Ухвала суду № 34615438, 07.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3050/13-ц Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.Провадження № 22-ц/780/5751/13 Доповідач у 2 інстанції ПриходькоКатегорія 56 07.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

06 листопада 2013 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Гуль В.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі: Дмитренко Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року за позовом ОСОБА_1, зацікавлені особи: Київська обласна рада, Прокуратура Києво -Святошинського району на дії державного виконавця Володарського РУЮ Київської області та скасування постанови державного виконавця,-

встановила:

у квітні 2013 року заявник звернувся в суд зі вказаною скаргою, посилаючись на те, що 20 березня 2013 він отримав лист державного виконавця разом з постановами про відкриття виконавчих проваджень від 10.01.2013 року.

В зв»язку з тим, що він не отримав у визначені законом строки постанови, він не мав можливості добровільно виконати рішення суду. Крім несвоєчасного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець в порушення вимог закону не направив копію постанови рекомендованим листом з повідомлення про вручення, що в свою чергу призвело до порушення прав боржника на добровільне виконання виконавчого документу і на безпідставне накладення арешту на його майно.

Вказував, що державний виконавець не перевірив наявність обмежень у зверненні стягнення на нерухоме майно боржника і не перевірив наявність арештів на нього відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження». Дане майно не могло бути арештоване державний виконавцем, оскільки воно арештоване і накладено заборону на його реалізацію, а також перебуває у заставі банку.

Тому, заявник просив поновити строк на оскарження постанови про арешт майна боржника від 17.01.2013 року та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Володарського РУЮ про арешт майна боржника, та оголошення заборони на його відчуження від 17.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Київської обласної ради 19 923,75 гривень.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд в новому складі.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні до державного виконавця 10.01.2013 року надійшов на виконання виконавчий лист №2-335 від 13.10.2010 виданий Киево - Святошинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 19 923,75 гривень на користь Київської обласної ради.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви виходив з наступного.

На підставі ст.ст.17,19,20,25 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка отримана заявником несвоєчасно.

На підставі ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження наклав арешт на майно боржника, про що винесено відповідна постанова, копію якої отримано заявником 20.03.2013 року.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до 10 робочих днів.

Заявник не скористався таким правом та не надав заяви про відкладення виконавчих дій.

Відповідно ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В добровільному порядку боржником рішення суду не виконано та не надано у строки, встановлені ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення. На підставі вищевикладеного та ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення згідно ст.32 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом також встановлено, що нерухоме майно ОСОБА_1 на яке накладено арешт перебуває в заставі іпотекодержателя АТ «Райффайзен банк АВАЛЬ»

Згідно ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення в зв»язку з чим державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все майно в межах суми боргу.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав до суду належних та допустимих доказів необґрунтованості та безпідставності винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови.

За правилами ч.3 ст.387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

За наведених обставин, ухвала суду від 23 серпня 2013 року постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав до її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись: ст.ст.303,307,312,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, ухвалу Києво -Святошинського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді