Ухвала суду № 34627621, 12.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. справа № 1170/2а-21/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у справі № 1170/2а-31/12 за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Тарон» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство «Тарон» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної податкової інспекції № 0000012360 від 03 січня 2012 року, яким підприємству збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 56563 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 28282 грн. В обґрунтування позову зазначено про протиправність спірного рішення, яке прийнято на підставі Акту перевірки, що містить помилкові висновки щодо порушення підприємством податкового та цивільного законодавства внаслідок укладення нікчемних угод, які не спричинили настання реальних наслідків.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року позовні вимоги Малого приватного підприємства «Тарон» задоволені. Суд дійшов висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності угод, є необґрунтованими.

Не погодившись із судовим рішенням, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договорів між позивачем та ПП «Каїр» без мети настання реальних наслідків. Суд не дав належної оцінки доказам по справі - Акту документальної невиїзної перевірки ПП «Алтіма» ( з яким ПП «Каїр» мало господарські правовідносини), складеному Кіровоградською ОДПІ, який містить висновки про порушення Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, укладених між підприємством та його контрагентами, у т. ч. з ПП «Каїр». На думку апелянта, податковий кредит протягом серпня 2011 року сформовано від ймовірної «податкової ями» ПП «Алтіма», що є порушенням вимог податкового законодавства.

У судове засідання апелянт, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення - 11.10.2012 року, до суду уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши про її безпідставність. Так, МПП «Тарон» має дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки, а також дозвіл на виконання будівельних робіт та ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. МПП «Тарон» є підрядником Управління капітального будівництва облдержадміністрації на підставі договору № 100/07 від 26.10.2007 року, виконує будівельно-монтажні роботи. Саме з цією метою МПП «Тарон» уклало договір з ПП «Каїр», предметом якого є послуги бульдозера ДТ 75 та послуги скреперів причепних (з гусеничним трактором). Виконання умов договору підтверджено актом прийому-передачі та платіжними дорученнями про оплату послуг. Оскільки роботи виконувались для облдержадміністрації, з нею також підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, складена довідка про вартість виконаних робіт. Саме цими документами підтверджується реальність угоди, укладеної з ПП «Каїр», які проігноровані були як відповідачем, так і судом першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПП «Тарон» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Каїр» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено Акт № 154/23-6/13758371 від 14.12.2011 року (а.с.11-25). Згідно з висновками, викладеними в акті, встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року щодо придбання МПП «Тарон» товарів (робіт, послуг) у контрагента - постачальника «Каїр» товарів (робіт, послуг) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини. В порушення п. 198. 3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року у розмірі 56563 грн. (а.с.24-25). На підставі зазначеного Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.01.2012 р. № 0000012360, яким підприємству збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 56563 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 28282 грн. (а.с.9).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із правомірності формування позивачем податкового кредиту та протиправності спірного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції також дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності угоди, укладеної з ПП «Каїр» яка, нібито не спричинила настання реальних наслідків, оскільки відповідачем належним чином не доведено те, що всі первинні документи, складені за наслідками здійснення господарської операції, не відповідають дійсності, те, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем нікчемних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочину, укладеного між позивачем та його контрагентам ПП «Каїр», а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договору сторонами не виконувались. Крім того, за договором, на нікчемності якого наполягає відповідач, є надання послуг бульдозера та скреперів причепних. Реальність здійснення бульдозерних робіт МПП «Тарон» підтверджено актом приймання виконаних робіт, підписаного облдержадміністрацією, тому наявність виробнично - складських приміщень, трудових ресурсів, тощо, не є, на думку суду, безумовним доказом нездійснення господарської операції.

Крім того, доводи відповідача щодо наявності доказів нездійснення ПП «Каїр» господарської діяльності, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, по-перше, за приписами частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як пояснили представники апелянта суду, висновки щодо нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ПП «Каїр», ґрунтуються на висновках акта. Цей же акт, у свою чергу, ґрунтується на поясненнях фізичних осіб, які стверджували про нездійснення підприємницької діяльності.

По-друге, у розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України пояснення осіб, наданих податковому органу, не звільняють відповідача від доведення правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки як на час перевірки, так і на день розгляду апеляційної скарги жодним судовим рішенням не встановлені обставини злочинної діяльності МПП «Тарок» та ПП «Каїр».

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної, а відтак - позивач правомірно сформував податковий кредит.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у справі № 1170/2а-31/12 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна