Ухвала суду № 34604393, 01.11.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/929/13-ц Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/5440/13 Доповідач у 2 інстанції ЛащенкоКатегорія 26 01.11.2013

УХВАЛА

Іменем України

30 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Лащенка В.Д.,

суддів: Савченка С.І., Фінагєєва В.О.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою кредитної спілки «Реал Кредит» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 червня 2013 року у справі за позовом кредитної спілки «Реал Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення боргу за кредитним договором ,

встановила:

У січні 2013 року кредитна спілка «Реал Кредит» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26 квітня 2007 року між кредитною спілкою «Реал Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №265/06-1, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_1 цільовий кредит в розмірі 15500 гривень на ремонт квартири.

Крім того 26 квітня 2007 року між КС «Реал Кредит», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 зобов`язалася відповідати перед позивачем в повному обсязі за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникають згідно умов договору. Всупереч умов договору ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 18 червня 2013 року в задоволенні позову кредитної спілки «Реал Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, кредитна спілка «Реал Кредит» подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин справи, які мають істотне значення, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26 квітня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого були надані кошти в сумі 15 500 грн. на ремонт квартири. Договором визначено строк кредиту з 26 квітня 2007 року по 26 квітня 2009 року. На забезпечення виконання умов кредитного договору 26 квітня 2007 року між кредитною спілкою «Реал Кредит» та відповідачами укладено договір поруки відповідно до п.1.1 якого ОСОБА_2 зобов'язується перед позивачем відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_1, що випливають з договору кредиту №265/06-1 від 26.04.2007 року. Відповідно п.1.2 договору поруки відповідачі несуть солідарну відповідальність перед позива Відповідачі в своїх письмових заявах заперечили проти позову і просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на закінчення строків позовної давності, а також на те, що на момент подачі позову до суду договір поруки припинив свою дію.

Додані до позовної заяви відомості про повернення кредитних коштів свідчать, що відповідачем 06 липня 2009 року останній раз проведена виплата боргу в сумі 600 грн. Відповідно до ст.ст.256-257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 03 січня 2013 року, тобто вже після сплину строку позовної давності. Відповідно до ч. 4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. З тексту договору поруки від 26 квітня 2007 року вбачається, що строк дії договору поруки встановлено 26 квітня 2009 року (п.5.1 Договору поруки).

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності і з цих підстав відмовив у задоволенні позову. Крім того, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності у даному спорі було перервано відповідачем сплатою пені після закінчення строку дії договорів, а саме 19 жовтня 2009 року в сумі 300 грн. та 23 березня 2010 року в сумі 475 грн., не можуть бути враховані з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Матеріли справи свідчать, що сторони встановили строк дії договору до 26 квітня 2009 року. Як пояснила відповідач ОСОБА_1, останній раз нею були проведенні виплати по поверненню кредитних коштів 06 липня 2009 року. Про вказане свідчать також квитанції про перерахування коштів через банківську установу для погашення кредиту, які відповідач надала суду апеляційної інстанції. Крім того, відповідач заперечує сплату нею пені через касу кредитної спілки після вказаної дати (06.07.09). Надані позивачем касові ордери від 19.10.2009 р. та від 23.03.2010 р. про сплату пені через касу кредитної спілки не визнає.

Колегія суддів в судовому засіданні апеляційного суду оглянувши оригінали прибуткових касових ордерів № 1241 та № 155 прийшла до висновку, що вказані докази не можуть бути враховані як доказ сплати відповідачкою пені, оскільки вони суперечать іншим зібраним по справі доказам і не є безспірними. Відповідач в судовому засіданні пояснювала, що повертала кредит тільки шляхом перерахування коштів через банківську установу, про що надала докази, які долучені до матеріалів справи. На прибуткових касових ордерах № 1241 від 29 жовтня 2009 року та № 155 від 23 березня 2010 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 35, 36), відсутній підпис головного бухгалтера. Крім того підпис касира на вказаних ордерах відрізняється від підпису касира на ордерах, які були надані в судове засідання апеляційного суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що докази про сплаті пені від імені відповідачки, суд не може взяти до уваги і прийняти як безспірний доказ, який свідчить про переривання позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Реал Кредит» відхилити, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 18 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді