Ухвала суду № 34628160, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. справа № 1170/2а-5347/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі № 1170/2а-5347/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлисаветградська транспортна компанія» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єлисаветградська транспортна компанія» звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 05 вересня 2011 року № 0000832310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 455387 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч триста вісімдесят сім) грн. та застосованими штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 113169 (сто тринадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. В обґрунтування позову зазначено про помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства при визначенні амортизаційних відрахувань і розміру витрат на поліпшення основних фондів, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 882398 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Кіровоградсько об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке прийнято при відсутності порушень податкового законодавства позивачем. Так, за даними проведеної податкової перевірки, які ґрунтуються на даних довідки позивача про розподіл власних і орендованих засобів, позивач мав право віднести до складу валових витрат витрати на поліпшення основних засобів, що не перевищує 10% їх балансової вартості груп власних основних фондів, а саме: за 2-ге півріччя 2009 року - у розмірі 5201 грн., за 2010 рік - у розмірі 6069 грн., за 2011 рік - 7052 грн. Фактично, позивачем завищено валові витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів на суму витрат, що перевищує 10% балансової вартості власних основних фондів за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року на суму 882398 грн.

У поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права. Позивач зазначає, що амортизаційні відрахування на орендоване ним майно (ЦМК) здійснювалось на підставі договору № 174/17 від 01.12.2004 року, що узгоджувалось із положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Спеціальним законом з питань оподаткування не визначено порядку амортизації комунального та державного майна, яке передано в оренду у складі цілісного майнового комплексу. Проте, п.1.18 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» було визначено, що операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних та комунальних підприємств регулюються відповідним законодавством. Отже, даною спеціальною нормою Закону України про оподаткування передбачено, що до операцій з оренди ЦМК державних та комунальних підприємств застосовуються певні особливості оподаткування в порядку, визначеному Законом України «Про оренду державного та комунального майна». Державна податкова адміністрація України у численних листах надавала роз'яснення, що амортизація основних фондів, які входять до складу орендованого ЦМК є ідентичною до амортизації власних основних фондів і, відповідно, суми амортизаційних відрахувань по зазначених основних фондах повинні визначатися та нараховуватися відповідно до вимог п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» з наступним відображенням у податковому обліку. Позивач безпосередньо звертався до відповідача за наданням податкового роз'яснення, відповідно до якого і здійснював нарахування амортизації. Зважаючи на наявність «конфлікту інтересів» - неузгодженістю між нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», який дозволяє амортизувати орендований ЦМК і нормами Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», який дозволяє амортизувати лише витрати на придбання основних фондів, рішення має прийматись на користь платника податків.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Апелянт, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 26 листопада 2012 року, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлисаветградська транспортна компанія» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої 28 серпня 2011 року складений Акт № 82/23-1/32967628 (а.с.16-37). Перевіркою встановлено порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11, п.п.5.2.10 п.5.2 ст. 5, п.п.8.1.1 та 8.1.2 п.8.1, п.п.8.7.1 п.8.7, п.п.8.8.1 п.8.8 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за нагальну суму 455387 грн., в т.ч. за 2-ге півріччя 2009 року на суму 451105 грн., за 2010 рік - на суму 1568 грн., за 1 квартал 2011 року - на суму 2714 грн. (а.с.36). За наслідками розгляду матеріалів перевірки, 05 вересня 2011 року Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000832310, яким ТОВ «Єлисаветградська транспортна компанія» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основаним платежем 455387 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 113169 грн. (а.с.38).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, яке прийнято при відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні амортизаційних відрахувань, визначенні валових витрат та податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2004 року між Управлінням власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єлисаветградська транспортна компанія» (Орендар) укладений договір № 174/17 оренди цілісного майнового комплексу Комунального підприємства «Кіровограделектротранс» (а.с.11-13). За умовами Договору після його укладення КП «Кіровограделектротранс» припиніє свою діяльність шляхом реорганізації через приєднання до орендаря (п.1.2 Договору), при цьому орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства (п.1.3 Договору). Згідно Розділу 4 Договору амортизаційні відрахування на орендоване майно ЦМК залишаються у розпорядженні орендаря і використовуються для відновлення основних фондів. Покращення орендованого майна, здійснене за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендаря.

Позивач в податковому обліку нараховував амортизаційні відрахування на орендовані основі фонди, що за висновком податкового органу є порушенням пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; для визначення розміру витрат на поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, позивач врахував сукупну балансову вартість основних фондів власних і орендованих, що є порушенням пп.8.3.2 п.8.3 та пп. 8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР (далі - Закон N 334) при визначенні терміна "лізингова (орендна) операція" (пункт 1.18 статті 1) окремо встановлено, що операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Згідно з нормами пункту 1 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.92 р. N 2269-XII (далі - Закон N 2269) під цілісним майновим комплексом розуміється господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) із наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, з автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. Нормами статті 23 Закону N 2269 встановлено окремі особливості майнових відносин між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, або перебуває у комунальній власності.

Так, зокрема, пунктом 2 статті 23 Закону N 2269 встановлено, що орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно. При цьому пунктом 3 статті 23 Закону N 2269 встановлено, що амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів. Зазначеним пунктом також встановлено, що право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, відображення у податковому обліку амортизаційних відрахувань, нарахованих платником податку згідно з нормами статей 8 та 9 Закону N 334 на орендоване відповідно до норм Закону N 2269 майно цілісних майнових комплексів державних підприємств, слід здійснювати як щодо будь-якого іншого майна платника податку, але з урахуванням особливостей, встановлених вищенаведеними нормами Закону N 2269.

В таких випадках сума амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з нормами Закону N 334 на вартість майна цілісних майнових комплексів державних підприємств, залишається у розпорядженні платника податку - орендаря відповідно до пункту 3 статті 23 Закону N 2269.

Виходячи з викладеного, при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до норм Закону N 334 валовий дохід платника податку зменшується на суму понесених (нарахованих) валових витрат та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до норм статей 8 та 9 Закону N 334, включаючи суму амортизаційних відрахувань, нарахованих на вартість зазначеного майна цілісних майнових комплексів державних підприємств, отриманих платником податку відповідно до Закону N 2269.

Таким чином, визначення об'єкта оподаткування платника податку - орендаря цілісного майнового комплексу не суперечить основним принципам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки хоча в обліку такого платника податку і не відображено витрати з придбання або виготовлення основних фондів, що входять до складу цілісного майнового комплексу, але названим Законом визначено, що його норми застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених Законом N 2269, а платник податку здійснює свою господарську діяльність із використанням такого майнового комплексу, спрямовану на отримання прибутку.

Оскільки позивач мав право на нарахування амортизації на орендовані основні фонди, які знаходились на його балансі, він мав підстави врахувати їх вартість при визначенні граничного розміру витрат на поліпшення основних фондів. Крім того, позивач як правонаступник КП «Кіоровграделектротранс» отримав всі права комунального підприємства щодо порядку сплати податку на прибуток, у тому числі порядку визначення амортизаційних нарахувань.

Слід також зазначити, що питання особливостей податкового обліку у підприємств - орендарів тривалий час не було вирішено на законодавчому рівні. При цьому Державна податкова адміністрація України надавала з 2000 року численні роз'яснення, протилежні за своїм змістом. Безпосередньо, позивач, отримав податкове роз'яснення від відповідача № 40841/31-061 від 24.12.2004 року (а.с.14,15) і діяв у його відповідності, у зв'язку з чим його доводи щодо звільнення від відповідальності є обґрунтованими. Судова практика також не є єдиною у справах, де розглядались подібні правовідносини.

Проте, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення має враховуватись особливості об'єктів оренди. Так, якщо основні фонди, передані в оренду, залишаються у складі основних фондів орендодавця, то відповідно до п.п. 7.9.1 та п.п.7.9.2 ст. 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» вони не включаються до валового доходу орендаря та до валових витрат орендодавця. Передача об'єкта основних фондів в оренду не призводить до зміни балансової вартості груп основних фондів у орендаря та орендодавця, а також не призводить до податкової амортизації зазначеного об'єкта оренди у орендаря, і лише орендна плата за такий об'єкт включається до складу валового доходу орендодавця та валових витрат орендаря згідно п.п.7.9.6 п.7.9 ст. 7 цього Закону.

Однак, у даному випадку, предметом оренди є цілісний майновий комплекс комунального підприємства, яке було припинено шляхом реорганізації та приєднання до позивача. Майно було передано на баланс позивача, який є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого підприємства і якому надано право за Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та умовами договору залишати у своєму розпорядженні амортизаційні відрахування на орендоване майно ЦМК і використовувати їх для відновлення основних фондів. Покращення орендованого майна, здійснене за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю орендаря. Саме тому, листами ДПА України від 06.05.2000 р. №2385/6/15-1116 та від 21.05.2004 р. №4058/6/15-1116 було визначено, що амортизація основних фондів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу є ідентичною до амортизації власних основних фондів і відповідно суми амортизаційних відрахувань по зазначених основних фондах повинні визначатися та нараховуватись відповідно до вимогп.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з наступним відображенням їх в податковій звітності.

Однак, зазначені особливості не були враховані відповідачем при прийнятті спірного повідомлення-рішення, хоча вони мають вирішальне значення для визначення наявності чи відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року у справі № 1170/2а-5347/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлисаветградська транспортна компанія» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна