Ухвала суду № 34607960, 08.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/361/13-ц

Провадження № 22ц/779/2004/2013

Категорія 56

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р.І.

Суддя-доповідач Бойчук І.В

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Фединяка В.Д., Матківського Р.Й.., секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, державного виконавця відділу ДВС Верховинського районного управління юстиції Мартищук Ганни Федорівни, відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції, ОСОБА_5 про зняття арешту з об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції на рішення Верховинського районного суду від 10 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Верховинського районного суду від 10 липня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, державного виконавця ВДВС Верховинського районного управління юстиції Мартищук Ганни Федорівни, відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції, ОСОБА_5 про зняття арешту з об'єкта незавершеного будівництва.

Знято арешт із майна: об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими спорудами, готовністю 41% та земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, кадастровий номер 2620855100030030168, розташованого в АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2, який накладений державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції Мартищук Ганною Федорівною згідно акту опису й арешту майна від 20.03.2013 року у виконавчому провадженні №33360206.

Стягнуто із державного виконавця відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції Мартищук Ганни Федорівни та відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції в користь ОСОБА_2 судові витрати по 307 грн. 35 коп. з кожного.

Апелянт не згідний з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм процесуального прав, а обставини які мають значення для справи та які суд вважав встановленими, не є підтвердженими належними доказами та суперечать їм, також висновки суду не відповідають фактичним матеріалам справи на які посилався суд першої інстанції.

Відділом ДВС було отримано довідку Івано-Франківського обласного БТІ від 01 листопада 2012 року №4922/01-21 про те, що за ОСОБА_5 на праві власності зареєстровано об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 41% та земельну ділянку, як розташовані в АДРЕСА_1, а також відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності нерухомого майна від 06.03.2013 року реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції відповідно до запису від 10.09.2010 року власником об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 є ОСОБА_5, таким чином державним виконавцем отримано документальне підтвердження належності боржнику вищевказаного майна на праві власності, відповідно до ЗУ «Про державну виконавчу службу», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом для перевірки належності описаного та арештованого нерухомого майна боржнику ОСОБА_5 Державному виконавцю не було надано жодного підтверджуючого документа про нового власника спірного майна.

Судом першої інстанції порушено встановлені правила оцінки доказів, а розгляд справи проводився упереджено та необ'єктивно.

Апелянт вважає що відділ ДВС Верховинського районного управління юстиції є неналежним відповідачем по справі, оскільки арешт ними не накладався, а лише виконувалась постанова про окреме доручення шляхом опису. В зв'язку з цим твердження в рішенні суду про те, щоб зняти арешт з майна є безпідставним

Просить рішення суду скасувати в частині стягнення з державного виконавця Мартищук Г.Ф. та відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції в користь ОСОБА_2 судових витрат по 307 грн. 35 коп. з кожного.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі чинних договорів дарування від 14.09.2010 року набула право власності від дарувальника ОСОБА_5 на незавершений будівництвом житловий будинок з господарськими спорудами, готовністю 41% та земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,15 га, які розташовані в АДРЕСА_1.

20 березня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції Мартищук Г.Ф. на виконання постанови про доручення на проведення виконавчих дій від 07.12.2012 року відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м.Києві описано та накладено арешт на вказане нерухоме майно позивача, а також передано це майно на відповідальне зберігання ОСОБА_3 і встановлено обмеження права користування ним, про що винесено відповідну постанову.

Відповідачі у суді ствердили, що відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.03.2013 року реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції відповідно до запису від 10.09.2010 року власником об'єкта незавершеного будівництва житлового будинку, готовністю 41% та земельної ділянки, кадастровий номер 2620855100030030168, які розташовані в АДРЕСА_1 є ОСОБА_5

Зі змісту нотаріально посвідчених договорів дарування від 14.09.2010 року, які зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 4113663 та №4113708 убачається, що ОСОБА_5 вищевказане спірне нерухоме майно подарував ОСОБА_2 і остання це майно прийняла як дарунок.

Право власності на об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку з господарськими спорудами позивачка не зареєструвала в Коломийському МБТІ, однак за її заявою рішенням виконкому Верховинської селищної ради від 26.11.2010 року їй було надано дозвіл на переоформлення будівельного паспорта від 02.02.2010 року з ОСОБА_5 на її ім'я на підставі договору дарування об'єкта незавершеного будівництва та на підставі цього рішення райархітектором Верховинського району проведено таке переоформлення.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2620855100030030168 позивачкою було перереєстровано у встановленому законом порядку, про що свідчить відмітки в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №849148 про посвідчення договору дарування цієї ділянки та реєстрацію його 28.09.20120 року в Поземельній книзі за реєстровим №300030030168.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що не боржник по виконавчому провадженню №333602206 ОСОБА_5, а саме позивачка ОСОБА_2, яка прийняла в дарунок спірне нерухоме майно 14.09.2010 року є його власником. Тому при проведенні виконавчих дій державним виконавцем відділу ДВС Верховинського районного управління юстиції Мартищук Г.Ф., всупереч положенням ст.ст. 52,63 Закону України "Про виконавче провадження", розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 не вжито достатніх заходів для перевірки належності описаного та арештованого нерухомого майна боржнику ОСОБА_5 і складено акт опису й арешту цього майна від 20.03.2013 року без відповідної на це апідстави.

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.

Апелянт у цій частині рішення суду не оскаржує і вважає його правильним, проте вважає, що вини державного виконавця і відділу ДВС Верховинського районного управління юстиції у складанні такого акту немає, тому у суду першої інстанції відсутні були підстави для стягнення з них понесених позивачкою судових витрат.

Проте, з такими доводами апелянта суд апеляційної інстанції не може погодитися з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у цій частині, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачами за позовною вимогою про зняття арешту на майно є фактично державний виконавець та відділ ДВС Верховинського районного управління юстиції, тому відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України з них підлягають стягненню судові витрати у рівних долях.

Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Верховинського районного управління юстиції відхилити.

Рішення Верховинського районного суду від 10 липня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

В.Д. Фединяк

Р.Й. Матківський