Ухвала суду № 34615094, 24.09.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24.09.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді - Стана І.В.,

суддів Марчука О.П., Феєра І.С.,

за участю прокурора Дьоміна І.Ю.,

захисника - адвоката ОСОБА_1, виправданого ОСОБА_2 та

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами, які подали прокурор прокуратури м. Ужгорода, яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції та представник потерпілого ОСОБА_2- адвокат ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду від 18 лютого 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, неодружений, із середньою освітою, працюючий директором ВАТ «ПІТ Стоп», не судимий,

визнаний невинним і по суду виправданий за ч. 4 ст. 190 ; ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України за відсутністю в його діянні складу злочину.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили постановлено скасувати.

Речові докази постановлено зберігати при матеріалах справи.

Судові витрати в розмірі 12000 гривень покладено на рахунок держави.

Згідно вироку, органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358 ; ч. 3 ст. 358 ; ч. 4 ст. 190 КК України за наступних обставин.

Маючи намір оформити на себе особисто 74,4 відсотків акцій ВАТ «Ужгородський завод» Електродвигун», що знаходиться по вул. Краснодонців, 1, в м. Ужгороді на загальну суму 189 188,00 гривень, які належать на праві власності приватним підприємствам «Кабельні системи Горват і Горват 6», «Кабельні системи Горват і Горват 7», «Кабельні системи Горват і Горват 8», що знаходяться в с. Оріховиця по вул. Оріховій, 43, Ужгородського району, з якими він, ОСОБА_4, не перебував у трудових відносинах, без відома свого батька ОСОБА_2, який є засновником та директором зазначених підприємств, виготовив фіктивні накази № 37 а/к від 16.12.2003 року, № 38 а/к від 16.12.2003 року, № 45 а/к від 16.12.2003 року про те, що він є директором вищевказаних підприємств з 15.12.2003 року, по сумісництву, з неповним робочим днем у вільний від основної роботи час та з метою надання документу офіційного статусу підробив у графі «ОСОБА_2» підпис від імені останнього.

11.09.2009 року, не маючи повноважень директора вищевказаних підприємств, без відома батька, ОСОБА_4, виготовив фіктивні накази № 3-к від 11.09.2009 року про те, що відбуває в чергову відпустку з 14.09.2009 року та наказ № 2-к від 11.09.2009 року, що на час відпустки з 14.09.2009 року по 31.10.2009 року призначає виконуючим обов'язки директора ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8» ОСОБА_5 та навпроти граф «директор» та граф «ОСОБА_2.» у вказаних наказах виконав від свого імені підпис і маючи вільний доступ до печаток цих підприємств, які зберігались на TOB «Ужгородський завод» Електродвигун», з метою надання наказам статусу офіційного документу завірив їх відтисками печаток вказаних підприємств.

23.09.2009 року приблизно о 17 годині ОСОБА_4 подав реєстратору цінних паперів TOB «Вест-Трансферт» (м. Ужгород, вул. Другетів, 94) вказані вище завідомо підроблені накази № 37 а/к, № 38 а/к, № 45 а/к від 16.12.2003 року, № 3-к від 11.09.2009 року, № 2-к від 11.09.2009 року й із метою заволодіння 74,4 відсотків акцій ВАТ «Ужгородський завод» Електродвигун» загальною вартістю 189188,00 гривень спонукав ОСОБА_5 написати заяву реєстратору TOB «Вест-Трансферт», що начебто сертифікати акцій ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8» втрачені та необхідно видати новий сертифікат акцій на вказані цінні папери, надав останньому печатки цих підприємств для завірення документів, після чого ОСОБА_5 завірив відтисками печаток заяви про втрату сертифікату акцій емітента ВАТ «Ужгородський завод» Електродвигун».

На підставі вказаних підроблених документів реєстратором TOB «Вест-Трансферт» ОСОБА_5 було видано сертифікат акцій про володіння 74,4 відсотків акцій ВАТ «Ужгородський завод» Електродвигун» загальною вартістю 189188,00 гривень, що належать ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8».

24.09.2009 року приблизно о 17 годині, ОСОБА_4, переконавши ОСОБА_5, що діє за погодженням із батьком ОСОБА_2 звернулися до ЗАТ ІК «Восток-Інвест», що здійснює діяльність щодо торгів цінними паперами та акціями, для складання договорів купівлі-продажу цінних паперів :

-№ 09-Б-18/Д-1 від 24.09.2009 року акцій в кількості 6305900 штук емітента ВАТ «Ужгородський завод» Електродвигун», згідно якого ОСОБА_5 продав акції ОСОБА_6, загальною вартістю 70000 гривень, яка в свою чергу перерахувала кошти в сумі 70000 гривень на рахунок № 31656122 «Райффайзен Банк Аваль м. Ужгород», який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6» ;

-№ 09-Б-18/Д-2 від 24.09.2009 року акцій в кількості 6305900 штук емітента «ВАТ Ужгородський завод «Електродвигун», згідно якого ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 акції загальною вартістю 70000 гривень, яка перерахувала ці кошти на рахунок 31656122 «Райффайзен Банк Аваль», який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7» ;

-№ 09-Б-18/Д-3 від 24.09.2009 року, згідно якого ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 6305900 штук акцій емітента ВАТ «Ужгородський завод Електродвигун», загальною вартістю 70000 гривень, яка ці кошти перерахувала на рахунок 31656122 «Райффайзен банк Аваль», який належить ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8».

25.09.2009 року приблизно о 17-ій годині, без відома директора та засновника вказаних підприємств ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернувся в TOB «Вест-Трансферт» для зміни володільця іменних акцій ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун», при цьому, надав договори купівлі-продажу цінних паперів № 09-Б-18/Д-1 ; № 09-Б-18/Д-2 ; № 09-Б-18/Д-3 від 24.09.2009 року та акти виконання зобов'язання до вищевказаних договорів купівлі-продажу акцій заводу, на підставі яких реєстратором цінних паперів TOB «Вест-Трансферт» було підготовлено передавальне розпорядження від 25.09.2009 року про передачу цінних паперів акцій ОСОБА_6 та видано сертифікат акцій серії А №2280 від 25.09.2009 року на право володіння цінними паперами-акціями в кількості 18918896 штук ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун м. Ужгород», загальною вартістю 189188,00 гривень.

28.09.2009 року ОСОБА_4 без відома батька ОСОБА_2, спонукав ОСОБА_6 оформити договір дарування цінних паперів, сертифіката акцій ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун» та подарувати сертифікат акцій серії А № 2281, кількістю акцій 18918896 штук загальною вартістю 189188.00 гривень ОСОБА_4, чим завдав матеріальну шкоду батьку ОСОБА_2 на суму 189188,00 грн.

Вищевказаними діями ОСОБА_4 завдав матеріальну шкоду батьку ОСОБА_2 на суму 189188 грн.

В апеляційній скарзі прокурор прокуратури м. Ужгорода Попович І.І. вказує на те, що вирок є незаконним, у звязку з невідповідністю висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, допущеною неповнотою судового слідства й безпідставним виправданням підсудного. Твердження суду про те, що на момент скоєння злочину ОСОБА_2 дійсно перебував на посаді директора ПП «Кабельні системи Горват і Горват 6», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 7», ПП «Кабельні системи Горват і Горват 8», правомірно здійснював зазначені в обвинувальному висновку операції з акціями підприємства, а також про невинність ОСОБА_2 з посиланням на висновок почеркознавчої експертизи № 2588 від 10.12.2009 року стосовно факту підписання і виготовлення самим підсудним наказів № № 37 а/к від 16.12.2003 року та 38 а/к від 16.12.2003 року та 45 а/к від 16.12.2003 року замість батька, оскільки точна дата їх виготовлення невідома, прокурор вважає такими, що спростовуються даними під час досудового слідства показаннями потерпілого ОСОБА_2, які судом не взяті до уваги й яким не дано аналіз. Зміст показань потерпілого, на переконання прокурора, свідчить про те, що всі операції з належними йому акціями відбувались без його згоди та відома, що потерпілий ніколи не виявляв реального бажання, а тим більше не вчиняв ніяких дій по передачі пакету акцій сину ОСОБА_2 Лише після того, як потерпілий довідався про незаконність переходу акцій у власність підсудного, було вчинено ряд дій по поверненню майна потерпілому (т. 6, а. с. 2-6 ; т. 7, а. с. 72-73). Прокурор вказує на те, що судом ці показання потерпілого до уваги прийняті не були, фактично не проаналізовані. Також вказує на те, що при посиланні на висновки експертиз судом не надано оцінки тому факту, що саме ці накази створили можливість для ОСОБА_2 здійснити наступні кроки по реалізації незаконних операцій із цінними паперами підприємства ВАТ «Ужгородський завод «Електродвигун м. Ужгород». Вважає необгрунтованим посилання суду на показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, як на доказ невинуватості ОСОБА_2, про те, що вони чули від потерпілого ОСОБА_2, що останній має намір передати спірні акції своєму сину ОСОБА_2, що кінцево було зроблено шляхом складних операцій з акціями підприємства, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються показаннями потерпілого та свідків по справі. В обґрунтування цих доводів посилається на дані під час досудового слідства обвинуваченим ОСОБА_2 показання, з яких убачається, що ОСОБА_2 повністю визнав вину (т. 7, а. с. 5-6, 37-41). Крім того, прокурор посилається на те, що в матеріалах кримінальної справи не міститься жодного доказу, який би свідчив про реальний намір потерпілого подарувати сину акції, що під час судового розгляду справи таких також не було здобуто. Крім того, прокурор вважає, що суд помилково розцінив показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що в їх присутності потерпілий раніше висловлював думку про передачу пакету акцій своєму синові, як належні докази відсутності шахрайських дій із боку підсудного при заволодінні акціями підприємства. В обґрунтування цих доводів прокурор посилається на те, що свідки як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні не змогли пояснити, чи було здійснено потерпілим які-небудь дії по добровільній передачі акцій. Свідок ОСОБА_6 також не змогла пояснити мотиви, якими керувалась при купівлі дороговартісного пакету акцій із послідуючим їх даруванням підсудному. Прокурор також вказує на те, що в порушення вимог ст. 334 КПК України, при постановленні вироку судом не вмотивовано чому відкинуто покази потерпілого, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, а також письмові докази по справі, на яких ґрунтується обвинувачення, і надано перевагу показанням підсудного ОСОБА_2, як належним і правдивим, а також вибірково оцінено показання інших свідків по справі, зокрема, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Крім того прокурор вважає, що в порушення п. 16 Постанови Пленуму ВСУ від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму ВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (зі змінами, внесеними постановами Пленуму ВСУ від 04.06.1993 року № 3, 03.12.1997 року № 12, 30.05.2008 року № 6), судом не дано аналіз усім зібраним по справі доказам, безпосередньо не допитано потерпілого ОСОБА_2 Посилання на показання потерпілого ОСОБА_2, дані під час досудового слідства вважає таким, що суперечить вимогам КПК України. Також вказує на те, що в порушення вимог ст. 327 КПК України в мотивувальній частині вироку міститься посилання на таку підставу виправдання, як відсутність моральних та матеріальних претензій із боку потерпілого та відшкодування останньому завданих збитків, що є неприпустимим із точки зору кримінально-процесуального закону. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Ужгородського міськрайонного суду.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, вказує на те, що вирок є незаконним. Вважає, що суд поверхово, однобічно розглянув справу, дав неправильну оцінку здобутим по справі доказам, деяким доказам не дав оцінки взагалі, в основу вироку поклав тільки показання обвинуваченого та окремих свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, внаслідок чого постановив вирок, який суперечить фактичним обставинам справи та ст. ст. 2, 11 КК України. Посилається на те, що суд повністю проігнорував докази та проведену досудовим слідством роботу, не прийняв до уваги численні письмові докази, які підтверджують вину ОСОБА_2, а саме, висновки почеркознавчих експертиз № 2588 від 10.12.2009 року (т. 4, а. с. 43-47), № 2743 від 21.01.2010 року (т. 4, а. с. 71-101), висновок судово-технічної експертизи № 2743 від 21.01.2010 року (т. 4, а. с. 108-122), висновок спеціаліста № 2535 від 18.11.2009 року (т. 4, а. с. 57-60), листи № 02-24 / 1802 від 11.11.2009 року (т. 1, а. с. 41-44), № 05-3-11 / 7076 від 09.12.2009 року (т. 3, а. с. 1, 2), протоколи виїмки від 08.12.2009 року (т. 3, а. с. 20-54, 65-171), огляду від 07.12.2009 року (т. 4, а. с. 7-28) та обшуку (т. 4, а. с. 5, 6). Крім того, вважає, що суд належним чином не оцінив характер та ступінь тяжкості скоєних злочинів, один з яких є тяжким. При цьому посилається на те, що суд не врахував дані про особу ОСОБА_11, його поведінку, те, що своїми діями обвинувачений завдав своєму батькові ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 189188, 00 гривень. Також указує на те, що суд необґрунтовано врахував як пом'якшуючу обставину той факт, що обвинувачений уже повернув у власність усі підприємства потерпілому та інші матеріальні цінності та відсутність у потерпілого до обвинуваченого матеріальних і моральних претензій, що не відповідає дійсності. Потерпілий не подавав цивільного позову, а лише вважав що буде достатнім, якщо син понесе кримінальну відповідальність за скоєний умисний тяжкий злочин щодо рідного батька. З урахуванням наведеного вважає, що постановлене по справі судове рішення не можна визнати законним, обґрунтованим та справедливим. Просить вирок скасувати й постановити новий, яким визнати ОСОБА_2 винним та призначити йому покарання в межах санкцій, передбачених ст. 190 ; ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, основні доводи апеляційних скарг, пояснення прокурора, яка підтримала доводи апеляцій, і просила вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3, який просив вирок скасувати й постановити новий, яким ОСОБА_2 визнати винним та призначити йому покарання в межах санкцій передбачених ст. 190 ; ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України, виправданого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_1, які вирок вважали законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що вирок підлягає до скасування з направленням справи на новий судовий розгляд із таких підстав.

Доводи апеляції прокурора прокуратури м. Ужгорода Попович І.І., що приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про те, що вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом при розгляді справи допущена неповнота та однобічність при з'ясуванні фактичних обставин справи та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, колегія суддів задовольняє з таких підстав.

Так, відповідно до ст. ст. 321, 323, 324 КПК України, ст. 334 КПК України та розяснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 15-17, 21-23 постанови від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку« ( зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3 та від 3 грудня 1997 року № 12), вирок, який постановляється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах і повинен відповідати вимогам цих статей, у тому числі бути законним, і обґрунтованим, - його мотивувальна частина має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів останнього. У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, яке визнане судом доведеним, навести докази, на яких ґрунтуються висновки суду щодо підсудного, тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви із приводу достовірності того, чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів повинно бути вмотивовано. У мотивувальній частині виправдувального вироку належить викласти формулювання обвинувачення, за яким підсудного було віддано до суду ; результати дослідження, аналізу й оцінки доказів, як тих, що були зібрані під час досудового слідства, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину; відсутність у діях підсудного складу злочину чи недоведеність його участі у вчиненні злочину. Включати у виправдувальний вирок формулювання, які ставлять під сумнів невинність виправданого не допускається. Резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання підсудного невинним у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті ) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.

Колегія суддів вважає, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 допущені неповнота та однобічність судового слідства, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, вказані порушення закону такими, які не можуть бути усунуті під час розгляду справи апеляційним судом і можливості усунення яких не вичерпані, що постановлений вирок не відповідає вимогам закону, у звязку із чим його не можна визнати законним та обґрунтованим.

Так, з мотивувальної частини виправдувального вироку щодо ОСОБА_2 убачається, що в ній містяться твердження про те, що вина ОСОБА_2 у вчиненні передбачених ч. 4 ст. 190 ; ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України злочинів не доведена. В обґрунтування вказаного висновку суд послався на показання підсудного ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, трудові контракти від 19 вересня 2001 року, довідки №№ 3589, 3592, 3590, довідку Головного управління статистики в Закарпатській області від 10.05.2012 року, довідку державної податкової адміністрації м. Ужгорода про одержання в 1997 році підсудним ОСОБА_2 ідентифікаційного коду, підписані ОСОБА_4 як керівником підприємств відомості про нараховані та виплачені суми доходів та утриманих податків у 2, 4 кварталах 2003 року ; 2 кварталі 2004 року ; 1 та 4 кварталах 2005 року ; 2, 4 кварталах 2006 року та 1 кварталі 2007 року (т. 8, а. с. 184-190).

Одночасно з мотивувальної частини вироку вбачається, що у ній містяться твердження про те, вина ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах доведена наступними доказами : показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, які підтвердили факти підроблення підсудним ОСОБА_2 наказів № 37 а/к від 16.12.2003 року, № 38 а/к від 16.12.2003 року та № 45 а/к від 16.12.2003 року та їх подальшого використання, а також факт заволодіння ОСОБА_4 74,4 відсотків акцій ВАТ «Ужгородський завод» Електродвигун», з використанням вищевказаних підроблених документів. Крім того, у мотивувальній частині вироку вказується на те, що вина ОСОБА_4 також доведена протоколами очних ставок проведених між обвинуваченим ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_12 при проведенні яких обвинувачений повністю визнав вину в скоєних злочинах ; протоколами проведених обшуків, огляду від 07.12.2009 року, виїмки від 08.12.2009 року, листами № 02-24 / 1802 від 11.11.2009 року, № 05-3-11 / 7076 від 09.12.2009 року ; висновком спеціаліста № 2535 від 18.11.2009 року; висновками почеркознавчих експертиз № 2588 від 10.12.2009 року, № 2743 від 21.01.2010 року та висновком судово-технічної експертизи № 2743 від 21.01.2010 року (т. 8, а. с. 190-191).

З викладених у вироку показань підсудного ОСОБА_4, убачається, що вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів він не визнав, злочинів передбачених ч. 4 ст. 190 ; ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України не вчиняв. Окрім того, з викладених у вироку показань підсудного ОСОБА_2 вбачається, що накази № 37 а/к від 16.12.2003 року, № 38 а/к від 16.12.2003 року та № 45 а/к від 16.12.2003 року про те, що він є директором вищевказаних підприємств з 15.12.2003 року, підписані саме ним за згодою й з відома батька потерпілого ОСОБА_2 і, зокрема, ним у графі документів «ОСОБА_2» виконано підпис від імені останнього. Зміст указаних показань підсудного ОСОБА_2 свідчить про те, що він фактично визнає факт підписання ним документів замість потерпілого ОСОБА_2, тобто визнає факт підроблення офіційних документів. Одночасно із протоколу судового засідання вбачається, що підсудний ОСОБА_2 винним себе визнає частково, бажає дати показання. Крім того, з викладених у протоколі судового засідання показань підсудного ОСОБА_2 не вбачається, що підсудний указував на те, що переоформлення права власності на цінні папери приватних підприємств «Кабельні системи Горват і Горват 6», «Кабельні системи Горват і Горват 7», «Кабельні системи Горват і Горват 8», учинив із відома й за згодою батька потерпілого ОСОБА_2, що підсудний не давав показань щодо часу, місця та обставин, за яких скоїв підроблення офіційних документів, їх використання та щодо часу, місця та обставин, за яких скоїв діяння, що кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України. Із протоколу судового засідання також убачається, що, досліджуючи зібрані по справі докази, зокрема, показання, які ОСОБА_4 давав як підозрюваний та обвинувачений (т. 6, а. с. 106-111, 120-124; т. 7, а. с. 5, 6) у судовому засіданні не з'ясовувались причини зміни ним показань, що під час розгляду справи судом підсудний ОСОБА_2 не вказував на те, що вину в інкримінованих йому злочинах визнав на прохання й за домовленістю з батьком, з огляду на те, що непорозуміння між ними були усунуті, і вони помирились (т. 8, а. с. 184, 185, 166, 195 ).

Указане свідчить про те, що в мотивувальній частині вироку містяться судження про доведеність вини ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах, з наведенням та аналізом цих доказів та судження про недоведеність його вини, тобто в мотивувальній частині вироку суд посилається на взаємовиключні судження, що відповідно до вимог ст. 321-334 КПК України та вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України не допускається, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, у тому числі зміст показань підсудного ОСОБА_2, що наведені у вироку не відповідає змісту показань, що викладені в протоколі судового засідання. Крім того, судом у вироку не вмотивовані висновки про прийняття одних доказів захисту й відхилення інших доказів обвинувачення.

Розпочавши 20.01.2012 року розгляд кримінальної справи за відсутності потерпілого ОСОБА_2, який не зявився в судове засідання з невідомих причин, не з'ясовуючи можливість установлення всіх обставин справи за його відсутності, оголошуючи його показання, дані під час досудового слідства, суд не усунув суперечності в доказах, необґрунтовано надав перевагу показанням, які підсудний ОСОБА_2 дав у судовому засіданні.

У порушення вимог ст. 334 КПК України та розяснень, які Пленум Верховного Суду України дав у п. 15 постанови від 29 червня 1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (зі змінами, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 1993 року № 3 та від 03 грудня 1997 року № 12 ), суд не дав аналіз усім зібраним у справі доказам, які спростовують (підтверджують) пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, а обмежився лише зазначенням цих доказів : висновок почеркознавчої експертизи № 2743 від 21.01.2010 року, висновок судово-технічної експертизи, - не вказуючи, які саме дані містяться у цих доказах (т. 8, а. с. 191).

З мотивувальної частини вироку також убачається, що в підтвердження висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів суд послався на показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які свідки давали під час досудового слідства. Із протоколу судового засідання вбачається, що при оголошенні показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які не з'явились в судове засідання з невідомих причин, суд не врахував вимоги ст. 306 КПК України (т. 8, а. с. 173, 188, 189).

Крім того, у порушення вищевказаних вимог закону, суд, виправдавши ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 ; ч. ч. 1, 3 ст. 358 КК України в резолютивній частині вироку не послався на норму кримінально-процесуального закону на підставі якої ОСОБА_2 виправданий, а в мотивувальній частині вироку зазначив про те, що сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів спростовується обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1 та 2 ст. 358 КК України (т. 8, а. с. 195, 191).

Тому доводи апеляції помічника прокурора та представника потерпілого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про незаконність вироку в частині виправдання ОСОБА_2, про неповноту, поверховість та однобічність при дослідженні зібраних по справі доказів визнаються обґрунтованими.

Не підтверджений достовірними доказами й висновок суду про відсутність у потерпілого до обвинуваченого матеріальних і моральних претензій.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 судом першої інстанції допущена неповнота та поверховість при дослідженні зібраних по справі доказів, істотні порушення кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунуті під час розгляду справи апеляційним судом і можливості усунення яких не вичерпані, що постановлений вирок не відповідає вимогам закону, у зв'язку із чим його не можна визнати законним та обґрунтованим.

Вищевказані порушення вимог кримінально-процесуального закону допущені судом першої інстанції, колегія суддів вважає такими, що відповідно до ст. ст. 368, 370 КПК України, перешкодили суду першої інстанції постановити законний, та обґрунтований вирок, - що тягнуть його скасування.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги, яку подав адвокат ОСОБА_3 про постановлення апеляційним судом вироку, колегія суддів відхиляє.

Під час судового розгляду справи, необхідно усунути вищевказану неповноту, дати відповідну оцінку зібраним по справі доказам і, у залежності від здобутого, прийняти рішення по суті пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення.

Ураховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_2 запобіжний захід щодо нього залишити попередній - підписка про невиїзд.

Керуючись пунктами 11, 15 розділу Х1 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (у редакції Закону України 1960 року), апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу, яку подала прокурор прокуратури м. Ужгорода, яка приймала участь у розгляді справи місцевим судом задовольнити повністю, апеляційну скаргу, яку подав представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 - задовольнити частково, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 18 лютого 2013 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Судді: