Постанова № 3460970, 26.02.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 2-а-7920/08/0470

                                                                 категорія статобліку-2.11.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

26  лютого 2009 року                                                                             м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

          головуючого судді                                                                                 Олійника В.М.

          при секретарі                                                                                           Середа А.О.

за участю:

представників позивача Ващенко В.В., Ковальова В.Ф.

представників відповідача Васільєва В.О., Машковської Е.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську  про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2005 року  Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» звернулось з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з позовними вимогами, з урахуванням змін, про: визнання протиправним податкового рішення відповідача від 1 грудня 2005 року № 0000238811/031344 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9762498,79 грн. і скасування рішення, як такого, що суперечить чинному законодавству та виходить за межі компетенції відповідача, встановленої законом;  покладення на відповідача обов’язку відшкодувати судові витрати, понесені позивачем по справі, в тому числі суму державного мита та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

            Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  рішення суперечить законодавству та прийнято відповідачем з перевищенням компетенції;  спірні правовідносини не регулюються Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", оскільки позивач не здійснював операцій з валютними цінностями, а лише мало місце перевищення суми залишку валютних цінностей, що є порушенням п.2 ліцензії НБУ, яка була в наявності; спірне рішення прийнято відповідачем на підставі Указу Президента України №734 від 27.06.1999р. "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", але пунктом 4 Указу встановлено, що дія цього Указу не поширюється на відносини, що виникають у зв'язку із залученням іноземних кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.

            Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.

            Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що при проведенні перевірки встановлено порушення пп."д" п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині розміщення валютних цінностей на рахунку за межами України без отримання індивідуальної ліцензії НБУ та п.2 індивідуальної ліцензії НБУ:   відповідно до пп.2.2 п.2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.02.2000р. №49 та пп.2.1 п.2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999 р. №542, до підприємства був застосований штраф в розмірі 9762498,79грн.;  правомірність застосування штрафних санкцій підтверджується листом ДПА України від 29.09.2005р. №19448/7/22-1017:

в ліцензії №15 від 13.01.2005р, виданої позивачу НБУ, відсутнє джерело кредитних коштів, а тому такі кошти не відносяться до коштів отриманих під гарантію Уряду України і на відповідні правовідносини розповсюджується дія Указу Президента України №734 від 27.06. 1999 р. «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства».

            Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

            Відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань використання позивачем ліцензії НБУ на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України за період з 01.04.2005 р. по 31.04.2005 р., за результатами якої складено акт № 183-08-02/1-14308368 від 04.11.2005 р.

            На підставі акту перевірки за порушення пп. «д» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині розміщення валютних цінностей на рахунку за межами України без отримання індивідуальної ліцензії НБУ та п.2 індивідуальної ліцензії НБУ №15 від 13.01.2005 р. прийнято рішення №0000238811/031344 від 01.12.2005 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9762498,79 грн.

            Як передбачено п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції, зокрема, індивідуальної ліцензії потребують такі операції, як розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України.

            Згідно ч.2 ст.16 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з п.4 ст.5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України, стягується штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

            Позивачем було отримано індивідуальну ліцензію НБУ №15 від 13.01.2005 р. на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України у закордонному банку JР Morgan Chase Ваnk (Великобританія), строком дії з 13.01.2005 р. по 31.12.2005 р.

            Пунктом 2 зазначеної ліцензії передбачено, що протягом її дії залишок валютних цінностей на рахунку на 1 число квітня, липня, жовтня не може перевищувати 4305375,00 доларів США. Валютні цінності, що перевищують цей залишок, не пізніше 3 січня, квітня, липня, жовтня відповідно підлягають перерахуванню на рахунок в уповноваженому банку.             Проте, залишок валютних цінностей на рахунку станом на 01.04.2005 р. становив 6154123,02 долара США. Таким чином перевищення залишку валютних цінностей станом на 01.04.2005 р. склало 1848748,02 доларів США і було перераховано на рахунок в уповноваженому банку - ЗАТ КБ «Приватбанк» лише 13.04.2005 р.

            У зв’язку з цим суд приходить до висновку, що починаючи з 3 квітня 2005 року  сума в розмірі 1848748,02 доларів США потребувала отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

            В той же час суд погоджується з доводами позивача про те, що СДПІ у м. Дніпропетровську неправомірно застосовані положення Указу Президента України № 734 від 27.06.1999 року «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», так як згідно з пунктом 4 Указу, дія цього Указу не поширюється на відносини, що виникають у зв’язку із залученням іноземних кредитів, отриманих під гарантії Кабінету Міністрів України.

            Відкриття позивачем рахунку в іноземному банку, а також отримання через цей рахунок всієї валютної виручки позивача по Угоді №329 від 02.04.1996 р. від компанії Sea Launch Соmpany, було необхідною умовою надання кредиту компанією Colvis Finance Limited згідно Угоди про кредит від 02.02.2004 р. під Гарантію Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р.

            Ліцензія НБУ № 15 від 13.01.05 р. не передбачає, що сплата позивачем відсотків згідно Угоди про кредит від 02.02.2004 р. повинна здійснюватись на користь кредитора (компанії Colvis Finance Limited) безпосередньо з рахунку в іноземному банку. Позивач здійснював перерахування коштів з рахунку в іноземному банку на свій рахунок в уповноваженому українському банку з подальшим перерахуванням сум відсотків за кредитом на користь кредитора вже зі свого рахунку в українському банку. Тобто, Позивач опосередковано здійснював сплату відсотків за кредитом зі свого рахунку в іноземному банку, як це передбачено згаданою ліцензією НБУ.

            Угода про кредит від 02.02.2004 р., згідно якої компанія First Manhattan Capital Grollp, Limited передала свої зобов'язання кредитора компанії Colvis Finance Limited, є новою редакцією Угоди про надання позики від 17.04.1998 р. і дія Гарантії Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р. розповсюджується також на Угоду про кредит від 02.02.2004 р.

            Вищевказане підтверджується  Договором про підтвердження та відшкодування з перекладом на українську мову, укладеним 30.01.2004 р. між компанією First Manhattan Capital Group, Limited та Україною (надалі Гарант), в особі Кабінету Міністрів України, представленого Міністерством фінансів України, від імені  якого діяв заступник Міністра фінансів Шаповалов А.В. на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.12.2003 р. №739-p.

            В Договорі про підтвердження Гарант визнав свої зобов'язання за Гарантією Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р., а також той факт, що зазначена Гарантія розповсюджується на Угоду про кредит від 02.02.2004 р., згідно якої компанія First Manhattan Capital Group, Limited передала свої зобов'язання кредитора компанії Colvis Finance Limited, яка є новою редакцією Угоди про надання позики від 17.04.1998 р.

В свою чергу, згідно Угоди про передачу від 30.01.2004 р., компанія First Manhattan Capital Group, Limited передала всі свої права за Договором про підтвердження  відносно Гарантії Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р.,  компанії J.P.Morgan Securities Ltd, яка є управителем компанії Colvis Finance Limited, що є кредитором позивача за Угодою про кредит від 02.02.2004 р.

            Угода про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань Держави, укладена Позивачем з Міністерством фінансів України 26.05.1998 р., тобто за один день до видачі Гарантії Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р.

Позивач надав суду копії своїх платіжних доручень про перерахування Міністерству фінансів України плати за надання Гарантії Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р. В платіжних дорученнях є посилання на Угоду про порядок відшкодування від 26.05.1998 р., а також зазначено призначення платежу «плата за надання гарантії».

            Згідно Угоди про кредит від 02.02.2004 р. позивач мав повернути кредитору тіло кредиту в розмірі 107,5 мільйонів доларів США і здійснити останній відсотковий платіж в розмірі 4305375 доларів США 29 січня 2009 року. Передбачаючи відсутність можливості вчасно повернути тіло кредиту, позивач звернувся до Міністерства фінансів України, яке є представником держави за Гарантією Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р., з проханням здійснити погашення тіла кредиту замість позивача.  28 січня 2009 року була підписана Додаткова угода №5  до угоди від 25.05.1998 р. між Міністерством фінансів України і позивачем про порядок відшкодування витрат державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання гарантійних зобов'язань Держави. Згідно зазначеної Додаткової угоди №5 позивач має відшкодувати до бюджету суму відповідних витрат протягом 10  років.

            29 січня 2009 року позивач здійснив виплату відсотків в сумі 4305375 доларів США  за Угодою про кредит від 02.02.2004 року зі свого рахунку в The Bank of New York (Лондон), відкритому згідно ліцензії НБУ від 09.06.2008 р. №127, а Міністерство фінансів України здійснило погашення тіла кредиту в розмірі 107,5 мільйонів доларів США згідно Гарантії Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р.

Своїм листом від 11.02.2009 року  кредитор (компанія Colvis Finance Limited) підтвердив отримання двох зазначених платежів від Позивача і Міністерства фінансів України.  Враховуючи завершення дії Угоди про кредит від 02.02.2004 року банк The Bank of New York (Лондон) закрив рахунок позивача і повідомив про це своїм листом від 17.02.2009 року.

            Вищевказані дії та додані документи підтверджують той факт, що іноземний рахунок позивача був безпосередньо пов'язаний з Угодою про кредит від 02.02.2004 р. та Гарантією Кабінету Міністрів України від 27.05.1998 р., і доводить неправомірність застосування відповідачем Указу Президента України №734 від 27.06.1999 р. "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» при прийнятті оскаржуваного рішення відповідача від 01.12.2005 р.  №0000238811/031344.

            У зв’язку з цим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 122, 162  КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 01.12.2005 р.  № 0000238811/031344 про застосування штрафних санкцій в сумі 9762498,79 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови  складений  3 березня  2009 року.

Суддя                                                                                                           В.М.Олійник