 692 950 грн. є необґрунтованим.

Відповідачем встановлено порушення позивачем пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 16 571,30 грн.

Сума заниження податку з доходів фізичних осіб визначена із сум доходу наданого працівникам Товариства у вигляді оплати вартості корпоративних заходів (послуги ресторану, продукти харчування).

Підпунктом 14.1.56 ст. 14 розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" Кодексу встановлено, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 163.1.1 об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до пп. "б" пп. 164.2.17 ст. 164 Кодексу до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до ст. 69 Господарського кодексу України власник і органи управління підприємства мають права та обов'язки в частині соціального розвитку підприємства. Зазначенні питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участю власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем організовувались з нагоди ювілейних дат святкові вечори для працівників товариства, отже зазначені витрати мають знеособлений характер, оскільки відсутня можливість визначення кількості спожитих продуктів та напоїв кожним працівником товариства.

Оскільки одержаний працівниками дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований, то споживання продуктів та напоїв не може розглядатись як об'єкт оподаткування.

За таких обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що опосередкована вартість спожитих продуктів та напоїв не може розглядатись як об'єкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб, висновок відповідача про порушення позивачем пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України та заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 16 571,30 грн. є необґрунтованим.

Відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 164.1, п. 164.2.19 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи на суму 1030,20 грн.

Зазначене порушення вимог податкового законодавства, на думку відповідача, виникло внаслідок не включення позивачем (податковим агентом) до загального місячного оподаткованого доходу суму сплати за навчання, наданої підприємством безпосередньо платнику податку.

В обґрунтування вказаного вище порушення відповідач в акті перевірки посилається на пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу України, який регулює питання оподаткування благодійної допомоги.

Вартість навчання, оплачена юридичною особою, з якою громадяни перебувають у трудових відносинах, безпосередньо закладам освіти, не є особистими доходами громадян, якщо навчання пов'язане з професійною підготовкою або перепідготовкою цих громадян за профілем юридичної особи в українських закладах освіти, тому судом першої інстанції вірно встановлено, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 164.1, п. 164.2.19 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.7.4 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи на суму 1030,20 грн., є необґрунтованим.

В акті перевірки податковий орган вказує на заниження суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за грудень 2012 року в сумі 2 017 477,0 грн. у зв'язку з чим завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ), при цьому податковий орган посилається на додаток 6 в якому визначено реєстр сум сплачених постачальникам позивача.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012 року та грудень 2012 року у рядку 23.2 декларації з ПДВ визначено суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, а саме: у декларації за листопад 2012 року у сумі 1 787 462 грн., за грудень 2012 року в сумі 2 017 477,0 грн.

У додатку 6 до акту перевірки «Реєстр сум сплачених постачальникам ТОВ «Біо Агро»» перелічено постачальників яким позивач сплатив за товари, роботи, послуги і по яким у позивача виникло право на бюджетне відшкодування у вказаному розмірі.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції про безпідставність висновку відповідача про порушення позивачем п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та заниження суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів всього на суму 2 017 477 грн.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві податкових повідомлень-рішень від 25.07.2013 №0002542240, №0002552240, №135/1702.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.