Ухвала суду № 34615324, 06.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/12839/2012 Головуючий у І інстанції Білик Г.О.Провадження № 22-ц/780/4552/13 Доповідач у 2 інстанції ІвановаКатегорія 26 06.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

30 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.,

при секретарі - Власенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, треті особи - Орган опіки та піклування Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення ОСОБА_1 посилаючись на те, що 23 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за яким банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 744 000 грн. на строк до 22 серпня 2017 року із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % річних.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, 23 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 106,50 кв.м., житловою площею 62,10 кв.м., яка належить на праві власності відповідачу. Ціна предмету іпотеки обумовлена сторонами договору і дорівнює 992 000 грн.

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Далі позивач зазначив, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, відповідач станом на 03 жовтня 2012 року має заборгованість перед банком на суму 886562, 82 грн.

В зв'язку із викладеними обставинами, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки та виселити відповідача ОСОБА_1, який зареєстрований у зазначеній спірній квартирі.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 серпня 2007 року в розмірі 886 562 грн. 82 коп. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 106.50 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 23 серпня 2007 року) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь- яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір в сумі 3 219 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ "ПриватБанк" в задоволенні позову в повному обсязі.В обґрунтування своєї скарги послався на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не досліджено повністю обставини справи, які мають суттєве значення для ухвалення законного рішення. Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги, що розрахунок заборгованості по кредитному договору не відповідає дійсності. Судом першої інстанції не враховано, що позивач неправильно нарахував суму пені та в порушення вимог ст. 258 ЦК України судом не застосовано спеціальний строк позовної давності для стягнення неустойки.

Крім того, апелянт вказує, що намагався досудово врегулювати спір, звертався до позивача з пропозицією здійснити реструктуризацію заборгованості, продовжити дію кредитного договору та не застосовувати штрафних санкцій, однак позивач відмовився.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 575 ЦК України, іпотека є заставою нерухомого майна. Згідно ст. 589 ЦК України - у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Відповідно до ч.3 цієї статті, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 серпня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 укладено іпотечний договір для забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитним договором № KILOGI0000000019 від 23 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" правонаступником, якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1

Предметом іпотечного договору є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 106,50 кв.м., житловою площею 62,10 кв.м., яка належить на праві власності відповідачу. Ціна предмету іпотеки обумовлена сторонами договору і дорівнює 992 000 грн.

На виконання взятих зобов'язань за кредитними договором позивач перерахував кредитні кошти на рахунок боржника ОСОБА_1 в розмірі 744 000 грн. Таким чином, позивач повністю виконав умови кредитного договору.

Однак, всупереч вимогам кредитного договору позичальник не виконав належним чином свої зобов'язання в частині дотримання графіку погашення заборгованості за вказаними вище кредитним договором, чим порушив вимоги ст. 1054 ЦК України.

Відповідно до положень п. 6.4 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п. п. 2.4, 6.2 договору, кредитор має право нарахувати, а позивальник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі 0,15 від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 6.6. даного договору при порушенні позичальником строків платежів по зобов'язаннях, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в межах 10% від суми невиконаного зобов'язання.

Враховуючи наявність заборгованості позичальника за кредитним договором його обов'язок з погашення кредиту, процентів за ним та пені залишається невиконаним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 2.1.5 іпотечного договору іпотекодержатель (позивач) має право в разі невиконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки.

Згідно положень п. 4.1. іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі цього договору, рішення суду, виконавчого напису нотаріуса.

Так, станом на 03 жовтня 2012 року загальна сума заборгованості боржника перед позивачем за кредитним договором № KILOGI0000000019 від 23 серпня 2007 року складає 886562, 82 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 670079,61 грн.; - 203287,31 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; - 0,01 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом; 13195,89 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Ухвалюючи своє рішення, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог і їх доведеність, оскільки позичальником не виконані взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором, договір іпотеки не визнано недійсним та не розірвано, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвалу апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: