Рішення № 34608079, 29.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №090/2-366/2011

Провадження 22ц/779/1810/2013

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої: Матківського Р.Й.

суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д.

секретаря Драганчук У.М.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Плюс Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року із зазначеним позовом в суд звернувся представник ВАТ «Плюс Банк», щоб ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року в розмірі 103 738,33 долари США, що еквівалентно 814 138,41 гривень.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач систематично не сплачувала кредит та проценти за користування кредитом, у зв'язку з чим їй було надіслано попередження з вимогою погашення боргу, які відповідач залишив без уваги. Станом на 20 серпня 2009 року основна сума боргу відповідача за кредитним договором становить 103 738, 33 доларів, що в гривневому еквіваленті становить 814138,41 гривень: з них заборгованість по кредиту - 94 899, 54 доларів США (744 771, 51 гривень), заборгованість по відсотках - 5581, 71 доларів США ( 43805, 33 гривень), пеня за кредитом - 3257, 07 доларів США ( 25 561, 48 гривень ).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2013 року позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт в скарзі зазначає, що рішення є незаконним, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Суд ухвалив заочне рішення без повідомлення її у встановленому процесуальним законом порядку про час розгляду справи, внаслідок чого була позбавлена можливості подати докази.

Судове рішення прийняте на підставі доводів позивача без врахування заперечень апелянта та внаслідок цього не мала можливості давати пояснення, надавати докази на заперечення позовних вимог банку, не змогла перевірити суму боргу та правильність розрахунків нарахування відсотків, пені та штрафу.

З наданим банком розрахунком вона не погоджується, зазначає, що відсутній помісячний розрахунок заборгованості, період її виникнення і період проведення нарахувань. За відсутності її в судовому засіданні не мала можливості залучити спеціаліста для перевірки правильності проведення банком розрахунку заборгованості по тілу кредиту, відсотків за користування та нарахування пені. Вважає, що у банку не було достатніх правових підстав для нарахування пені, яку суд стягнув, оскільки заборгованість по сплаті кредиту виникла внаслідок негативного впливу світової економічної кризи, що є форс-мажорною обставиною.

Також апелянт зазначає, що банк не надсилав їй досудової вимоги та судом не перевірено, чи були фактично отримані апелянтом кошти.

Суд не врахував, що справа не підлягала розгляду Івано-Франківським судом, оскільки позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем проживання такої особи, а місцем проживання ОСОБА_2 є м. Львів.

Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Задовольняючи позову суд першої інстанції виходив з того, що свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконала, а тому позовні вимоги Банку є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 17 квітня 2008 року між ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 95849 доларів США з кінцевого датою погашення до 17 квітня 2028 року зі сплатою річних процентів, що визначається як ставка LIBOR 3 m збільшена на 8, 4% річних.

17 квітня 2008 року укладено іпотечний договір між ВАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є ПАТ «Ідея Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства чи звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на 20 серпня 2009 року заборгованість апелянта за кредитним договором складає 100 481, 26 доларів США, з яких ; 94899, 54 долари США заборгованість по кредиту, 5 581, 72 доларів США заборгованість по відсотках, 3 257, 07 доларів США пені за кредитом.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується достроково здійснити повернення кредиту, нарахованих відсотків у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Договору.

У зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе за кредитним договором зобов'язань Банком у червні та липні 2009 року, надіслано ОСОБА_2 вимогу про погашення боргу та попередження про вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки (а. с. 15-16).

Визначаючи суму пені суд першої інстанції не зазначив, за який період проводиться стягнення в розмірі 3 257, 07 доларів США та не надав помісячного розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК розмір неустойки повинен бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Апелянт ОСОБА_2 не погоджується з нарахованим розміром пені, вважає її нарахування несправедливим та що судом не враховано, що невиконання кредитного зобов'язання зумовлено світовою фінансовою кризою.

Колегія суддів, враховуючи істотні обставини про які зазначає апелянт, приходить до висновку, що суму пені слід зменшити, визначивши її розмір в сумі 3000 гривень.

Посилання апелянта на те, що суд не перевірив, чи фактично вона отримала кошти спростовуються ордером-розпорядженням про видачу кредиту від 17 квітня 2008 року (а.с. 14).

Згідно ч. 8 ст. 110 ЦПК України позови, що виникають з договорів, у яких зазначене місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Пунктом 11.7 кредитного договору передбачено, що всі суперечки за Договором вирішуються судом за місцезнаходженням Банку, який відповідно до реквізитів, зазначених у договорі, знаходиться у м. Івано-Франківську, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відкриття провадження у справі.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені слід змінити, а в решті рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2013 року в частині стягнення пені за кредитом в розмірі 3257,07 доларів США, що еквівалентно 25 561, 48 гривень змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» пеню в розмірі 3000 гривень нараховану на 20 серпня 2009 року за кредитним договором №7018-17/04/2008 від 17 квітня 2008 року.

Всього стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором №7018-17/04/2008 від 17 квітня 2008 року в сумі 100 481,25 доларів США, що еквівалентно 788 576, 91 гривень та 3000 гривень пені, нарахованих на 20 серпня 2009 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуючий Матківський Р.Й.

Судді: Бойчук І.В.

Фединяк В.Д.