Постанова № 34627201, 31.10.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 жовтня 2013 р. № 820/8559/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Тарасюк Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1

відповідача - Дубрової К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001011702 від 29.03.2013 року, винесене відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган протиправно та безпідставно вказав на порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, проте, позивач, вказаних порушень законодавства не допускав, а тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що суперечить ч. 3 ст. 2 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги і доводи заявленого позову, просила суд прийняти рішення про задоволення позову.

Представник відповідача проти позову заперечувала, надала до суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де вказала, що податковим органом правомірно було зафіксовано порушення чинного податкового законодавства України, а отже, і винесене на підставі висновків перевірки, податкове повідомлення - рішення є законним, просила у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне:

Позивач, пройшовши передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, про що зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі за № 2 471 000 0000 063976 (а.с. 125-126).

Основними видами діяльності підприємства за КВЕД, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, є: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 81.29 інші види діяльності із прибирання; 39.00 інша діяльність щодо поводження з відходами; 81.22 інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 81.21 загальне прибирання будинків (а.с. 27-28).

Платник податків взятий на облік в органах Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області з 21.09.2007 року за реєстраційним номером 964 (а.с. 129).

У періоді, який перевірявся, Позивач був платником податку на додану вартість, про що останньому було видано свідоцтво відповідного зразка №100085000 від 25.12.2007 року (а.с. 130).

Фахівцями податкового органу було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Альфа-мед-2006" (код ЄДРПОУ 34631561), з ТОВ "Діалог Транс" (код ЄДРПОУ 37998179) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

Результати перевірки були оформлені актом №555/17-НОМЕР_1 від 18.03.2013 року, яким зафіксовано порушення п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за липень 2012 року на 26833 грн. (а.с. 15-21).

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Відповідачем складене податкове повідомлення - рішення: №0001011702 від 29.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33541,00 грн., з яких: основний платіж +26833 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 6708 грн. (а.с. 22).

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням - рішенням, скористався правом адміністративного оскарження, та подав до скарги до ДПС у Харківській області, Міністерство доходів і зборів України (а.с. 23-24-29, 34-39).

Рішеннями ДПС Харківської області, Міністерства доходів і зборів України від 20.06.2013 року та 03.09.2013 року податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.03.2013 року №0001011702 залишено без змін, а скарги платника податків без задоволення (а.с. 36-45).

Судовим розглядом встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ "Діалог Транс" (Виконавець) було укладено договір №ДГ-30 від 20.07.2012 року на прибирання приміщень (а.с. 75-77.)

Умовами укладеного договору передбачено, що Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт на прибирання приміщень і прилеглих територій Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити за виконані Виконавцем роботи. Вартість виконаних робіт на прибирання приміщень за місяць по факту виконаних робіт фіксується в акті здачі - прийняття робіт (а.с. 78).

Крім того, між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ТОВ "Альфа-Мед-2006" (Виконавець) було укладеного договір на прибирання приміщень від 30.04.2012 року №30-04/12 (а.с. 80-82).

За умовами укладеного правочину Виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт на прибирання приміщень і прилеглих територій Замовника, а Замовник зобов'язується сплатити за виконані Виконавцем роботи. Вартість виконаних робіт на прибирання приміщень за місяць по факту виконаних робіт фіксується в акті здачі - прийняття робіт (а.с. 83).

На підтвердження реальності виконаних робіт Позивачем надано до суду податкові накладні, рахунки фактури, виписки з банку (а.с. 58-59, 79, 84, 134-138).

Дослідивши зібрані докази по справі, суд зазначає наступне:

В розумінні податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року).

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст. 14 вищевказаного кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до вимог п.44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 200.1 ст. 200 вищевказаного кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст. 201 вищевказаного кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань і реєстр виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до висновку, що наявність податкових накладних, актів здачі - прийняття робіт, платіжних доручень є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту тільки в разі належного оформлення даних первинних документів, та наявності в них всіх передбачених реквізитів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У п.п. 2, 3 Наказу Мінфіна від 01.11.2011, № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" визначено, що податкова накладна заповнюється державною мовою за встановленою формою шляхом: або видруковування такої форми з подальшим заповненням її платником податку на додану вартість розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних; або заповнення її в електронному вигляді з подальшим видруковуванням. Друкована податкова накладна може бути як з клітинками, так і без них. Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Дата виписки податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті виписки податкової накладної не проставляються.

У графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України. Дата укладання договору проставляється відповідно до вимог пункту 3 цього Порядку.

Відповідно до п.п. 6.3 вищезазначеного Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: порушення порядку заповнення податкової накладної;

Дослідивши податкову накладну №604 від 06.07.2012 року, судом приходить до висновку, що дана накладна була складена та виписана з порушенням порядку заповнення податкової накладної, оскільки у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначено вид цивільно-правового договору, згідно з яким складено податкову накладну "договір поставки", тоді як, Позивач із ТОВ "Альфа-Мед-2006" уклав договір на прибирання приміщень (а.с.58, 80-82)

А отже, враховуючи, що податкова накладна №604 від 06.07.2012 року складена з порушеннями порядку заповнення податкової накладної, це позбавляє Позивача права на віднесення суми ПДВ за цією податковою накладною у розмірі 25000,00 грн. за взаємовідносинами з ТОВ "Альфа-Мед-2006" до складу податкового кредиту.

Також, на підтвердження отриманих від своїх контрагентів робіт, Позивач надав до суду договори від 28.10.2011 року №29-11/11, №28-11/11 (а.с. 139-148), програми прибирання приміщень гіпермаркету Країна і ТРЦ "Магелан", виписки з банку (а.с. 134-138, 157-168).

Оглянувши вищевказані документи надані представником позивача, суд встановив наступне:

Як вбачається з істотних умов договорів укладених між Позивачем та його контрагентами ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Альфа-Мед-2006", ОСОБА_3, як Замовник, надає Виконавцю обладнання, інвентар та витратні матеріали необхідні для виконання обумовлених договорами робіт,

Однак Позивачем ні під час перевірки ні до суду не надано первинних документів, які підтверджують надання необхідних для виконання робіт матеріалів, обладнання та інвентаря, як не надано і калькуляції вартості отриманих робіт.

Поряд з цим, суд зазначає, що з програм прибирання приміщень гіпермаркету Країна та ТРЦ "Магелан", не можливо встановити хто саме здійснював прибирання цих приміщень ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Альфа-Мед-2006", або сам позивач, а з наданого позивачем переліку робітників, що здійснювали прибирання неможливо встановити, у штаті якого контрагента вони рахуються, і які саме приміщення ними прибирались (а.с.169).

Крім того, в п.3.1 договору №ДГ - 30 від 20.07.2012 року, №30-04/12 від 30.04.2012 року зазначено, що вартість виконаних робіт по прибиранню приміщень в місяць визначається по факту виконаних робіт в місяць, які фіксуються в акті.

Проте, як встановлено судовим розглядом і підтверджено матеріалами справи, щодо кожного договору було складено лише по одному акту здачі - прийняття робіт, в яких відсутній перелік робіт, що надавались і не зазначена їх вартість, що ставить під сумнів виконання сторонами своїх зобов'язань щодо цих правочинів.

Суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 вище зазначеної статті Кодексу встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суд зазначає, що досліджуючи можливість контрагентів позивача щодо виконання укладених з ним договорів, зокрема, наявності технічних можливостей, кваліфікованого персоналу, транспорту, судом встановлено, що актом перевірки від 03.01.2013 року №12/22.4-11/34631561 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Альфа-Мед-2006" та актом перевірки від 03.01.2013 року №9/22.1/37998179 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки "ТОВ "Діалог Транс" податковим органом встановлено нереальність здійснення контрагентами Позивача фінансово господарської діяльності, відсутність у цих підприємств виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу, у видах діяльності, які мали право здійснювати ці підприємства зазначено:

- ТОВ "Альфа-Мед-2006" - інші види оптової торгівлі (а.с.110)

- ТОВ "Діалог Транс" - неспеціалізована оптова торгівля, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, надання інших інформаційних послуг, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, консультування з питань комерційної діяльності й керування (а.с.114)

Тобто, контрагенти позивача за КВЕД не виконували діяльності із прибирання будинків і промислових об'єктів.

Проаналізувавши вище наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що Позивачем не було надано доказів, які б свідчили про можливість його контрагентів виконати зобов'язання по укладеним договорам, що ставить під сумнів факт реальності виконання даних правочинів.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги неналежне оформлення первинної документації, відсутності документів щодо подальшої реалізації отриманих послуг, не підтвердження реальності господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ, суд знаходить позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001011702 від 29.03.2013 року винесене відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не обґрунтованими та безпідставними, а позов таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 5 листопада 2013 року.

Суддя Лук'яненко М.О.