Рішення № 34604892, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 374/269/13-ц Головуючий у І інстанції Козіна С.М. Провадження № 22-ц/780/5339/13 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л.А.Категорія 26 01.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Кредитної спілки "Українська кредитно - фінансова група" на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі за позовом Кредитної спілки "Українська кредитно - фінансова група" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року КС "Українська кредитно - фінансова група" звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказував, що між КС "Українська кредитно - фінансова група" та відповідачем 04.06.2008 року був укладений кредитний договір № РВ - 00010/1203, відповідно до п 1.1. якого, відповідач отримав кредит у розмірі 4444, 00 грн. строком 24 фактичних місяці від дати надання кредиту.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує умови вказаного кредитного договору, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 2815, 92 грн.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 30 липня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, КС "Українська кредитно - фінансова група" подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2008 року між КС "Українська кредитно - фінансова група" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № РВ-00010/1203 строком на 24 фактичних місяців від дати надання позичальнику кредиту (а.с.7- 9).

Зі змісту розрахунку заборгованості по кредиту від 15.05.2013 року вбачається, що у ОСОБА_2 перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 2815,92 грн. ( а.с. 5-6).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відмовляючи в задоволенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, відповідно до яких, сплив позовної давності, про застосування якої заявив клопотання ОСОБА_3, є підставою для відмови у позові.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується зважаючи на наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд першої інстанції прийшов до не обґрунтованого висновку про те, що оскільки п. 2.1. вказаного договору визначено, що строк повернення позики закінчується 06.06.2010 року, а відповідно до вимог ст. 261 ЦК України позивачу з наступного дня після закінчення строку дії договору стало відомо про порушення його права, у зв'язку з чим, починається дія трьохрічного строку права звернення до суду з вимогою про захист своїх інтересів.

Зі змісту графіка розрахунків вбачається, що датою закінчення його дії є 20.06.2010 рік, тобто датою закінчення дії вказаного кредитного договору є 20.06.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, КС "Українська кредитно - фінансова група" звернувся до суду 11.06.2013 року, тобтов межах строку, встановленого положеннями ст. 257 ЦК України, так як останні мали право звернутися до суду з вищевказаними позовними вимогами до 20.06.2013 року.

Застосування строків позовної давності до вказаних правовідносин, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є неправомірними.

Однак, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини справи, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин. У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз'яснено, що враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Відповідно до статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З огляду на те, що ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, а також допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення не може бути залишене без змін і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки "Українська кредитно - фінансова група" задовольнити.

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 30 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Кредитної спілки "Українська кредитно - фінансова група".

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки "Українська кредитно - фінансова група" (п/р 265021367, ЄДРПОУ 35379567, МФО 380805) заборгованість в розмірі 2 815 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять ) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки "Українська кредитно - фінансова група" судові витрати в сумі 114 грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: