Постанова № 34626850, 07.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року 810/4762/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представників позивача - Кривенка А.В., Кривенко Л.В.,

представника відповідача - Баннікова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

5 вересня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» (ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство», товариство) із позовом до Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 серпня 2013 року №0000962204.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочину не відповідають дійсності і товарності операції. Стверджували наявність у товариства усіх необхідних первинних документів, які супроводжують відповідний вид господарських операцій. Звертали увагу, що недоліків у їх оформленні Інспекцією виявлено не було, а реалізація придбаної продукції з господарською метою підтверджується документально. Вказували, що платник податку не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, наголошував, у тому числі і у письмових запереченнях, що доказів реальності угоди підприємством надано не було, у зв'язку із чим відповідний договір суперечить положенням податкового законодавства, і, як наслідок цього, податковий кредит із податку на додану вартість по операціям із придбання товару у ТОВ «Компанія «ВОК» сформовано безпідставно. Вказані порушення виявлені у ході перевірки та належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №848/22-4/00293841 від 18 липня 2013 року, з 17 липня по 18 липня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з ТОВ «Компанія «ВОК» за період з 1 червня 2012 року по 30 червня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, позивачем порушено вимоги пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 639803,80 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із констатацією недійсності правочину позивача з ТОВ «Компанія «ВОК».

На підставі Акта перевірки, 5 серпня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000272204 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем 639803,80 грн. і штрафних санкцій у сумі 159950,95 грн. із податку на додану вартість.

Приводом для перевірки та підставою для твердження про нереальність угоди стали опосередковані дані, зокрема акт ДПІ у Печерському районі м. Києва №3790/22-4/33497303 від 20.09.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВОК».

Також, зі змісту Акта вбачається, що перевірку розпочато 17 липня 2013 року на підставі наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 16 липня 2013 року №22 та повідомлення про проведення перевірки від 16 липня 2013 року №160/22-4, які направлялися підприємству засобами поштового зв'язку рекомендованим листом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, суд підкреслює, що надіслання рекомендованим листом відповідного наказу вимагає доказів (повідомлення) про його вручення адресату.

Однак, на вимогу суду доказів на підтвердження вручення позивачу наказу та повідомлення щодо проведення перевірки до її початку - представником відповідача надано не було.

Як видно із матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» є юридичною особою, зареєстроване Ірпінським міським виконавчим комітетом 3 липня 1996 року (а.с.15-16), має свідоцтво платника податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку в Ірпінській ДПІ. Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: виробництво бетонних розчинів готових для використання; діяльність у сфері архітектури; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; виробництво сухих будівельних сумішей; неспеціалізована оптова торгівля; технічні випробування та дослідження; будівництво житлових і нежитлових будівель; вантажний автомобільний транспорт.

У ході судового розгляду встановлено, що у листопаді 2011 року між позивачем та ТОВ «Компанія «ВОК» укладено договір №027/11 від 27 листопада 2012 року (а.с.66-67), за умовами якого постачальник (ТОВ «Компанія «ВОК») зобов'язується в строки та на умовах, викладених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупця (ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство») насосне обладнання та комплектуючі вироби, відповідно з видатковими документами, додатковими угодами або специфікаціями, підписаними сторонами, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка продукції здійснюється постачальником.

Відповідно до умов згаданого договору ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» придбало зварювальний дренажний насос, апарат магнітної обробки води, підключення DN40, апарат магнітної обробки води, підключення DN25, теплообмінник Logalux з об'ємом баку 2000 л., бак для води БВ600, модульний блок теплопостачання системи СТ СПА, модульний блок системи опалення 2 комплексу СО2, модульний блок системи опалення 1 комплексу СО1, модульний блок теплопостачання системи басейна, модульний блок теплопостачання системи вентиляції, установку для магнієвого захисту, регулятор тиску AVD DN 40.1-5 бар.

На підтвердження факту виконання умов договору підприємством надано належним чином засвідчені копії таких документів:

- накладна №3 від 25 червня 2012 року на суму 5855182,92 грн. (а.с.68);

- видаткова накладна №РН-0000031 від 29 червня 2012 року (а.с.73);

- податкова накладна №3 від 25 червня 2012 року на суму 3838822,80 грн. (ПДВ 639803,80 грн. а.с.69);

- банківська виписка та 25 червня 2012 року (а.с.70), платіжне доручення №292 від 25 червня 2012 року у сумі 3838822,80 грн. (а.с.72).

На засвідчення проведення передоплати за відповідну продукцію подано податкові накладні №49 від 29 листопада 2011 року у сумі 216360 грн. (ПДВ 36060 грн.а.с.172), №50 від 29 листопада 2011 року у сумі 200000 грн. (ПДВ 33333,33 грн. а.с.173), №51 від 29 листопада 2011 року у сумі 300000 грн. (ПДВ 50000 грн., а.с.174), №52 від 29 листопада 2011 року у сумі 500000 грн. (ПДВ 833333,33 грн., а.с.175), №53 від 29 листопада 2011 року у сумі 200000 грн. (ПДВ 33333,33 грн., а.с.176), №54 від 29 листопада 2011 року у сумі 400000 грн. (ПДВ 66666,67 грн., а.с.177), №55 від 29 листопада 2011 року у сумі 200000 грн. (ПДВ 33333,33 грн., а.с.178); а також платіжне доручення №921 від 29 листопада 2011 року на суму 2016360 грн. (а.с.181), банківську виписку за 29 листопада 2011 року (а.с.179зв.)

Оригінали вказаних вище документів було оглянуто у судовому засіданні, встановлено відповідність їм залучених до матеріалів справи копій.

На підтвердження відображення отриманого товару у бухгалтерському обліку та на балансі підприємства позивачем надано оборотно-сальдову відомість за червень 2012 року (а.с.144-146), журнал проводок 205, 63 за цей же період (а.с.148-151), матеріальний звіт за період з квітня по червень 2012 року (а.с.152-158).

До того ж, подано податкову декларацію із податку на додану вартість за 2012 рік з додатками і доказами направлення до податкового органу (а.с.132-138), реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с.169-171), фотокартки придбаного обладнання (89-90).

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних представниками підприємства вказано, що обов'язок транспортування за положеннями зазначеного договору покладався саме на постачальника.

Крім того, позивачем, на підтвердження подальшої реалізації придбаної продукції, надано договір №211111 від 21 листопада 2011 року із Державним підприємством «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України», за умовами якого ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» виконує власними і залученими силами і засобами роботи по будівництву об'єкту будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні роботи, що передбачені проектною документацією, здійснює випробування змонтованого обладнання, усуває протягом гарантійного строку експлуатації об'єкту недоліки, що зумовлені неякісним виконанням робіт; та копії робочої документації до такого договору (а.с.74-83, 84-85).

Також позивачем надано копію постанови Київського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2013 року (а.с.35-38), що набрала законної сили 23 жовтня 2013 року (а.с.163-167), якою встановлено обставини реальності операції між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» та ТОВ «Компанія «ВОК» за договором від 5 червня 2012 року №07/12.

За таких обставин вбачається, що твердження Інспекції про нереальність господарської операції ґрунтуються на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочину належними доказами не спростовуються.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склалися між сторонами, суд констатує, що за визначенням пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Судом встановлено, що першою подією у спірних відносинах є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За нормами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції та навпаки.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит вважається сформованим правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого Акта перевірки позивача убачається, що представники Інспекції відобразили в ньому суб'єктивні думки посадових осіб іншого податкового органу щодо контрагента позивача. Однак, наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі товари не постачались.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент вчинення та виконання договору ТОВ «Компанія «ВОК» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, мало право укладати правочини, було зареєстроване платником податку на додану вартість і мало право виписувати податкові накладні.

Судом з'ясовано, що ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» перед підписанням згаданого договору, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Компанія «ВОК», зокрема отримало копію свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість та перевірили відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.85-88).

Недоліків у оформленні податкових накладних, первинних документів по операції з поставки товару - Інспекцією виявлено не було.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, які підтверджують реальність договору між ПАТ «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» та його контрагентом, така операція належним чином відображена у бухгалтерському і податковому обліку, встановлено її безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту - податковим органом не надані, як і не надані докази належного повідомлення платника податку про проведення перевірки.

Суд враховує положення частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України про те, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та вважає, що у цьому випадку Інспекцією його дотримано не було.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 5 серпня 2013 року №0000962204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 листопада 2013 р.