Рішення № 34604380, 31.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3615/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я.Провадження № 22-ц/780/5501/13 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 26 31.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого -Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Антіпова Я.А.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) та процентів, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року позивач звернувся з зазначеним позовом та просив стягнути із ОСОБА_1 на його користь пеню у розмірі 119 811,25 грн., три проценти річних у розмірі 9 847,50 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 20.05.2008 року було укладено попередній договір № 20/05-1, згідно якого сторони домовились 30.06.2008 р. укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку, та на виконання якого позивачем було передано відповідачу гроші у сумі 328 250,00 грн. Оскільки основний договір укладено не було, гроші позивачу не повернуто, то 01.07.2008 року сторони уклали угоду «Про розірвання попереднього договору № 20/05-1», за умовами якої відповідач зобов'язався повернути отримані у позивача 328 250,00 грн. в строк до 15.09.2008 р. Позивач вказує, що у зв'язку із невиконанням зобов'язань з повернення грошових коштів відповідач повинен сплатити позивачу пеню та 3% річних за період з 16.05.2012 р. по 15.05.2013 р.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2013 року у зазначений позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню та 3% річних в розмірі 129 658,75 грн. та судові витрати по справі в розмірі 1 296,59 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, вищезазначеним вимогам закону рішення місцевого суду не відповідає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір № 20/05-1,згідно з яким вони до 30 червня 2008 року зобов'язались укласти договір купівлі-продажу частини житлового будинку.

Відповідно до Акту прийому-передачі грошових коштів від 20 травня 2008 року на виконання попереднього договору позивачем було передано відповідачу грошові кошти у розмірі 328 250,00 грн.

01 липня 2008 р. між сторонами було укладено Угоду «Про розірвання попереднього договору № 20/05-1», за умовами якої відповідач зобов'язався повернути отримані у позивача 328 250,00 грн. в строк до 15 вересня 2008 року.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.04.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 328 250 грн., але станом на час розгляду справи вказане рішення не виконано, кошти не повернуто позивачу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачка грошові зобов'язання не виконала, то відповідно до договору та чинного законодавства підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пеня і три відсотки річних від простроченої суми.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом вказаних норм вимога про сплату трьох процентів річних від простроченої суми та стягнення пені застосовується до грошових зобов'язань.

Але правовідносини які склалися між сторонами за законом не відносяться до грошових зобов'язань, оскільки грошові кошти сплачені позивачем саме на виконання попереднього договору та вважаються як авансовий платіж.

Проте, суд першої інстанції, у порушення положень ст.ст. 213-214 ЦПК України на вищевказані норми закону уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про задоволення позовних вимоги позивача про стягнення з відповідачки 3 проценти річних.

Посилання апелянта на п. 3.2 Угоди про розірвання попереднього договору, яким передбачено стягнення з відповідачки пені, яку, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказана умова суперечить вимогам ст.549 ЦК України, яка передбачає стягнення пені за невиконання саме грошових зобов'язань.

Доводи про пропущення позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки за законом позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав встановлених ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Я.С. Мельник

Судді: Л.А. Волохов

Ю.О. Матвієнко