Ухвала суду № 34607840, 14.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №346/2112/13-ц

Провадження №22ц/779/2235/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Веселов В.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.

Секретаря Петріва Д.Б.

з участю апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивача - відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення неповернутої суми кредиту, відсотків за користування кредитом та пені і зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Національний Банк України, про визнання кредитного договору №014/0040/82/86633 від 20 березня 2008 року з усіма додатками до нього - недійсним, дій і рішень АТ «Райффайзен Банк Аваль» - неправомірними при укладанні та реалізації зазначених договорів і похідних від них та зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2013 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції достроково неповернуту суму кредиту, відсотків за користування кредитом та пені за кредитним договором №014/0040/82/86633 від 20.03.2008 року в сумі 65 852,55 доларів США, що станом на 29.01.2013 року еквівалентно 526 359,43 грн. та 3 441 грн. судового збору.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, що не заявляє самостійних вимог Національний Банк України, про визнання кредитного договору №014/0040/82/86633 від 20.03.2008 року з усіма додатками до нього - недійсним, визнання дій ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» протиправними щодо надання кредиту відповідачу ОСОБА_2 в іноземній валюті на території України та вчиненні банком протиправних дій внаслідок реалізації господарського (кредитного) договору, визнання бездіяльності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо здійснення контролю за цільовим використанням кредитних коштів відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що ОСОБА_2 27.06.2013 року подавалась в суд заява про збільшення розміру позовних вимог та забезпечення доказів, яка судом не розглядалась. В судовому засіданні суд не досліджував докази, які зобов'язував позивача надати належно завіреними в судове засідання, незважаючи на те, що відповідно до п. 2 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» письмові докази по справі банк зобов'язаний надати тільки на вимогу суду.

Апелянт зазначає, що всупереч положенням п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, чи відповідає спірний правочин вимогам законодавства, яке діяло на момент його вчинення.

Також апелянт стверджує, що суд залучив до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Національний Банк України, однак не викликав цю особу в судові засідання, не видав ОСОБА_2 жодної ухвали про залучення Національного Банку України до участі в справі та станом на 27.06.2013 року не дав можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що банк не надсилав боржнику повідомлення, яке передбачено кредитним договором у випадку розірвання договору або при вимозі дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

З цих мотивів просила рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів, а також надала суду заяву про доповнення і уточнення до апеляційної скарги, які судом не розглядаються, так як подані з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 300 ЦПК України.

Апелянт ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача-відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважав законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянтів та представника позивача-відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.03.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/0040/82/86633, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 58140 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 13,25% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 19.03.2018 року. Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.3., 1.1.4. вказаного кредитного договору кредит надавався відповідачу під іпотеку нерухомого майна, загальна вартість якого становить 520730 грн. (а.с. 6-9 в т. 1).

17.12.2010 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника ОСОБА_2, сторони уклали додаткову угоду №20-44/30-007 до кредитного договору №014/0040/82/86633 від 20.03.2008 року, згідно умов якої сторони домовилися тимчасово на період з 21.12.2010 року по 20.12.2011 року зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди (а.с. 10-12 в т. 1).

Копією меморіального валютного ордеру та заяви на видачу готівки від 21.03.2008 року (а.с. 13, 14 в т. 1) підтверджується факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 58140 доларів США, з яких 57000 доларів США надано йому для власних споживчих потреб, 1140 доларів США - на оплату комісії за надання кредиту.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 29.01.2013 року утворилася заборгованість відповідача перед банком в сумі 65 852,55 долари США, що станом на 29.01.2013 року еквівалентно 526 359,43 грн., з яких: 45 607,51 доларів США - заборгованість за кредитом, 6 271,64 долар США - прострочені відсотки, 13 973,40 долари США - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків. Наведене підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №014/0040/82/86633 від 20.03.2008 року станом на 29.01.2013 року (а.с. 15-17 в т. 1).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, задовольняючи первісний позов та ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/0040/82/86633 від 20.03.2008 року в розмірі 65 852,55 долари США, що станом на 29.01.2013 року еквівалентно 526 359 грн. 43 коп., суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та задовольнив його вимоги відповідно до представленого ним розрахунку.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив з того, що сторони кредитного договору №014/0040/82/86633 від 20.03.2008 року на добровільних засадах визначили всі його умови, які прописані чітко і зрозуміло, зокрема, сторонами було погоджено і валюту, в якій буде виплачено кредит. Волевиявлення сторін на укладання оспорюваного кредитного договору було вільним, про що свідчать представлені сторонами копії кредитного договору та заяви-клопотання про видачу валютних коштів. В судовому засіданні ОСОБА_2 визнав, що кредитний договір він підписував добровільно, без примусу, з умовами договору був належним чином ознайомлений.

Такий висновок суду є правильним, оскільки відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Підстави недійсності правочину визначені положеннями ст. 215 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сторони спірного кредитного договору на добровільних засадах визначили усі його умови, в тому числі і щодо валюти, порядку погашення кредиту та сплати відсотків за кредит, ініціатива отримання кредиту виходила саме від позивача, у зв'язку з чим вимоги зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта про те, що 27.06.2013 року ОСОБА_2 подавалась в суд заява про збільшення позовних вимог та забезпечення доказів, яка судом не розглядалась, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судове засідання по даній справі 10.06.2013 року було відкладено судом на 27.06.2013 року на 09-30 год., про що сторонам надсилались відповідні повідомлення (а.с. 246-248 в т. 1). Заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про збільшення розміру позовних вимог та витребування доказів від 27.06.2013 року поступила в Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області 27.06.2013 року о 10 год. 08 хв., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Коломийського міськрайонного суд Івано-Франківської області, проставленим на вказаній заяві (а.с. 45 в т. 2).

Безпідставними та надуманими є доводи апеляційної скарги про те, що Національний Банк України був залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, однак в судові засідання не викликався, оскільки такі спростовуються матеріалами справи, а саме повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 152, 247 в т. 1).

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що банк не надсилав боржнику повідомлення, яке передбачено кредитним договором у випадку розірвання договору або при вимозі дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки в матеріалах справи міститься копія вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №014/0040/82/86633 від 20.03.2008 року, адресована ОСОБА_2, яку останній отримав 29.09.2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18-19 в т. 1).

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, не мають правового значення та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення судом ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Горблянський Я.Д.

Ковалюк Я.Ю.