Ухвала суду № 34628300, 15.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. справа № 1170/2а-142/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі № 1170/2а-142/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Інтермаш» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Інтермаш» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції: № 1000832310 від 16 вересня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 307505 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 153753 грн.; № 1001342310 від 12 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 307505 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72983 грн.; № 1000842310 від 16 вересня 2011 року, № 1001352310 від 12 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 379093 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94773,5 грн. В обґрунтування позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі Акту перевірки, який містить помилкові висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині неправомірного включення до складу податкового кредиту та віднесення до валових витрат сум, сплачених за товар, що придбаний у ТОВ «Вакко» за нікчемними угодами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись із рішенням суду, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби оскаржила його в апеляційному порядку і, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. На думку апелянта, судом не враховані докази того, що фінансова-господарська діяльність ТОВ «Вакко» здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності. Господарські взаємовідносини між ТОВ «Вакко» та його контрагентами, одним з яких є позивач, є фіктивними правочинами та такими, що створені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару через відсутність (ненадання до перевірки) первинних бухгалтерських документів. Судом також залишена поза увагою обставина щодо наявності порушеної кримінальної справи стосовно директора та співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_2, протоколи допиту якої свідчать про незаконну діяльність зазначеного Товариства. Зважаючи на не підтвердження податкового кредиту та валових витрат, спірними податковими повідомленнями-рішеннями були визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосовані штрафні (фінансові) санкції.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, направлених на адресу суду, ТОВ ВКП «Інтермаш» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін як таку, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На думку позивача, доводи апелянта є безпідставними, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями надавати оцінку протоколам допитів, які є доказами в кримінальній справі. Проте, відповідач не надав суду обвинувального вироку в кримінальній справі, на яку посилався як на підставу незаконної діяльності ТОВ «Вакко». Позивач, між тим, підтвердив реальність господарських договорів відповідними доказами - первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про фактичне виконання договорів. Також судом першої інстанції надана оцінка доводам відповідача щодо відсутності правосуб'єктності ТОВ «Вакко», свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 16.11.2010 року, тобто після вчинення угод.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення апелянту - 09.07.2013 року та позивачу - 13.07.2013 року, до суду уповноважених представників не направили, про причини неприбуття не повідомили. Заяв про розгляд справи за їх обов'язковою участю до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, посадовими особами Олександрійською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКП «Інтермаш» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Вакко» за грудень 2009 року та березень 2010 року, за результатами якої 02 вересня 2011 року складений Акт № 395/23-10-23230174 (т.1, а.с.16-22 ). На підставі Акту перевірки 16 вересня 2011 року були винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 1000832310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 307505 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 153753 грн., № 1000842310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 379093 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94773,5 грн. (т.1 а.с.24,25). За результатами оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, 12 грудня 2011 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 1001342310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 307505 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72983 грн., а також № 1001352310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 379093 грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 94773,5 грн. (т.1 а.с.49,50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки господарські операції між позивачем та ТОВ «Вакко» підтверджені відповідними бухгалтерськими і податковими документами, мали як економічний, так і реальний зміст, висновки відповідача щодо їх нікчемності є протиправними, а, відтак, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. ( т.2 а.с.141).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою ТОВ «ВКП «Інтермаш» встановлені порушення п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2009 р. на 236292,93 грн., за березень 2010 р. на 142800,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості основних засобів та ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено; п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5, п.п.8.1.1, 8.1.2 статті 8 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток всього в сумі 307505 грн., в т.ч. за ІУ кв. 2009 р. на 83372 грн., за І кв. 2010 р. на 186450 грн., за ІІ кв. 2010 р. на 7652 грн., за ІІІ кв. 2010 р. на 7365 грн., за ІУ кв. 2010 р. на 7089 грн., за І кв. 2011 р. на 6822 грн. та за II кв. 2011 р. на 8755 грн. за рахунок завишення валових витрат та амортизаційних відрахувань, а саме: завищення суми валових витрат всього на 1047488 грн., в т.ч. за ІУ кв. 2009 р. на 333488 грн., за І кв. 2010 р. на 714000 грн., внаслідок включення до складу валових витрат вартості ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено, завищення суми амортизаційних відрахувань всього на 182533 грн., в т.ч. за І кв. 2010 р. на 31799 грн., за II кв. 2010 р. на 30607 грн., за ІІІ кв. 2010 р. на 29459 грн., за ІУ кв. 2010 р. на 28354 грн., за І кв. 2011 р. на 27291 грн., за II кв. 2011 р. на 35023 грн., внаслідок нарахування амортизаційних відрахувань на вартість основних засобів, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено (т. 1 а.с.22).

При цьому, висновок податкового органу обґрунтований: по-перше, наявністю Акту № 104/23-10/36425949 від 21.02.2011 року про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Вакко»; по-друге, протоколом допиту директора та співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_2, а також співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_1 в межах кримінальної справи; по-третє, відсутністю документів бухгалтерського та податкового обліку на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вакко». Відсутність об'єкту оподаткування по операціям з придбання товарів (послуг) через нікчемність та фіктивність договорів призвело до зазначених вище порушень податкового законодавства, допущених позивачем.

Колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно посилається на нікчемність та фіктивність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Вакко», оскільки статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець визначив коло обставин, за відсутності чи наявності яких правочин вважається нікчемним або може бути у судовому порядку визнаний недійсним чи фіктивним ( стаття 234 ЦК України).

Жодна із наведених відповідачем в Акті перевірки підстав не може вважатись безумовною та беззаперечною для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Вакко» нікчемними, тому посилання відповідача на порушення статей 203, 215, 216 та інших норм Цивільного кодексу України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Між тим, перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій через дослідження належних та допустимих доказів.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Вакко" (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договори поставки: від 21.12.2009 р. №15/09В, специфікація №1, рахунок №22-12 від 22.12.2009 р., видаткова накладна №22/12-09 від 22.12.2009 р., податкова накладна №5980 від 22.12.2009 р. /а.с.51-56 т.1/; від 21.12.2009 р. №16/09В, специфікація №1, видаткова накладна від 21.12.2009 р. №21/12-09, податкова накладна №5961 від 21.12.2009 р. /а.с.57-61 т.1/; від 23.12.2009 р. №17/09В, специфікація №1, рахунок №23-12, видаткова накладна від 23.12.2009 р. №23/12-09, податкова накладна від 23.12.2009 р. №6000 /а.с.62-67 т.1/;від 29.03.2010 р. №4/2010, специфікація №1, видаткова накладна від 29.03.2010 р. №29/03-10, податкова накладна від 29.03.2010 р. №497 /а.с.68-72 т.1/. За отриману продукцію позивач розрахувався простими векселями, про що свідчать акти приймання-передачі векселів від 29.12.2009 p., від 08.04.2010 р. /а.с.73-76 т.1, а.с.122-129 т.2/. Як встановлено, станом на 31.08.11 р. по розрахунках з ТОВ "Вакко" по рах.631 заборгованість відсутня. Отримання товару та подальше використання у господарській діяльності позивача свідчать документи, наявні в матеріалах адміністративної справи /а.с.78-121, 189-200 т.1, а.с.69, 93-94, 116-121, 130-132 т.2/. Згідно Витягу з ЄДР, станом на 08.02.12 року ТОВ "Вакко" зареєстроване як юридична особа, статус відомостей про юридичну особу-підтверджено, керівник-Недзвецька І.С./а.с.205-208 т.1/.

Невідповідність зазначених вище первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не встановлена.

Проте, доводи відповідача зводяться до того, що оскільки ТОВ «Вакко» не здійснювало господарську діяльність у спірний період, тому усі первинні документи, видані цим Товариством не можуть вважатись дійсними.

Слід зазначити, що відповідачем належних та допустимих доказів незаконної діяльності ТОВ «Вакко» не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції. При цьому, в оскарженій постанові суд вірно зазначив, що посилання відповідача на протоколи допиту обвинуваченої директора та співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_2 від 07.01.2011 р., від 11.01.2011 р. та протокол допиту співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_1 є неспроможними, оскільки, по - перше, вони є доказами в кримінальній справі, оцінку яким має надавати компетентний суд, а, по-друге, про наявність обвинувального вироку в межах розгляду кримінальної справи, який набрав законної сили і встановлені ним обставини могли би бути обов'язковими відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в акті перевірки інформація відсутня.

Крім того, спірний період - грудень 2009 року та березень 2010 року, вже піддавався податковій перевірці, доказом чого є Акт № 24/23-70/23230174 від 04.04.2010 року, який не містить зауважень щодо порушень податкового законодавства позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Вакко» (т.1 а.с. 130).

Ухвалюючи оскаржену постанову, суд першої інстанції правильно вказав на необґрунтованість висновків податкового органу щодо порушень податкового законодавства позивачем при формування податкового кредиту та валових витрат, пославшись на приписи Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств».

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень не спростовують, а зводяться до фіктивної діяльності ТОВ «Вакко», які не підтверджені доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі № 1170/2а-142/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна