Постанова № 34626845, 08.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2013 року м. Київ 810/4892/13-а

13:01

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Петренко А.В., Кірашенко Ю.А., Мойса І.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Канц»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес - Канц» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2013 № 0000552301 і від 30.08.2013 № 0000542301.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача у складі ціни за надані послуги і товари, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, послуги контрагентом фактично не надавались.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки відносини з ТОВ «Катрейд» мали реальний характер - послуги надані у повному обсязі і оплачені позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з ТОВ «Катрейд» підтверджується первинними бухгалтерськими і іншими документами.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 08.10.2013 повторно не з'явились.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки враховуючи, що уповноважені представники відповідача повторно не з'являються у судове засідання і при цьому відповідач є суб'єктом владних повноважень, суд здійснює судовий розгляд за відсутності уповноважених представників відповідача. Від відповідача письмових заперечень до суду не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вимоги ухвали суду від 13.09.2013 про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду податковим органом не виконані, витребувані документи суду не надані.

Заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ТОВ «Катрейд» укладено договір підряду від 20.11.2012 № 2012 (а.с. 64-66), предметом якого є виконання робіт по механічній обробці деталей двигуна внутрішнього згорання. Крім того, ТОВ «Катрейд» поставляло позивачу необхідні деталі.

За результатами вкидання робіт складено Акти здачі-прийняття (надання послуг), Акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкової накладні.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів за придбані послуги віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Катрейд» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено Акт від 08.08.2013 № 53/22-03/37267331 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України - занижено суму податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на суму 19343,00 грн., в тому числі за IV квартал 2012;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість, рядок 25 Декларації з податку на додану вартість на загальну суму податку на додану вартість 20533,00 грн., в тому числі за листопад 2012 на суму 11252,00 грн., за грудень 2012 на суму 7170,00 грн. і січень 2013 на суму 2111,00 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки відповідачем зазначено, що одним з основних постачальників ТОВ «Бізнес - Канц» у листопаді, грудні 2012 і січні 2013 було ТОВ «Катрейд». Загальна сума взаємовідносин складає 123197,64 грн., в том числі ПДВ 20532,94 грн. (Аркуш 6 Акта перевірки).

Згідно з отриманим від ДПІ у Соломянському районі м. Києва ДПС Акта від 30.05.2013 № 1095/22.8-17/38185978 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Катрейд» код за ЄДРПОУ щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 по 31.01.2013, згідно якого встановлено, що відповідно до ІС «Податковий облік» стан платника на дату підписання Акта - 8 «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».

Зустрічну звірку провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємством не знаходиться за юридичною адресою, в управлінні податкового контролю юридичних осіб відсутні первинні документи щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва отримано довідку від 19.04.2013 № 7562/7/2609/6 щодо не встановлення місцезнаходження ТОВ «Катрейд» за податковою адресою - м. Київ, вул. Гарматна, 39/В.

Відповідно до даних ІС «Податковий облік» ТОВ «Катрейд» з лютого 2013 не звітує, останню податкову декларацію з податку на додану вартість подано за січень 2013, а з податку на прибуток - за півріччя 2012, основних засобів - 0.

На сторінці 7 Акта перевірки податковий орган зазначив, що виходячи з наведеного ТОВ «Катрейд» здійснювало діяльність, спрямовану на виконання операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам в частині надання їм права на податковий кредит, а саме формування податкового кредиту за рахунок ТОВ «Катрейд».

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 № 0000552301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 24179,00 грн., з них 19343,00 грн. за основним платежем і 4836,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 30.08.2013 № 0000542301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 25666,00 грн., з них 20533,00 грн. за основним платежем і 5133,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність фактів передачі товарів (послуг) від ТОВ «Катрейд» до підприємств - покупців, у тому числі ТОВ «Бізнес - Канц», судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Під час судового розгляду представник позивача повідомив суду, що ТОВ «Бізнес - Канц» придбавало послуги у ТОВ «Катрейд» по виконанню механічної обробки деталей двигуна внутрішнього згорання і відповідні деталі.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Бізнес - Канц» і ТОВ «Катрейд» позивачем надано суду копії:

- рахунки - фактури (а.с. 70, 77, 83, 89, 95, 101, 107);

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.71, 78, 84, 96, 102);

- видаткових накладних (а.с. 90, 108);

- податкових накладних (а.с.72, 79, 85, 91, 97, 103, 109);

- товарно-транспортних накладних (а.с.73, 80, 86, 92, 98, 104, 110);

- актів виконаних робіт (а.с.74, 81, 87, 93, 99, 105, 111);

- платіжних доручень (а.с.75-76, 82, 88, 94, 100, 106, 112).

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг і товарів у контрагента.

Під час судового розгляду представник позивача пояснили, що ТОВ «Бізнес Канц» укладало договір підряду від 20.11.2012 № 2012 з ТОВ «Катрейд» з метою виконання зобов'язань по ремонту деталей відповідно до договорів укладених із підприємствами-покупцями.

На підтвердження даної обставини представники позивача надали суду копії договорів з підприємствами - замовниками - ПАТ «Укрзерноімпекс», ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро», СТОВ «Соціалізм», ФГ «Подільська марка», Сільськогосподарський виробничий кооператив «Науково-виробниче підприємство «Росія», ТОВ «ВП «Вторметал», ПСП АФ «Зоряни», ТОВ «ЛАВІКОМ», СТОВ «Агрофірма Левада», СФГ «Демидівське».

Крім того, представники позивача надали суду копії видаткових накладних, видаткових накладних, рахунків - фактур, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), виписок банку.

При цьому, позивачем на підтвердження наявності відповідного майна для здійснення господарської діяльності до позовної заяви надано копію договору оренди приміщення від 28.12.2012 № 99 і копію договору оренди складського приміщення від 28.12.2012 № 98, копії Актів приймання приміщень відповідно до даних договорів.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними у ТОВ «Катрейд» послугами слід зазначити, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 402890 основними видами діяльності ТОВ «Бізнес - Канц» є технічне обслуговування і ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями і приладдям для автотранспортних засобів, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, вантажний автомобільний транспорт.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Катрейд» правочину, спрямованого на надання вигоди по формуванню податкових зобов'язань.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Бізнес - Канц» і ТОВ «Катрейд».

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських відносин між позивачем і ТОВ «Катрейд» на підставі розгляду матеріалів іншої перевірки, яка здійснена податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Катрейд» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Податковим органом не надано суду доказів наявності дефектів у правовому статусі контрагента позивача, зокрема, відсутності реєстрації як платника податку на додану вартість або припинення юридичної особи на час укладення та виконання угод.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Катрейд» є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ «Катрейд» в оплату за надані послуги є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні, акти прийняття - здачі виконаних робіт (наданих послуг), платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013 № 0000552301 і від 30.08.2013 № 0000542301 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 30.08.2013 № 0000552301 і від 30.08.2013 № 0000542301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Канц» судовий збір у сумі 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 45 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 жовтня 2013 р.