Рішення № 34607797, 16.10.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0909/3423/2012

Провадження №22ц/779/2230/2013

Категорія 6

Головуючий у І інстанції Калинюк О.П.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Турів О.М.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка одночасно діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка одночасно діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про зобов'язання знести самочинну добудову до квартири та стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка одночасно діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

03.07.2012 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, яка одночасно діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про зобов'язання знести самочинну добудову до квартири та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зіслалася на те, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.09.2005 року вона є власником квартири АДРЕСА_1. Вказана квартира є однокімнатною і складається з житлової кімнати площею 20,6 кв.м, кухні площею 6,2 кв.м, літньої кімнати площею 14,4 кв.м, двох коридорів площами 2,8 кв.м та 2,5 кв.м, веранди площею 2,9 кв.м, вбудованої шафи площею 11,1 кв.м, погреба площею 8,2 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу та технічним паспортом на квартиру. Літня кімната площею 14,4 кв.м, яка є складовою частиною її квартири, знаходиться на горищі будинку над її частиною квартири і частково над квартирою №2, що належить на праві власності недієздатній ОСОБА_4, яка проживає в даній квартирі разом з її опікуном - матір'ю ОСОБА_3 Декілька років тому на земельній ділянці, що є власністю ОСОБА_4, біля стін квартири №2 ОСОБА_3 викопала фундамент та звела стіни добудови до вищевказаної квартири. У вересні 2009 року ОСОБА_3 без її згоди та відома пробила дверний пройом в стіні її літньої кімнати з боку горища, вмонтувала в ньому вхідні двері, встановила в її кімнаті дерев'яну перегородку, якою розділила цю кімнату на дві частини таким чином, що вона з її квартири вже не в змозі була потрапити в двері літньої кімнати, у зв'язку з чим вона змушена була звернутися в суд. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 02.03.2011 року її позов задоволено частково, витребувано у ОСОБА_3 і зобов'язано повернути їй частину захопленої нею літньої кімнати, яка є складовою її квартири, зобов'язано ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у здійсненні її права користування вказаною літньою кімнатою, стягнуто з ОСОБА_3 3000 грн. матеріальної шкоди і 1000 грн. моральної шкоди. Однак дане судове рішення по даний час повністю не виконане. Весною 2011 року відповідач продовжила будівництво вищевказаної самочинної добудови, встановила перекриття між першим та другим поверхом та звела стіни другого поверху, які частково примикають до стін її літньої кімнати. В її літній кімнаті є вікно, з якого ОСОБА_3 частково зняла рами, прибила до нього дошки і повністю закрила їй доступ природного освітлення, яке поступало в її літню кімнату через вказане вікно, порушивши таким чином норми інсоляції її приміщення. В літній кімнаті стало темно і сиро, вона нищиться. Такі дії спричинили їй і моральну шкоду, яку вона оцінила в 5000 грн. У зв'язку з наведеним просила позов задовольнити.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2013 року задоволено частково позов ОСОБА_2 Зобов'язано ОСОБА_3 знести за власний рахунок здійснену нею самочинну добудову до квартири АДРЕСА_2 та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2000 грн. відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не з'ясував ряд важливих обставин, які мають значення для справи, а саме який рівень інсоляції приміщення був до зведення нею другого поверху самочинної добудови, а який став після зведення та чи є причинний зв'язок між порушенням (погіршенням) інсоляції в літній кімнаті та зведенням добудови. Експертиза, яка б дала можливість встановити ці обставини, не була проведена, хоча в судовому засіданні вона заявляла клопотання про призначення такої експертизи. Всупереч ст. 214 ЦПК України в судовому рішенні не наведено доказів, які б підтверджували, що мало місце погіршення рівня інсоляції літньої кімнати, яке пов'язано із зведенням другого поверху самочинної прибудови. Фактично суд вдався до припущень.

Також апелянт вказує, що ухвалюючи рішення суд зіслався на ст. 376 ЦК України. При цьому судом не враховано, що положеннями вказаної статті передбачено можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил та лише у випадку якщо проведення відповідної перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення. За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб. Однак, позивачкою не доведено факту створення їй відповідачкою перешкод у користуванні та розпорядженні її майном.

Крім того, апелянт зазначає, що з резолютивної частини рішення суду вбачається, що ним зобов'язано ОСОБА_3 знести всю самочинну добудову до квартири АДРЕСА_2, про що також зазначено в позові ОСОБА_2, проте в мотивувальній частині рішення наводяться обставини, згідно яких ОСОБА_3 перекрила вікно літньої кімнати позивачки тільки другим поверхом такої добудови, а тому вимоги знести всю добудову є безпідставними.

На думку апелянта безпідставними та необґрунтованими є також вимоги позивачки щодо відшкодування їй моральної шкоди. В рішенні суду не наведено доказів, які б підтверджували заподіяння такої шкоди.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до неї відмовити.

В судовому засіданні апелянт вимоги апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити. Рішення суду першої інстанції вважала законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи без самостійних вимог Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області в засідання апеляційного суду не з'явився. Надіслав суду письмові пояснення, в яких просив розглядати справу за його відсутності.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та доказів на їх підтвердження, щодо правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин та правової норми, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 самочинно здійснила добудову до квартири своєї дочки і, звівши другий поверх такої добудови, перекрила вікно належної позивачці літньої кімнати. Оскільки в судовому засіданні відповідачка категорично відмовилась здійснювати будь-які дії щодо перебудови здійсненої нею добудови, спрямовані на відкриття вікна літньої кімнати, то з метою захисту прав позивачки, як власника спірної літньої кімнати, відповідачку слід зобов'язати знести самочинно здійснену добудову за її власний рахунок. Також вищевказаними діями відповідачка завдала позивачці моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях, нервовому напруженні, негативних змінах у її життєвих стосунках, в результаті того, що відповідачка порушила право власності, в тому числі право користування позивачки на частину належної їй квартири. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував тривалість та інтенсивність моральних страждань позивачки і вважав, що справедливим розміром такого відшкодування буде 2000 грн.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 68,7 кв.м., є ОСОБА_2, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 22.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міськрайонного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №2123, і копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.09.2005 року №844007 (а.с. 6, 7).

Згідно технічного паспорта на вказану квартиру, вона складається з житлової кімнати площею 20,6 кв.м, кухні площею 6,2 кв.м, літньої кімнати площею 14,4 кв.м, двох коридорів площами 2,8 кв.м та 2,5 кв.м, веранди площею 2,9 кв.м, вбудованої шафи площею 11,1 кв.м, погреба площею 8,2 кв.м. (а.с. 8-9).

Судом також встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Коломийської міськрайонної державної нотаріальної контори 22.04.1997 року та зареєстрованого в реєстрі за №2Д-281, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 (а.с. 33). У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 визнано недієздатною, її опікуном призначено її матір ОСОБА_3

Крім того, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.05.2013 року скасоване рішення Коломийського міськрайонного суду від 01.04.2013 року в справі №0909/5131/2012 за позовом ОСОБА_3, яка є опікуном недієздатної ОСОБА_4, до ОСОБА_2, ОСОБА_6, Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», треті особи: приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.09.2005 року в частині зазначення загальної площі квартири ОСОБА_2 як 68,7 кв.м, стягнення відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що спірна літня кімната побудована в піддашші будинку, в якому проживають сторони, в період, коли його власником була Коломийська міська рада, що відповідно підтверджується матеріалами архівної справи будинку та даними його первинної реєстрації, проведеної 20.03.1963 року. Вхід в приміщення літньої кімнати знаходиться тільки в квартирі ОСОБА_2, в зв'язку з чим цією кімнатою користувались тільки попередні власники вказаної квартири. Вказане приміщення (аналогічно як і приміщення погреба та веранди) не призначено для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, отже, не є допоміжними приміщеннями, а є нежитловим приміщенням, про що зазначено в матеріалах архівної справи будинку. Тому спірна літня кімната не є об'єктом права спільної сумісної власності співвласників вказаного будинку. За таких обставин загальна площа квартири №3 на час її купівлі позивачкою становила 68,7 кв.м (а.с. 99-102).

Таким чином, виходячи з положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, суд першої інстанції вірно вважав встановленим той факт, що спірна літня кімната є складовою частиною квартири позивачки.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_3 самочинно здійснила добудову до квартири своєї дочки і, звівши другий поверх такої добудови, перекрила вікно належної позивачу літньої кімнати.

В силу дії ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом знесення будівлі у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

Однак, ОСОБА_2, посилаючись на те, що зведенням ОСОБА_3 добудови до квартири її дочки порушено норми інсоляції її літньої кімнати, в кімнаті стало темно і сиро, кімната нищиться, звернулась в суд за захистом, на її думку, порушеного права шляхом знесення самочинної добудови, на підставі ст.ст. 375, 376 ЦК України. В підтвердження наведених доводів позивачка ОСОБА_2 не надала жодних належних та допустимих доказів.

Вирішуючи вказаний спір, судом не враховано, що за змістом ч. 7 ст. 376 ЦК України знесення самочинного будівництва можливе за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, у випадку, якщо проведення відповідної перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 5 постанови від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК).

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про підставність позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_3 знести за власний рахунок здійснену нею самочинну добудову до квартири АДРЕСА_2, так як позивачем не доведено факту порушення норм інсоляції її літньої кімнати.

Оскільки судом не встановлено порушення відповідачем прав позивача, то відсутнім є факт заподіяння їй моральної шкоди. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2000 грн. відшкодування моральної шкоди є не обґрунтованим.

З огляду на викладене та з урахуванням положень частин 3 та 4 ст. 309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що так як висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалене без дотримання норм матеріального та порушення норм процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, то оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову ОСОБА_2 в позові в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка одночасно діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2013 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка одночасно діє в інтересах недієздатної ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області про зобов'язання знести самочинну добудову до квартири та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Горблянський Я.Д.

Ковалюк Я.Ю.