Ухвала суду № 34614595, 25.10.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25.10.2013 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Вотьканича Ф.А. (головуючого), Марчука О.П., Дворніченка В.І. при секретарі судових засідань - Головець М.А.., за участю прокурора - Міцовди К.Д., обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №11кп/777/145/13, за апеляціями обвинуваченого - ОСОБА_4 та обвинувача старшого прокурора прокуратури Виноградівського району на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2013 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Широкий Луг Тячівського району, мешканець АДРЕСА_1, не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 ухвалено розпочати обчислювати з моменту фактичного затримання.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 судові витрати та вирішено питання про речові докази.

Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання ухвалено залишити без зміни.

Згідно встановлених судом обставин, ОСОБА_4 10 січня 2013 року близько 14 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2108 д.р.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Незалежності в с. Р. Долина в напрямку с. Н. Село Виноградівського району, навпроти будинку №78, в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечну швидкість руху з врахуванням погодних умов, в момент виникнення небезпеки для руху, появи в полі зору пішохода ОСОБА_6, який переходив проїзну частину дороги зліва праворуч по ходу руху його автомобіля, не прийняв заходів до зниження швидкості або зупинки транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який внаслідок ДТП помер у Виноградівській ЦРЛ.

В апеляційній скарзі обвинувач, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації вчиненого, просить вирок ОСОБА_4 змінити та звільнити його від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України, посилаючись визнання вини, активне сприяння останнього у розкритті злочину, а також його позитивну характеристику та наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 посилається на неповноту та неправильність як досудового розслідування так судового розгляду кримінального провадження, що виразилось у порушенні його права на захист та однобічному та поверхневому дослідженні всіх доказів, що містяться в матеріалах кримінального провадження. Окрім цього, вважає призначене відносно нього покарання надто суворим та, враховуючи дані про його особу, наявність пом'якшуючих обставин, призначити більш м'яке покарання. Просить вирок суду змінити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, яка не підтримала апеляцію обвинувача, однак просила виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку ч.2 ст.286 КК України - порушення правил експлуатації транспортного засобу, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали подану обвинуваченим апеляцію, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи обвинуваченого та обвинувача не заслуговують на увагу, тому апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності до ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування і судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено доведена повністю.

Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він у ніч з 09 на 10 січня 2013 року випив півпляшки самогонки, а 10 січня 2013 року між 14 та 15 годинами повертався з м. Виноградів в с. Карачин Виноградівського району на автомобілі марки «ВАЗ-2108», рухався зі швидкістю близько 30-40 км/год. Видимість була хороша, але падав сніг. Рухаючись по дорозі, він побачив на протилежній стороні пішохода, який рухався у попутному йому напрямку і який, не обертаючись, почав переходити дорогу. Побачивши це, він почав гальмувати, сигналити і викрутив кермо автомобіля вправо, після того побачив пішохода, який впав на лобове скло.

Рапортом оперативного чергового Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області від 10.01.2013 року зафіксовано про надходження повідомлення лікаря приймального відділення Виноградівської ЦРЛ про доставлення ОСОБА_6, 1939 р.н., який потерпів внаслідок ДТП.

З протоколу огляду місця ДТП від 10.01.2013 року та схеми до нього видно, що ДТП сталося по вул.Незалежності в с.Р.Долина Виноградівського району навпроти будинку №78, стан покриття дороги в момент ДТП - сніговий накат, автомобіль марки "ВАЗ 2108", р.н. НОМЕР_1 розміщений частково на узбіччі та кюветі (передньою частиною) навпроти будинку №84 на відстані близько 50 метрів від місця зіткнення.

З протоколу медичного огляду №29 від 10.01.2013 року вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., під час огляду 10.01.2013 року о 15 годині 40 хвилин перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу від 17.01.2013 року, під час огляду транспортного засобу марки "ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_1 виявлені механічні пошкодження переднього вітрового скла та передньої лівої фари, деформація лівої стійки у верхній частині, виступаюча частина переднього бампера знаходиться на висоті близько 40 см. від нижнього підлеглого покриття.

З висновку експерта №22/42 від 07.02.2013 року вбачається, що на момент огляду і експертного дослідження робоча гальмівна система та система рульового керування автомобіля марки "ВАЗ-2108", Д.Н. НОМЕР_1 знаходилась у працездатному стані.

Згідно висновку експерта №8 від 13.02.2013 року вбачається, що ОСОБА_6 внаслідок ДТП були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців шкірних покровів правої кисті по тильній поверхні, синців та саден шкірних покровів лівої кисті по тильній поверхні, забійних ран м"яких тканин в ділянці правої надбрівної дуги та в верхньо-середній третині правої гомілки по передньо-внутрішній поверхні, закритих двобічних переломів ребер, відкритого перелому правої великогомілкової кістки у верхній третині, відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом тім"яної та скроневої кісток, субарахноїдальним крововиливом забоєм головного мозку. Тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми являється небезпечним для життя й кваліфікється як тяжке тілесне пошкодження. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупого предмету, могли виникнути в пішохода в результаті зіткнення з машиною, що рухалася, від удару виступаючими частинами автотранспортного засобу, при цьому потерпілий знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні правою боковою поверхнею тіла повернутим до травмуючих поверхонь. По давності виникнення виявлені тілесні ушкодження вкладаються в умови ДТП, що мала місце 10.01.2013 року. Смерть ОСОБА_6 настала внаслідок поєднаної тупої травми голови, грудної клітки та правої гомілки у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась переломом кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдальним крововиливом з забоєм мозку і ускладнилася набряком головного мозку, двобічними переломами ребер та відкритим переломом верхньої третини правої великогомілкової ми, що призвело до розвитку травматичного шоку, який і явився безпосередньою причиною смерті.

