Ухвала суду № 34628161, 02.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р. справа № 2а-0870/1778/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі № 2а-0870/1778/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області про скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2010 року № 0000132302/0 та № 0000142302/0, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області від 07 жовтня 2010 року № 0000132302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 110217 грн. та № 0000142302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 1088444 грн. В обґрунтування позову зазначено про те, що оскаржені повідомлення-рішення прийняті відповідачем за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року. Позивач не згоден висновками, викладеними в Акті перевірки № 587/23/31433316, щодо завищення ним бюджетного відшкодування та формування податкового кредиту за договором із постачальником ПП «Гефест-Втормет», який укладався, нібито, без мети настання реальних наслідків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року позов задоволений, спірні податкові повідомлення-рішення скасовані. Суд дійшов висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності угоди, є необґрунтованими.

Не погодившись із судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приазовському районі Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договору між позивачем та ПП «Гефест-Втормет» без мети настання реальних наслідків. Суд також проігнорував доводи відповідача щодо відсутності ПП «Гефест-Втормет» за своїм місцезнаходженням, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення ним господарської діяльності.

У поданих до суду письмових запереченнях позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін як таку, що ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає, що під час розгляду справи ним були подані належні та допустимі докази, які підтверджують реальний характер господарської операції, факт використання товару у власній виробничій діяльності та подальшу реалізацію виготовленої продукції тертім особам. Укладаючи із ПП «Гефест-Втормет» договір № 3-16/03 від 12.01.2010 року на придбання лому, відходів алюмінію, сплавів та інших матеріалів, позивач не мав наміру на отримання податкової вигоди. Крім того, по матеріалам перевірки відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб позивача за ознаками статей 191 та 212 Кримінального кодексу України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину, про що повідомлено відділом податкової міліції Мелітопольської ОДПІ від 08.11.2010 року.

У судовому засіданні представники позивача просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 12 листопада 2012 року, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, в період з 01.09.2010 р. по 21.09.2010 р. Державною податковою інспекцією у Приазовському районі Запорізької області проведена позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.05.2010 року, за результатами якої 28.09.2010 року складений Акт № 587/23/31433316 (т. 1 а.с. 13-24). Згідно Акту перевіркою встановлені порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Гефест-Втормет» при придбанні товарів (послуг), яке виступає транзитером із залученням вигодо формуючих підприємств, не знаходиться за місцем реєстрації. На підставі Акту перевірки 07 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією у Приазовському районі Запорізької області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000132302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 110217 грн. та № 0000142302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 1088444 грн. (т.1 а.с.11,12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із правомірності декларування позивачем податкового кредиту в порядку та у розмірі, передбаченому чинним законодавством, на підтвердження чого ним були надані усі необхідні первинні документи. Суд першої інстанції також дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності угоди, укладеної з ПП «Гефест-Втормет».

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.

Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» і Приватним підприємством «Гефест-Втормет» укладений договір № 3-16/03 від 12.01.2010р., за умовами якого постачальник Приватне підприємство «Гефест-Втормет» зобовязувалось поставити, а покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» прийняти у власність лом, відходи алюмінію, сплави та інші матеріали (т. 1 а.с.28). Про фактичне виконання вищезазначеного договору свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи (податкові накладні, товарно-транспорті накладні, акти приймання-передачі, акти про проходження брухту кольорових і чорних металів, посвідчення про вибухобезпечність брухту та відходів чорних (кольорових) металів і сплавів, посвідчення про радіаційну безпеку металобрухту платіжні доручення, рахунки та ін.), виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" та п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"т. 1 а.с.29-89). Крім того, як встановлено Актом перевірки, продукція оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» за платіжними дорученнями від 05.02.2010 р. № 553, № 550, № 284, № 294; від 10.02.2010 р. № 307, № 312, від 12.02.2010 р. № 353, від 15.02.2010 р. № 359, від 19.02.2010 р. № 378, від 23.02.2008 р. № 387, від 24.02.2010 р. № 393, від 03.03.2010 р. № 454, № 460, № 520, від 11.03.2010 р. № 576, від 29.03.2010 р. № 707, від 12.04.2010 р., № 891, № 892, від 02.04.2010 р. № 787, від 07.04.2010 р. № 843, № 844, від 29.04.2010 р. № 1045, № 1046, від 30.04.2010 р. № 1098, від 11.05.2010 р. № 82470, від 19.05.2010 р. № 1273, № 1272, від 31.05.2010 р. № 1345, від 09.06.2010 р. № 1493.Податок на додану вартість, сплачений Приватному підприємству «Гефест-Втормет» у вартості товару.

Судом першої інстанції також встановлено, що отримана від ПП «Гефест-Втормет» продукція була належним чином оприбуткована та використана позивачем у своїй господарській діяльності, про що свідчить інформація позивача (т. 2 а.с.7). Крім того, в подальшому позивачем із використанням сплаву була виготовлена продукція, яка реалізована підприємствам за переліком (т.2 а.с. 8, а.с.9-120). ПП «Гефест-Втормет» у своїй звітності з податку на додану вартість за вказані періоди 2010 р. відобразив та задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість за договором № 3-16/03, копії зазначених декларацій та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з відбитками вхідного штампу вказаного податкового органу містяться в матеріалах справи (т.2 а.с.127-154).

Щодо доводів відповідача в обґрунтування висновків перевірки про те, що ПДВ за взаємовідносинами між позивачем та ПП «Гефест-Втормет» не може враховуватись у складі податкового кредиту позивача у зв'язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою, колегія суддів зазначає наступне. Не можуть бути взяті до уваги в якості належного обґрунтування відповідачем твердження про нікчемність угод між позивачем та ПП «Гефест-Втормет», оскільки законодавцем не встановлено вимог щодо обов'язкового розміщення виробничих ресурсів за юридичною адресою підприємства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між позивачем та ПП «Гефест-Втормет» договір не віднесено законом до нікчемних договорів, оскільки відповідачем не доведено, чим саме такі договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном).

В той же час, судом встановлено, що на момент укладення угоди між позивачем та ПП «Гефест-Втормет», а також на час виконання цих угод, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, податковий орган не надав суду належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумість предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року у справі № 2а-0870/1778/11 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська ливарна компанія «ТАЛКО» до Державної податкової інспекції у Приазовському районі Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.10.2010 року № 0000132302/0 та № 0000142302/0 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна