Ухвала суду № 34625691, 30.10.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8268/13-ц Головуючий у 1-й інст. Рожкова О.С.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Заполовського В.Й.,

при секретарі судового засідання: Ходаківській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання кредитного договору удаваним правочином, захист прав споживача

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»). Просив визнати кредитний договір від 21 березня 2008 року удаваним правочином та таким, що укладений в національній валюті України.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2013 року позовну заяву повернуто позивачеві у зв'язку з порушенням правил підсудності для подання до належного суду, тобто з підстав, передбачених п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, ухвалу скасувати, а питання передати на новий розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира. Зазначає, що предметом спірного кредитного договору є саме споживчий кредит, а тому на правовідносини між сторонами поширюється Закон України «Про захист прав споживачів», а позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись також за місцем проживання споживача відповідно до ч.5 ст. 110 ЦПК України.

Розглянувши матеріали позовної заяви в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суддя Корольовського районного суду м. Житомира виходила з того, що правовідносини між сторонами регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених кредитних договорів, а тому справа підсудна за вибором позивача Богунському районному суду м. Житомира (за місцезнаходженням філії) або Дарницькому районному суду м. Києва (за місцезнаходженням юридичної особи).

Проте, погодитися з таким висновком не можна з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ст.110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності).

Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» передбачає, що оскільки Закон України "Про захист прав споживачів" не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів).

Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що позови, які виникають із кредитних правовідносин, пред'являються до суду за загальними правилами підсудності. При цьому суд має враховувати право споживача на пред'явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Зазначене правило територіальної підсудності поширюється на позови позичальників (споживачів), а не на позови, що пред'являються банками щодо виконання кредитних зобов'язань, оскільки при цьому діють правила ст.109 ЦПК України.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 (споживач) проживає в АДРЕСА_1, що відповідно до адміністративного поділу м. Житомира належить до території Корольовського району та відповідно відноситься до територіальної підсудності Корольовського районного суду м. Житомира (а.с.1).

Таким чином, позивач обґрунтовано скористався правом альтернативної підсудності та правомірно звернувся за розглядом справи до Корольовського районного суду м. Житомира ( за місцем свого проживання).

З огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

За таких обставин, порушення порядку, встановленого для вирішення питання про відкриття провадження у справі, тягне скасування ухвали та передачу цього питання на новий розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2013 року скасувати і передати питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: