Рішення № 34625687, 04.11.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №276/176/13-ц Головуючий у 1-й інст. Криницький Л.В.

Категорія 53 Доповідач Кочетов Л. Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Кочетова Л.Г.,

суддів Жигановської О.С., Якухно О.М.,

з участю секретаря Крижанівської М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою віповідальністю «Аеліта» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аеліта» на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначила, що вона працювала в ТОВ «Аеліта» бухгалтером з 20.03.1996 року ( наказ № 2 від 20.03. 1996 року). Офіційно її не було звільнено з роботи, але трудові відносини з підприємством фактично припинилися 14.06.2011 року. При звільненні відповідач з нею не розрахувався та всього заборгував компенсацію за невикористані відпустки за 2008-2010 роки в сумі 4459.0 грн. та заробітну плату за період з 01.05.2011 року до 31.12.2012 року в сумі 24000.00 грн. Просила стягнути вказані суми з відповідача.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість по зарплаті в сумі 300.00 грн. та 4606.94 грн. компенсації за невикористані відпустки за вказаний період.

В апеляційній скарзі ТОВ «Аеліта» просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову в позові в частині стягнення компенсації за невикористані відпустки, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка працювала за основним місцем роботи в комбінаті громадського харчування Володарсько-Волинського районного споживчого товариства по 9 серпня 2010 року.

20 березня 1996 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в ТОВ «Аеліта» на посаду бухгалтера за сумісництвом, а з 01 вересня 2010 року переведена на постійне місце роботи бухгалтером ТОВ «Аеліта» з окладом 1200 гривень.

23 травня 2011 року позивачка звернулась із заявою про звільнення її з роботи за власним бажанням (а.с. 17), та у той же день, відповідно до наказу № 4/1 була звільнена з 23 травня 2011 року (а.с. 18-19).

У відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як вбачається з платіжної відомості за травень 2011 року та вказаної довіки ПФУ, позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 300.00 грн., яка нею не отримана (а.с. 77-80).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовної вимоги в частині стягнення заборгованості по зарплаті.

Згідно з вимогами ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

У відповідності до положень ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Позивачка стверджує, що за період роботи 2008-2011 років не використала належні їй відпустки. Вказана обставина підтверджується книгою наказів ТОВ «Аеліта» (а.с. 51-66).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації за невикористані відпустки, проте припустився помилки у розрахунку суми даної компенсації.

Згідно з положеннями ст. 75 ч.1 КЗпП Украни, щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Оскільки суду не надано будь-яких доказів того, що позивачу встановлена відпуска більшою тривалістю, ніж зазначено у вказаній нормі закону, колегія судів приходить до висновку, що при розрахунку компенсації слід виходити саме із тривалості відпустки - 24 календарні дні.

З довідки Пенсійного фонду України вбачається, що заробітна плата позивачки в ТОВ «Аеліта» у січні - березні 2008 року становила 1000.00 грн, квітні 2008 року - 1100.00 грн., травні-грудні 2008 року - 1700.00 грн, січні-червні 2009 року - 1200.00 грн., липні 2009 року - червні 2010 року - 1500.00 грн., липні-грудні 2010 року - 1700.00 грн., січні-лютому 2011 року - 1200.00 грн., березні 2011 року - 600.00 грн., квітні 2011 року - 1200.00 грн., травні 2011 року - 300.00 грн.

Таким чином компенсація буде становити:

(1000 х 3 + 1100 + 1700 х 8)/365 х 24 + (1200 х 6 + 1500 х 6)/365 х 24 + (1500 х 6 + 1700 х 6)/365 х 24 + (1200 х 3 + 600 + 300)/143 х 9 = 3774.73 грн.,

а тому рішення в частині стягнення зазначеної виплати підлягає зміні.

У решті, наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аеліта» задовільнити частково.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року змінити, зменшивши суму компенсації за невикористану відпустку з 4606,94 грн. до 3774.73 грн. У решті рішення залишити без змін,

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді