Рішення № 34607905, 15.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2310/2012

Провадження № 22ц/779/2575/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції: Ковалюк І.П.

Суддя-доповідач: Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано - Франківської області в складі :

головуючого: Меленко О.Є.

суддів Вакарук В.М., Проскурніцького П.І.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

позивача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики від 26.08.2005 року. Позов мотивований тим, що 26.08.2005року між сторонами було укладено договір, згідно з яким відповідач отримав у позику від позивача кошти в сумі 10 000 доларів США із умовою їх остаточного повернення до 26 серпня 2007року, що підтверджено розпискою. До сьогоднішнього часу гроші не повернуті.

Просив про поновлення строку на звернення за захистом своїх прав та задоволення позову про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення боргу.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2013 року позов задоволено частково-стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 79 897 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в спеціальний фонд Державного бюджету України 3441 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На дане рішення представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що розписка про отримання ОСОБА_2 грошових кошів та договір позики були написані ним під впливом насильства з боку позивача. На підтвердження вказаних обставин представником відповідача було заявлено клопотання про виклик ОСОБА_2 як свідка, оскільки тільки йому відомі факти, які мають значення для справи. Однак судом безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання.

Крім того, судом в порушення вимог ч.1 ст.524 ЦК України не враховано, що зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні, натомість предметом договору позики є грошове зобов'язання виражене в доларах США. Що стосується представленого відповідачем розрахунку інфляційних та пені, то такі подані тільки з метою довести неправильний розрахунок позивача, але жодним чином не є визнанням вимог ОСОБА_4

Також апелянт вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, та безпідставне стягнення судом з відповідача всієї суми судового збору, а не частини відносно задоволених вимог, як встановлено в ч.3 ст.88 ЦПК України.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 вимоги підтримав з тих же мотивів, що зазначені в апеляційній скарзі, просив про її задоволення.

ОСОБА_4 та його представник доводи апеляційної скарги не визнали, рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника ОСОБА_2, пояснення сторони позивача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору позики.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вірно встановлено, судом першої інстанції 26.08.2005 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США. Зазначена обставина підтверджується укладеним між сторонами договором позики (а.с.70-72) та розпискою (а.с.73) відповідно до яких сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема: визначили графік, строк та умови повернення боргу. Остаточний розрахунок повернення суми позики мав бути здійснений до 26.08.2007 року. Строк виконання договору позики закінчився, однак позичальник кошти не повернув, чого не заперечує його представник.

Виходячи зі змісту ст.1047, 1049 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості в розмірі 79 897 грн.

Що стосується доводів апелянта в частині укладення договору позики в іноземній валюті, то такі не приймаються до уваги. Так, частина 2 статті 524 ЦК України дозволяє сторонам зобов'язання визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Посилання апелянта на те, що судом не було допитано ОСОБА_2 як свідка є безпідставними, а тому не заслуговують на увагу. Так, з журналу судового засідання від 09.09.2013 року вбачається, що ОСОБА_2 був присутній під час розгляду справи та особисто надавав пояснення по суті спору. Жодних доказів того, що договір позики було укладено під впливом насильства та обману, ОСОБА_2 ні в суді першої інстанції, ні його представник в засіданні Апеляційного суду не надали.

Натомість заперечуючи факт отримання грошей за договором позики, стороною відповідача одночасно надавався свій розрахунок інфляційних та пені, що суперечить твердженням ОСОБА_2 про неотримання грошових коштів.

Що стосується питання застосування позовної давності, і відповідно, її поновлення, то таке вирішено судом у відповідності до вимог глави 19 ЦК України і про це зазначено у мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Разом з тим задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин колегія суддів Апеляційного суду приходить до висновку, що рішення в частині стягнення судових витрат слід змінити та стягнути з відповідача 708 грн. 97 коп. В решті рішення залишити без зміни.

На підставі наведеного та ст. 88 ЦПК України, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 вересня 2013 року в частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 в спеціальний фонд Державного бюджету України 798 (сімсот дев'яносто вісім) гривень 97 копійок судового збору.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.М. Вакарук

П.І. Проскурніцький