Ухвала суду № 34628156, 11.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. справа № 2а/0470/13845/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/13845/11 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Державну податкову інспекцію у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська вчинити дії щодо прийняття або мотивованої відмови від прийняття уточнюючого розрахунку до податкової декларації від 22 вересня 2011 року про доходи, отримані за 2010 рік. В обґрунтування позовних вимог посилався на протиправність дій відповідача щодо ненадання мотивованої відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, відповідачем не надано жодного належного доказу надіслання позивачу письмового повідомлення про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації, чим порушено вимоги статті 49 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 28 квітня 2011 року ОСОБА_1 подав до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року. 22 вересня 2011 року позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації за 2010 рік. Відповідачем відмовлено у прийнятті уточнюючого розрахунку позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність положенням Податковому кодексу України дій відповідача щодо відмови у прийнятті уточнюючого розрахунку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком і зазначає наступне.

Згідно вимог статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Стаття 49 Податкового кодексу України встановлює, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За приписами п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Стаття 50 Податкового кодексу України визначає, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач письмовим повідомленням №27666/6/17-1 від 29 вересня 2011 року повідомив позивача про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку до декларації за 2010 рік із зазначенням причин такої відмови. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, податковим органом не було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 Податкового кодексу України при заповненні спірної декларації, що було б підставою для прийняття такого уточнюючого розрахунку. (а.с.10)

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідачем виконано свій обов'язок щодо повідомлення позивача про прийняте ним рішення, а тому підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо прийняття або відмови від прийняття уточнюючого розрахунку не вбачається.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій ухвалі, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі № 2а/0470/13845/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна