Вирок № 34615424, 07.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6555/13-к Головуючий у І інстанції Яковлєва Л.В.Провадження № 11-кп/780/540/13 Доповідач у 2 інстанції ОрелКатегорія 34 07.11.2013

ВИРОК

Іменем України

06 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Орла А.І.

суддів Гайдай Р.М., Рудніченко О.М.

при секретарі Шуліпа О.

з участю прокурора Скрипка І.М.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_2, на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2013 року, яким :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого водієм на ТОВ «Авто-Плюс», зареєстрованого АДРЕСА_1, проживаючого АДРЕСА_2, не судимого, засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 роки.

Вироком також вирішене питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 12 години ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем Mersedes-Benz 2540 д.н.з. НОМЕР_1 з причепом Burg д.н.з. НОМЕР_2, рухався зі швидкістю близько 50 км/год по автошляху ПСО м. Києва на території Бориспільського району в напрямку автодороги Київ-Харків. Проїжджаючи 16 км зазначеного автошляху, ОСОБА_4, порушуючи вимоги п.п.1.5, 2.3 б, 13.1, 10.1 ПДР, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем Mersedes-Benz 814 D д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5., який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження від яких помер в Бориспільській ЦРЛ.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати в зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідності покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та постановити свій вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Також в апеляції ОСОБА_2 просить суд дослідити докази, що стосуються заявленого цивільного позову, які не були досліджені в суді першої інстанції в зв'язку із залишенням цивільного позову без розгляду, та задовольнити позов. В обґрунтування своєї скарги потерпіла вказує на той факт, що при призначенні покарання суд вирішив за можливе не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в зв'язку з тим, що обвинувачений працює на посаді водія, але судом не були взяті до уваги покази самого ОСОБА_4, згідно яких, він лише оформлений на даній посаді проте водієм не працює. Також в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що суд при постановленні вироку не повинен був враховувати таку пом'якшувальну обставину як щире каяття, так як дана обставина не відповідає дійсності. Вважає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 65, 75 КК України. Обвинувачений не відшкодував потерпілим завданих злочином збитків. Потерпіла в апеляційній скарзі вказує, що судом було допущено порушення вимог кримінально-процесуального закону, а саме ч.1 ст.128 КПК України та залишено цивільний позов без розгляду.

В запереченні на апеляційну скаргу потерпілої захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2013 року без змін. В обґрунтування звертає увагу суду на той факт, що доводи про не відповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження є такими, що не відповідають дійсності. Зокрема, захисник вказує на те, що в своїх показах щодо своєї посади, ОСОБА_4 зазначив, що він не виконує функції водія тимчасово у зв'язку з плановим ремонтом автомобіля, а тому твердження ОСОБА_2 про невідповідність висновків суду є безпідставними. Також захисник заперечує проти задоволення цивільного позову, так як вважає ухвалу суду від 26.07.2013 року законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю доповідача, потерпілу та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які просили вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, надавши можливість учасникам судового розгляду виступити в судових дебатах та обвинуваченому з останнім словом, перевіривши матеріали справи та дослідивши дані про особу обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, при обставинах викладених у вироку суду, колегією суддів не перевіряється, оскільки фактичні обставини справи в суді першої інстанції учасниками судового провадження не оспорювалися, стосовно них відповідно до вимог ст. 349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались і вони в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Дії ОСОБА_4 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Так, згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, з урахуванням тяжкості злочину, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання за своїм видом відповідає вимогам ст. 65 КК України, однак звільнення його від покарання з випробуванням є необгрунованим.

Колегія суддів зазначає, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним злочину, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має середню освіту, одружений, має постійне місце проживання та роботи, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Однак судом належним чином не враховано ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчинених ним порушень та поведінку після вчинення злочину. Зокрема, що з моменту вчинення інкримінованих йому дій, з 19.12.2012 року до подачі апеляційної скарги, ОСОБА_4 не приймав будь яких дій по врегулюванню конфлікту з потерпілою, вибачення перед нею, відшкодування заподіяної шкоди. Тобто ця поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 не свідчить про його щире каяття.

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги потерпілої про необґрунтоване звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

З вироку суду вбачається, що, приймаючи рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд належним чином його не обґрунтував, лише зазначивши у вироку, що його виправлення і перевиховання ще можливе без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, такий висновок суду слід визнати формальним і таким, що не в повному обсязі відповідає матеріалам кримінального провадження.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги потерпілої стосовно безпідставного не застосування судом першої інстанції до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, поскільки він вчинив грубі порушення Правил дорожнього руху, внаслідок яких настала смерть потерпілого.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, а тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначення покарання з постановленням в цій частині нового вироку.

При призначені обвинуваченому покарання, колегія суддів враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, обставини його вчинення та наслідки, обставини, які пом'якшують покарання - визнання своєї вини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого та його наслідків, відсутність з його сторони будь-яких спроб по врегулюванні ситуації з потерпілою, думку потерпілої та знаходить за необхідне призначити покарання в межах санкції статті, за якою він обвинувачується з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде відповідати вимогам кримінального закону і є необхідним та достатнім для досягнення його мети.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необхідність задоволення цивільного позову не можуть бути задоволені, оскільки у вироку не вирішувалося питання про цивільний позов.

На підставі наведеного, керуючись 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2013 року, щодо ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Постановити у цій частині новий вирок.

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу приведення вироку до виконання.

В решті Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30.08.2013 року щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок Апеляційного суду Київської області може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та засудженому.

С У Д Д І :