Згідно висновку експерта №8 від 27.02.2013 року вбачається, що послідовність та механізм отримання тілесних пошкоджень, виявлених у пішохода ОСОБА_6 внаслідок контактування його тіла з представленим на дослідження автомобілем "ВАЗ 2108", р.н. НОМЕР_1, виходячи з конструктивних особливостей даного автомобіля та виявлених на ньому механічних пошкоджень представляються наступними: від удару виступаючими частинами, розташованими в передній лівій частині автомашини (бампер, фара) виникло тілесне ушкодження у вигляді «відкритого перелому правої гомілки, розташованого на відстані 37 см. від підошвенної поверхні ступні", при наступному падінні і ударі правою боковою поверхнею грудної клітки в капот виникли тілесні пошкодження у вигляді «двобічних переломів ребер» та одночасно відбувається контакт головою з лівою ділянкою вітрового скла та передньою лівою стійкою автомобіля, що спричинило виникнення тілесних пошкоджень у вигляді "відкритої черепно-мозкової травми, представленої забійною раною м'яких тканин в ділянці правої надбрівної дуги, відкритими переломами тім'яної та скроневої кісток, субарахноїдальним крововиливом та забоєм головного мозку", а при послідуючому відкиданні та контакті тіла з підлеглим покриттям ймовірно виникнули тілесні пошкодження у вигляді "саден та синців шкірних покровів тильних поверхонь кистей".

Також з висновку експерта №22/97 від 22.02.2013 року вбачається, що водій автомобіля марки "ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_4 міг рухатися на даній ділянці шляху зі швидкістю, яка для населеного пункту - 60 км/год.; відстань, на якій знаходився автомобіль марки "ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_1 від місця наїзду на пішохода ОСОБА_6, в момент виникнення його водію ОСОБА_4, небезпеки для руху становить 44,2...58,9 м.; водій автомобіля марки "ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до місця наїзду на пішохода ОСОБА_6, шляхом застосування своєчасного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху; в даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля марки "ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами п.12.3 ПДР України; в даній дорожній ситуації, що склалася для забезпечення безпеки дорожнього руху пішохода ОСОБА_6 повинен був керуватися вимогами п.п. 4.8 та 4.14 (а) ПДР України; з технічної точки зору причиною даної ДТП стали невідповідності дій водія автомобіля марки "ВАЗ 2108", д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вимогам п.12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв"язку з настанням даної пригоди.

Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

Твердженням обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про неповноту та неправильність судового розгляду кримінального провадження є необґрунтованими і повністю спростовуються вищенаведеними доказами.

Не заслуговують на увагу і є надуманими посилання обвинуваченого в апеляції про порушення під час досудового розслідування його права на захист, оскільки під час проведення по даному кримінальному провадженні досудового розслідування ОСОБА_4 був наданий захисник, про що свідчать наявні в справі пам'ятки про права та обов'язки захисника, й ОСОБА_4 в присутності захисника відмовився від послуг останнього.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшуючих відповідальність обставин та даних, що характеризують винну особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував визнання вини, щире каяття останнього, активне сприяння у розкритті правопорушення, відшкодування шкоди потерпілій, як обставини, що пом'якшують покарання та вчинення правопорушення в стані алкогольного сп'яніння - як обставину, що обтяжує покарання і належним чином вмотивував в цій частині своє рішення. Тому твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про неврахування судом наведених обставин є безпідставними, оскільки суперечать змісту вироку, згідно з яким ці обставини фактично враховані у такій якості.

Зазначені у апеляційних скаргах обвинувача та обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтування щодо необхідності застосування ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання, є непереконливими, оскільки, враховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема і те, що останній притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.ч.1,2 ст.185 КК України, але постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2011 року був звільнений від кримінальної відповідальності за на підставі п. "в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року, тому висновок суду про можливість виправлення ОСОБА_4 лише в умовах ізоляції від суспільства є обґрунтованим .

Разом з цим в мотивувальній частині вироку, кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, судом помилково зазначено таку кваліфікуючу ознаку як порушення правил експлуатації транспортного засобу, в зв'язку з чим така підлягає виключенню з мотивувальної частини вироку.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули за собою скасування або зміну вироку по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги обвинувача - старшого прокурора прокуратури Виноградівського району та обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_4 про обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України - без зміни.

Виключити з мотивувальної частини вироку кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил експлуатації транспортного засобу.

Судді: