Ухвала суду № 34608067, 30.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №344/6402/13-ц

Провадження №22ц/779/2642/2013

Категорія 30

Головуючий у І інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Горблянського Я.Д., Девляшевського В.А.

Секретаря Петріва Д.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_3. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» на користь ОСОБА_3 9256 грн. 49 коп. майнової шкоди, 2500 грн. витрат на правову допомогу та 229 грн. 40 коп. витрат по оплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції взяв до уваги Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №31/04/12 від 26.04.2012, виконаний суб'єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_6, який не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки. Відповідно до висновків Рецензії на «Звіт про оцінку вартості збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №31/04/12» від 21.06.2013 року, групою експертів зазначено, що застосований оцінювачем ФОП ОСОБА_6 ремонтний вплив до «рами» у вигляді ремонту впродовж 75 н/г не відповідає вимогам виробника, наведеним в «Типових нормах часу на ремонт вантажних автомобілів марок МАЗ, КамАЗ, КрАЗ з дизельними двигунами та їх агрегатів». Крім того, рецензія містить чималий перелік зауважень щодо зібраних виконавцем звіту вихідних даних та правильності застосування методичних підходів і оціночних процедур. Експертами зроблено висновок, що вихідних даних недостатньо для проведення об'єктивної оцінки.

Окремої уваги, на думку апелянта, заслуговує той факт, що будь-які перекоси рами автомобіля мають бути продефектовані на спеціальному обладнанні, яке вимірює геометрію транспортного засобу. В даному випадку цього здійснено не було, а тому експерт не мав включати у звіт вартість усунення перекосу рами автомобіля. На зазначене суд уваги не звернув.

Також апелянт вказує, що суд неправомірно, в порушення ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поклав на АТ «ПРОСТО-страхування» обов'язок по оплаті ПДВ, оскільки згідно вказаної норми закону, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Крім того, апелянт стверджує, що в порушення вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» суд першої інстанції не з'ясував кількість витрачених годин на правову допомогу, не звернув увагу що відсутній акт здачі-прийому наданих послуг та розрахунки вартості послуг адвоката, а тому необґрунтовано стягнув з АТ «ПРОСТО-страхування» на користь позивача 2500 грн. витрат на правову допомогу.

З наведених мотивів просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта та відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача у засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просив у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_6, який склав Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №31/04/12, залучений для визначення розміру збитку страховиком. Оскільки нормами ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено право страховика суб'єктивно, на власний розсуд враховувати чи не враховувати окремі види пошкоджень транспортного засобу, вартість робіт по їх ремонту, що визначені представником страховика (працівником, аварійним комісаром або експертом), то страховиком безпідставно не включено до страхового відшкодування 9000 грн., що визначені залученим страховиком суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №31/04/12 від 26.04.2012 року, як вартість робіт щодо усунення перекосу рами та є складовою вартості відновлювального ремонту транспортного засобу КАМАЗ 53212, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу та пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді за участі забезпеченого транспортного засобу.

Крім того, страховиком безпідставно вирахувано із суми страхового відшкодування податок на додану вартість, так як чинним на момент виникнення страхового випадку законодавством не передбачено такого зменшення, оскільки ПДВ включається до ціни товарів та послуг.

Також ОСОБА_3 понесла витрати по оплаті правової допомоги в сумі 2500 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №2/05-13 від 16.05.2013 року, які теж підлягають відшкодуванню позивачці.

Такий висновок суду є правильним та узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За загальними правилами відшкодування матеріальної шкоди, встановленими ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.04.2012 року у м. Івано-Франківську по вул. Коновальця сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів КАМАЗ 53212, реєстраційний номер НОМЕР_1, та Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено транспортний засіб КАМАЗ 53212, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданим Івано-Франківським МРЕВ 14.04.2004 року (а.с. 10).

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №31/04/12 від 26.04.2012 року (а.с. 17-23) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу КАМАЗ 53212, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 15063,94 грн.

З копії листа Управління Державтоінспекції УМВС в Івано-Франківській області від 29.01.2013 року №16/119 та копії листа ВДАІ Івано-Франківського МВ УМВС від 05.02.2013 року №201 вбачається, дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4, водія транспортного засобу Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 11-12).

Судом також встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди відповідальність власника Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування», поліс АА №2522170.

23.07.2012 року позивач звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку із ДТП із забезпеченим транспортним засобом Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно листа Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» від 05.11.2012 року №01-7925 страховиком відмовлено ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування у розмірі повної вартості завданого їй збитку, визначеному Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №31/04/12 від 26.04.2012 року, складеним суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_6, та виключено із суми матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи, окремі роботи стосовно відновлювального ремонту, а саме усунення перекосу рами вартістю 9000 грн., у зв'язку з тим, що це, на думку страховика, є припущенням та потребує відповідної перевірки (діагностика, заміри) (а.с. 13-14).

За даними заяви на видачу готівки №28241 від 12.11.2012 року відповідачем виплачено позивачу 6443,45 грн. Вказана сума складається з 5807,45 грн. розміру збитку та 636 грн. вартості звіту про оцінку матеріального збитку, що підтверджується листом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» від 05.11.2012 року №01-7925.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на момент виникнення страхового випадку, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 34.2. ст. 34 наведеного закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Судом першої інстанції установлено, що суб'єкт оціночної діяльності ОСОБА_6, який 26.04.2012 року склав Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №31/04/12, саме страховиком залучений для визначення розміру збитку. Цей Звіт і став підставою для прийняття відповідачем Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування» рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 6443,45 грн.

Оскільки статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено право страховика на власний розсуд враховувати чи не враховувати окремі види пошкоджень транспортного засобу, вартість робіт по їх ремонту, то суд першої інстанції правильно дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» вирахуваної ним із суми матеріального збитку вартості робіт по усуненню перекосу рами в розмірі 9000 грн.

Доводи апелянта про те, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №31/04/12 від 26.04.2012 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, у зв'язку з чим страховиком була замовлена рецензія на даний звіт, відповідно до висновків якої «застосований оцінювачем ФОП ОСОБА_6 ремонтний вплив до «рами» у вигляді ремонту впродовж 75 н/г не відповідає вимогам виробника, наведеним в «Типових нормах часу на ремонт вантажних автомобілів марок МАЗ, КамАЗ, КрАЗ з дизельними двигунами та їх агрегатів» не заслуговують на увагу, оскільки вказана рецензія не спростовує зазначену у Звіті вартість усунення перекосу рами, яка становить 9000 грн.

Не є слушними і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в порушення ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поклав на АТ «ПРОСТО-страхування» обов'язок по оплаті ПДВ, оскільки положеннями вказаної статті в редакції, яка діяла на час виникнення страхового випадку, не передбачено зменшення суми, що відповідає розміру оціненої шкоди, на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Безпідставними є також доводи апелянта про те, що суд необґрунтовано в порушення вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» стягнув з АТ «ПРОСТО-страхування» на користь позивача 2500 грн. витрат на правову допомогу, оскільки норми вказаного закону стосуються граничного розміру компенсації витрат на окремі види правової допомоги. Проте ні норми цього закону, ні процесуальні норми ЦПК України не забороняють компенсувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, витрати та інші види правової допомоги, крім тих, що зазначені у Законі України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Горблянський Я.Д.,

Девляшевський В.А.