Ухвала суду № 34627913, 02.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р.

справа № 2а/0470/6170/2012

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ритуал» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 2а/0470/6107/12 за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Комунального підприємства «Ритуал» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило

стягнути з Комунального підприємства “Ритуал” заборгованість за рішенням про застосування фінансової санкції та пені № 322 від 15.05.2009р. в сумі 1012305,61 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що фінансові санкції до відповідача були застосовані відповідно пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року адміністративний позов задоволений; з Комунального підприємства «Ритуал» на користь Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області стягнута заборгованість за рішенням про застосування фінансових санкцій та пені № 322 від 15 травня 2009 року в сумі 1012305,61 грн.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що на нього вже накладались штрафні санкції за періоди, вказані в рішенні № 322 від 15.05.2009 року, посилався на протиправність дій позивача щодо повторного стягнення накладених штрафних санкцій, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки ніхто не може бути двічі притягнений до відповідальності за одне і те ж саме правопорушення. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність несплаченої заборгованості, тому постанова суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилався на відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судові засідання, позивач та відповідач, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення позивачу та відповідачу – 22 лютого 2013 року, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Справа розглянута у відповідності до приписів частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред’явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Комунальне підприємство «Ритуал» є страхувальником - платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, перебуває на обліку у позивача за № 34150260. Відповідач був боржником перед Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з липня 2006 року, що підтверджується актом перевірки від 21.07.2006 року № 154. Станом на 01.12.2008 року борг в сумі 133 300 грн. залишався не погашеним. Повне погашення заборгованості по сплаті нарахованих страхових внесків відбулось 29.12.2008 року, станом на 01.01.2009 року борг по сплаті страхових внесків відсутній. Поточні платежі, які надходили від Комунального підприємства “Ритуал” протягом всього періоду з дня виникнення боргу, відповідно до частини 5 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” зараховувалися в рахунок сплати недоїмки в порядку календарної черговості її виникнення з нарахуванням фінансових санкцій та пені на сплачені суми. Позивач рішенням № 74 від 16.03.09 року застосував до позивача фінансову санкцію відповідно пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків за період з 16.12.06 року по 05.12.08 року. Фінансова санкція застосована у вигляді штрафу в розмірі 936 971,14 грн. та пені в розмірі 425 714,8 грн., проте зазначене рішення було оскаржене боржником шляхом направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідної скарги від 23.03.09 № 115. За результатами розгляду, скаргу боржника було задоволено, оскаржуване рішення скасовано. Враховуючи зауваження Головного управління Пенсійного фонду України позивачем були винесені нові рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені на загальну суму фінансових санкцій - 650 901,30грн. та пені - 367 0857,01 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача за рішенням про застосування фінансових санкцій та пені № 322 від 15.05.2009 року в сумі 1 012 305,61 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Обчислення та сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому, згідно пункту 12 статті 20 вказаного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника податку та є обов’язковими для всіх страхувальників.

Відповідно з частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 5.1.4 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою Постановою правління Пенсійного Фонду України 19.12.2003 р. № 21-1 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.

Посилання відповідача на повторність стягнення штрафних санкцій за періоди, зазначені в рішенні №322 від 15.05.2009 року, спростовуються наступним.

21 липня 2006 року позивачем було прийняте рішення № 28 про стягнення з відповідача 312 656,35 грн. штрафу за несвоєчасну сплату авансових платежів за період з 01.01.2003 року по 01.07.2006року. На підставі вказаного рішення господарським судом Дніпропетровської області було винесене рішення по справі № А18/315-06 від 28.09.2006року про стягнення з відповідача вищевказаних штрафних санкцій в розмірі 312 656,35 грн. за період з 01.01.2003року по 01.07.2006 року.

В акті перевірки №7 від 24.01.2007 року були відображені результати перевірки відповідача за період з 01.07.2006 року по 01.01.2007 року. На підставі вказаного акту позивачем було винесене рішення № 2 від 24.01.2007 року та застосована фінансова санкція у розмірі 50% сум несплачених авансових платежів, а саме в сумі 120 288,00 грн.

На підставі вказаного рішення позивача господарським судом Дніпропетровської області було винесене рішення по справі № А20/61-07 від 29.05.2007р. про стягнення з відповідача вищевказаних фінансових санкцій за порушення у період з 01.07.2006 року по 01.01.2007 року.

30.12.2011 року за результатами перевірки позивачем був складений акт №169 від 30.12.2011 року згідно якого за період з 30.01.2007 року по 20.11.2008 року представниками позивача були виявлені порушення строків сплати страхових внесків (авансових платежів), у зв'язку з чим рішенням № 1548 від 30.12.2011 року на відповідача були накладені штрафи у розмірі 50 % сум несплачених авансових платежів, а саме в сумі 63 259,09 грн. за період з 30.01.2007 року по 20.11.2008 року.

Таким чином, як вбачається з зазначених рішень, актів перевірки та вищенаведених постанов господарського суду Дніпропетровської області до відповідача правомірно застосовані штрафні санкції за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків відповідно до вимог пункту 7 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. В той же час рішення від 15.05.2009 року № 322 про застосування фінансової санкції до позивача у вигляді штрафу в розмірі 645 907,92 грн. та нарахування пені в розмірі 366 397,69 грн. винесено відповідно до вимог пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а тому твердження відповідача щодо подвійного стягнення штрафних санкцій є таким, що не відповідає нормам пенсійного законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія судді вважає, що оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, правильним застосуванням норм матеріального права, воно є законним, обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, остання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ритуал» – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 2а/0470/6107/12 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна