Рішення № 34615027, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 356/444/13-ц Головуючий у І інстанції Дудар Т.В.Провадження № 22-ц/780/5903/13 Доповідач у 2 інстанції МатвієнкоКатегорія 26 01.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі: Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 12 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, за участю Баришівського міжрайонного прокурора, треті особи - Служба у справах дітей Березанської міської ради, Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Баришівського РВ ГУ МВС України по обслуговуванню Баришівського району та м. Березань, про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПриватБанк») звернувся до суду з вищевказаним позовом та просив ухвалити рішення про його задоволення, посилаючись на те, що 27 липня 2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 120 950 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27 липня 2037 року. З метою забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 27 липня 2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1. Оскільки позичальник ОСОБА_1 свої обов»язки за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та відсотків за користування ним виконувала неналежним чином, за договором утворилася заборгованість в розмірі 90 307 грн. 56 коп., в рахунок погашення якої позивач і просив звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок та земельну ділянку, шляхом їхнього продажу ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» банк просив суд виселити ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 зі зняттям її з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою.

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він, посилаючись на тривалий розгляд справи зазначав, що заборгованість відповідача за кредитним договором збільшилась і становить на даний час 294 911 грн., в зв»язку з чим просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 липня 2007 року звернути стягнення на будинок та земельну ділянку, загальною площею 40,6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.Також просив виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають в будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 12 вересня 2013 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 27 липня 2007 року у розмірі 294 911 грн., в тому числі 88 889 грн. 34 коп. заборгованість за кредитом, 98 673 грн. 03 коп. заборгованість за відсотками, 7 638 грн. 09 коп. заборгованість з комісії, 99 710 грн. 54 коп. заборгованість з пені, звернуто стягнення на будинок АДРЕСА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законодавством України, встановивши початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі не нижче 115 000 грн.

Виселено з будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з»ясування судом обставин справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати та провадження у справі закрити.

ПАТ КБ «ПриватБанк» в своїй апеляційній скарзі на рішення суду посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права в частині визначення способу реалізації предмету іпотеки та просив рішення суду змінити в частині встановлення судом першої інстанції шляху реалізації предмету іпотеки та відмови у задоволенні вимог стосовно надання ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з ухваленням в цій частині рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, вказаний в позовній заяві. В іншій частині рішення суду позивач просив залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 липня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (на даний час ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 120 950 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27 липня 2037 року.

З метою забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору, між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 27 липня 2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1, загальною площею 40,60 кв.м., житловою площею 21,60 кв.м.

Також встановлено, що ОСОБА_1 свої обов»язки за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та відсотків за користування ним виконувала неналежним чином, в зв»язку з чим за договором утворилася заборгованість в розмірі 294 911 грн., яка складається з 88 889 грн. 34 коп. заборгованості за кредитом, 98 673 грн. 03 коп. заборгованості за відсотками, 7 638 грн. 09 коп. заборгованості з комісії та 99 710 грн. 54 коп. заборгованості з пені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст.ст. 12, 33, 39, 40 вказаного Закону.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає вищенаведеним вимогам закону і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

При цьому доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про неправильність визначення судом способу реалізації предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують, оскільки відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішення суду зокрема зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону. Відповідно до процедури продажу, визначеної ст. 38 цього ж Закону, дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. Таким чином судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у наданні банку повноважень для реалізації предмета іпотеки у спосіб, визначений в позовній заяві, оскільки надання таких повноважень не входить до компетенції суду.

Разом з тим рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення з будинку, який є предметом іпотеки, відповідача ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов»язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Ухвалюючи рішення про виселення відповідача ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2 з будинку, який є предметом іпотеки, на який звернуто стягнення, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність в справі доказів отримання ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя про добровільне звільнення житлового будинку, наявність чого є обов»язковою умовою для звернення до суду з вимогою про примусове виселення в разі відмови особи у добровільному виселенні з будинку, на який звернуто стягнення. Так, в справі наявні копії письмової вимоги про добровільне виселення від 03.05.2012 року, адресовані ОСОБА_1 (том 1, а.с.248, 249) та копії реєстру про відправлення їй цієї вимоги (том 1, а.с.250-252), однак за відсутності в справі доказів отримання цієї вимоги відповідачем, ці дані не є достатньою підставою для задоволення вимоги позивача про виселення відповідача разом з дитиною з будинку, який є предметом іпотеки.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги в зв»язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду в цій частині обставинам справи. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, підтверджених доказами, перевіреними судом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 12 вересня 2013 року в частині виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 зі зняттям їх з реєстраційного обліку - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

В іншій частині рішення Березанського міського суду Київської області від 12 вересня 2013 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :