Ухвала суду № 34627609, 28.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2013 р. справа № 2а/0470/7735/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі № 2а/0470/7735/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ - маркет» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську Державної податкової служби: - від 29.03.2012 року № 0000228822, яким за порушення п.198. 3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 359842 грн. та №0000238822, яким за порушення п.п. 5.3.9 п.5.3, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 395969 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 1 грн. В обґрунтування позову зазначено про протиправність спірних рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, який містить помилкові висновки щодо порушення позивачем вимог податкового , а також цивільного законодавства при укладенні господарських договорів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року позовні вимоги ТОВ «АТБ-маркет» задоволені. Суд дійшов висновку про те, що позивачем було сформовано податковий кредит у відповідності до приписів податкового законодавства, а висновки, зроблені відповідачем в Акті перевірки щодо нікчемності угод, є необґрунтованими.

Не погодившись із судовим рішенням, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом не прийняті до уваги обставини, які свідчать про укладення договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_1 без мети настання реальних наслідків. Суд не дав належної оцінки доказам по справі - Акту документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, складеному ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, який містить висновки про порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на настання реальних наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, укладених між нею та покупцями, у т. ч. з ТОВ «АТБ-маркет», з листопада 2010 року по квітень 2011 року.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та пояснили суду, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на акті перевірки, проведеною ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, ФОП ОСОБА_1, згідно яких по ланцюгу постачання встановлена нікчемність угод, укладених цим підприємцем з ТОВ «Торгсервіспостач». У свою чергу, висновки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська ґрунтуються на поясненнях директора ТОВ «Торгсервіспостач», який повідомив про те, що підприємство не здійснювало господарської діяльності, а він особисто підписував документи за винагороду. Незважаючи на те, що позивач вже піддавався перевірці з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за цей же період, і порушень при укладенні угод з ФОП ОСОБА_1 не було встановлено, надходження акту перевірки від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська дозволило зробити протилежні висновки, що, на думку, відповідача є правомірним.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши про її безпідставність. Позивач вважає неприпустимим існування двох актів перевірки з одних і тих же питань, за один і той же період, але з протилежними висновками. Крім того, для перевірки позивачем надавались усі документи, які свідчать про реальність виконання угод, правильності формування валових витрат та валових доходів, визначення суми податкового кредиту.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби на підставі направлення на перевірку від 13.02.2012 р. №91/08-03/2 та наказу від 13.02.2012 р. №105, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТБ - маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з товариство з обмеженою відповідальністю «Петрон» (код ЄДРПОУ 36557270) за період з 01.04.11 р. по 30.04.11 р.; фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) за період з 01.01.11 р. по 30.04.11 р. , за результатами якої складено Акт № 219/08-03/2-30487219 від 13.03.2012 року. Згідно з висновками, викладеними в акті, встановлено порушення ТОВ «АТБ - маркет»: п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АТБ - маркет» завищено суму ПДВ, яка віднесена до складу податкового кредиту на загальну суму 359 841,00 грн.; порушення пп.5.3.9 п.5.3 п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» підприємством завищено валові витрати за І квартал 2011 року на суму 1 583 875,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 395 969,00 грн. На підставі зазначеного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.03.2012 р. №0000228822, яким ТОВ «АТБ-маркет» донараховано податку на додану вартість в сумі 359 842,00 грн., в т.ч. 359 841,0 грн. за основним платежем та 1,0 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення від 29.03.2012 р. №0000238822, яким ТОВ «АТБ-маркет» донараховано податку на прибуток підприємств в сумі 395 970,0 грн., в т.ч. 395 969,00 грн. за основним платежем та 1,0 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із правомірності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі первинних документів. Суд першої інстанції також дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо недійсності угод, укладених з ФОП ОСОБА_1, які, нібито не спричинили настання реальних наслідків, оскільки відповідачем належним чином не доведено те, що всі первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено без мети настання реальних наслідків, висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем нікчемних угод, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Так, нікчемними законом визначені правочини щодо яких недодержаний сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення (ст. 220 ЦК України), правочини, вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без подальшого його схвалення батьками (усиновлювачами) - ст. 221 ЦК України, правочини, вчинені без дозволу органу опіки та піклування (ст. 224 ЦК України), правочини, які вчинені недієздатною фізичною особою при відсутності схвалення опікуном (ст. 226 ЦК України), правочини, які порушують публічний порядок (ч. 2 ст. 228 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.

Доводи відповідача щодо наявності доказів нездійснення ТОВ «Торгсервіспостач» господарської діяльності, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки, по-перше, за приписами частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як пояснили представники апелянта суду, висновки щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ґрунтуються на висновках акта перевірки ФОП ОСОБА_1, складеного ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська. Цей же акт, у свою чергу, ґрунтується на поясненнях директора ТОВ «Торгсервіспостач» (який реалізовував товар ФОП ОСОБА_1) про нездійснення цим Товариством підприємницької діяльності.

По-друге, у розумінні положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України пояснення директора, надані податковому органу, не звільняють відповідача від доведення правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки як на час перевірки, так і на день розгляду апеляційної скарги жодним судовим рішенням не встановлені обставини злочинної діяльності ТОВ «Торгсервіспостач» або ФОП ОСОБА_1. За поясненнями представників відповідача, кримінальні справи за фактом фіктивної підприємницької діяльності щодо директора ТОВ «Торгсервіспостач» не порушені.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної, а відтак - позивач правомірно сформував податковий кредит.

Правильно була судом першої інстанції надана оцінка і доказам, які засвідчили наявність протилежних висновків відповідача за наслідками попередньої планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року ТОВ «АТБ-маркет» (акт перевірки №1360-08-03/2-30487219 від 22.08.2011 року) про порушень по взаємовідносинам позивача з ФОП ОСОБА_1

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у справі № 2а/0470/7735/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко