Ухвала суду № 34627901, 19.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.

справа № 2а/0470/8967/11

>Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропластмас» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у справі № 2а/0470/8967/11 за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до Публічного акціонерного товариства «Дніпропластмас» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути із Закритого акціонерного товариства заводу «Дніпропластмас» заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 колишніх працівників за червень 2011 року у сумі 3541,20 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідач не виконує зобов’язання Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» по сплаті в установлені строки та в повному обсязі коштів, призначених на покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали на роботах із шкідливими і важливими умовами праці за списком №2.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська задоволено.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що він не є правонаступником Закритого акціонерного товариства завод «Дніпропласмас». Також наголошує, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не є розрахунковими документами, які свідчать про здійснення пенсійних виплат та про правильність визначених сум. Крім того, відповідач не зобов’язаний відшкодовувати витрати по пенсіям, які призначені за списками, затвердженими радянським урядом; не погоджується він і з визначенням пільгового стажу працівникам.

У судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу та пояснив, що Публічне акціонерне товариство «Дніпропластмас» є правонаступником Закритого акціонерного товариства заводу «Дніпропластмас» за винятком зобов’язань перед органами Пенсійного фонду України щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, тому воно не може здійснювати витрати на виплату та доставку пенсій. При цьому, зміни в установчих документах стосувались лише найменування підприємства.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підставі для її задоволення.

У відповідності до пункту 5 статті 4 Положення про Пенсійний фонд України, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Процедура реєстрації та обліку платників внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями (далі - Підприємства) незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах (далі - органи Пенсійного фонду України) визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1.

Відповідач є юридичною особою та відповідно до п.2.1.1 вказаної Інструкції є платником страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління ПФУ 19.12.2003р. № 21-1, (далі інструкція №21-1) відшкодуванню підлягають 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій застрахованим особам, призначених у відповідності з ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які працювали або працюють на роботах із шкідливими умовами праці по списку №2.

Відповідно до п.6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялися на адресу відповідача повідомлення (розрахунки) про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій вказаним особам за червень 2011 року (а.с.7-8).

Згідно п.6.8. вищевказаної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідач у порушення зазначених вимог законодавства фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, позивачу у встановлені строки не вносив, в результаті чого утворилась заборгованість на суму 3541,20 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Щодо доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2011 року державним реєстратором виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради проведена реєстрація змін до установчих документів Закритого акціонерного товариства заводу «Дніпропластмас» (а.с.57). Згідно п. 1.2. Статуту зміни стосувалися найменування підприємства та приведення його організаційно-правової форми у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства».

Згідно частини 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» Статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону. Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство. Часткове виконання вимог абзацу першого цього пункту не є виконанням вимог цього Закону. Приведення діяльності у відповідність із нормами цього Закону, статутів та внутрішніх положень акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у тому числі зміна найменування акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення.

Зважаючи на те, що метою внесення змін до установчих документів відповідача було приведення його найменування у відповідність з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства», такі дії не можуть вважатись перетворенням або реорганізацією, внаслідок якого відбувається припинення юридичної особи та визначається правонаступник з відповідним обсягом прав та обов’язків. Тому доводи апелянта щодо того, що він не є правонаступником Закритого акціонерного товариства завод «Дніпропластмас» в частині зобов’язань перед Пенсійним Фондом України, на думку колегії суддів, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке має бути залишене без змін. На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпропластмас» – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у справі № 2а/0470/8967/11 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна