Ухвала суду № 34615436, 06.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/2365/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я.Провадження № 22-ц/780/4838/13 Доповідач у 2 інстанції ВоробйоваКатегорія 44 06.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

04 листопада 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Березовенко Р.В., Сліпченка О.І.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, третя особа - відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, про визнання недійсними рішень, державного акту на право власності на землю,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим позовом.

Посилалася на те, що 11.11.2000 року вона та відповідач ОСОБА_2 придбали у спільну сумісну власність житловий будинок АДРЕСА_1.

Попередній власник зазначеної садиб мав у користуванні земельну ділянку 0.25 га.

Відповідно до законодавства України, право користування без зміни цільового призначення та розміру земельної ділянки перейшло до неї та ОСОБА_2

Проте, Гостомельська селищна рада, в порушення вимог законодавства України та порушення її права на спільне користування земельною ділянкою, передала її у приватну власність ОСОБА_2, прийнявши 23.10.2003 року на 22 сесії 24 скликання рішення №361 «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у приватну власність» та 26.02.2004 року на 26 сесії 24 скликання рішення №461.

Вважала, що зазначені рішення є недійсними та підлягають скасуванню, оскільки селищна рада повинна була передати земельну ділянку у спільну сумісну власність їй та ОСОБА_2

Вказувала, що в державному акті на право власності на земельну ділянку зазначається рішення Гостомельської селищної ради від 01.06.04 року №530 «Про технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадян». Відповідно до додатку до цього рішення була затвердження технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0.2455 га.

Оскільки виділення земельної ділянки відбулося з порушеннями земельного законодавства України та її прав, то і це рішення є незаконним в частині затвердження технічної документації на земельну ділянку ОСОБА_2

У зв»язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії KB №032780, який виданий на ім'я ОСОБА_2 та зареєстрований за №2065 від 09.02.2005 p., ґрунтується на незаконних та недійсних рішеннях органу місцевого самоврядування, він є недійсним.

Просила суд визнати недійсними та скасувати : пункт 9 Додатку №1 до рішення 29 сесії 24 скликання Гостомельської селищної ради «Про технічну документацію по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадян» від 01.06.2004 року №530, рішення 26 сесії 24 скликання Гостомельської селищної ради «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у приватну власність» від 26.02.2004 року №461, рішення 22 сесії 24 скликання Гостомельської селищної ради «Про безкоштовну передачу земельних ділянок у приватну власність» від 23.10.2003 року №361, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії KB №032780, який виданий на ім.»я ОСОБА_2, зареєстрований 09.02.2005 р. за №2065.

Рішенням Ірпінського міського суду від 04.07.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справ, порушення вимог матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1. 2. 6 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або орган місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

По справі встановлено, що перебуваючи у шлюбі, 11.11.2000 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 придбали будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Ірпінського міського суду від 19.12.2012 року, що набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 18.04.1998 року було розірвано.

Визнано об»єктом права спільної сумісної власності подружжя приватний житловий будинок АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

У задоволенні вимог ОСОБА_3 про визнання земельної ділянки площею 0,24 га за адресою АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки відмовлено (а.с.12-14).

Як видно з договору купівлі-продажу житлового будинку від 11.11.2000 року будинок, придбаний подружжям ОСОБА_1, розташовано на земельній ділянці площею 1500 кв.м. (а.с. 10-11).

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2 Гостомельською селищною радою було прийнято рішення від 23.10.2003 року № 361-22-XXIV, яким вирішено передати безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, надвірних будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1. Земельну ділянку площею 0,0936 га було передано в оренду для ведення городництва строком на три роки з обов'язковим укладанням договору оренди. (а.с. 9).

Також судом встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 26.02.04 № 461-26-XXIV (а.с 37) передано безкоштовно ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0936 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1. Визначено, що загальна площа земельної ділянки в приватній власності ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 становить 0.2436 га, з них: 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку надвірних будівель і споруд (рішення від 23.10.2003 № 361-22-XXIV) і 0,0936 га - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно Рішення Гостомельської селищної ради від 01.06.2004 року № 530-296-XXIV (а.с 38, 39) затверджено технічну документацію по складанню державних актів та видано ОСОБА_2 на зазначені вище земельні ділянки державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.02.05 року серія KB № 032780 (а.с. 7-8).

Відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог, суд правильно виходив з того, що оспорюванні позивачкою рішення Гостомельської селищної ради були прийняті в межах повноважень та згідно вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні, відсутні також підстави для скасування державнолго акту, виданого на ім.»я відповідача на підставі вказаних рішень.

Суд обґрунтовано відхилив доводи позивачки про те, що за придбаним нею з відповідачем будинком було закріплено земельну ділянку площею 2 436 кв.м, оскільки суду не надано доказів закріплення селищною радою земельної ділянки такої площі за будинком.. При цьому, безпідставними визнано посилання останньої на технічний паспорт на будинок (а.с. 44-46), оскільки технічний паспорт не є належним доказом закріплення селищною радою земельної ділянки за будинком.

Виділення відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0955 га для ведення особистого селянського господарства в оренду, а потів передача її у власність, не порушує права позивачки, оскільки вона не була позбавлена можливості звернутись до селищної ради з відповідною заявою, але в свій час цього не зробила.

Крім того, колегія вважає обґрунтованим висновок суду, що вимоги позивачки про визнання недійсним та скасування пункту додатку до рішення селищної ради не підлягають задоволенню, оскільки законом не передбачена можливість визнавати недійсним та скасовувати пункти додатку.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частині рішення посилання суду на право позивачки на звернення з вимогами про визнання за нею право власності на ? частину земельної ділянки площею 0,15 га, оскільки земельна ділянка з будинковолодінням були придбані в період шлюбу і є спільним майном подружжя.

Дане питання вже було предметом розгляду судів і у задоволенні вимог позивачки в частині визнання спільним майном подружжя та поділу земельної ділянки, визнання за нею права власності на 1/2 частину земельної ділянки було відмовлено.

В той же час, на думку колегії, позивачка не позбавлена права на звернення до суду з вимогами про визнання за нею права власності на частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їй на праві приватної власності 1/2 частини будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1, проте, як видно з матеріалів справи, такі вимоги позивачкою не заявлялися.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 04 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: