Ухвала суду № 34604241, 31.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/7681/12 Головуючий у І інстанції Дутчак І.М. Провадження № 22-ц/780/5549/13 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 56 31.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2013 року у справі за позовом Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах ОСОБА_2 до виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, Управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1, третя особа Комунальне підприємство Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсними та скасування рішень і наказу, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності на ? частину квартири,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року позивач ОСОБА_3 міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 із позовом про визнання недійсними та скасування рішень і наказу, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності на ? частину квартири, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_4, зареєстрована в АДРЕСА_1, разом з нею проживала і була зареєстрована малолітня донька ОСОБА_2 Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 27 лютого 2007 року № 96 ОСОБА_1 призначена опікуном над племінницею ОСОБА_2 27 квітня 2007 року виконавчий комітет Броварської міської ради прийняв рішення № 227, яким надав дозвіл ОСОБА_1 зареєструватися в квартирі АДРЕСА_1, та здійснити приватизацію вказаної квартири, рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 12 червня 2007 року № 304 ОСОБА_1 визнана наймачем спірної квартири замість покійної матері своєї підопічної. На підставі заяви ОСОБА_1 спірна квартира передана у спільну часткову власність в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно наказу Фонду комунального майна Броварської міської ради від 22 серпня 2007 року № 341, про що видане відповідне свідоцтво про право власності. Даними рішеннями відповідачі порушили вимоги Правил опіки та піклування, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Просив визнати незаконними і скасувати рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 27 квітня 2007 року № 227 в частині надання дозволу ОСОБА_1 на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 без обмеження терміну реєстрації періодом виконання нею своїх опікунських обов'язків щодо ОСОБА_2 та рішення від 12 червня 2007 року № 304 в частині визнання ОСОБА_1 наймачем за раніше укладеним договором найму; визнати незаконним і скасувати наказ Фонду комунального майна Броварської міської ради Київської області від 22 серпня 2007 року № 341 в частині передачі у приватну спільну часткову власність спірної квартири ОСОБА_1; визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині права власності на ? частину квартири на ім'я ОСОБА_1; визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2013 року позов Броварського міжрайонного прокурора Київської області задоволено, визнано незаконними і скасовано рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 27 квітня 2007 року № 227 в частині надання дозволу ОСОБА_1 на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1, п. 4 рішення від 12 червня 2007 року № 304 в частині визнання ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1; визнано незаконним і скасовано наказ від 22 серпня 2007 року № 341 в частині передачі у приватну спільну часткову власність спірної квартири ОСОБА_1; визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в частині права власності на ? частину квартири на ім'я ОСОБА_1; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2013 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов Броварського міжрайонного прокурора Київської області про визнання недійсними та скасування рішень і наказу, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності на ? частину квартири, суд першої інстанції виходив із того, що реєстрація ОСОБА_1 як опікуна у спірній квартирі могла бути лише тимчасовою на період виконання нею опікунських обов'язків стосовно ОСОБА_2, а тому прийняття виконавчим комітетом Броварської міської ради рішення щодо реєстрації ОСОБА_1 в спірній квартирі без обмеження терміну виконання нею своїх опікунських обов'язків суперечить вимогам Правил опіки та піклування, є в цій частині незаконним та підлягає скасуванню. Передача у спільну часткову власність відповідача ОСОБА_1 ? частини квартири є незаконним, в зв'язку із чим наказ в цій частині є незаконним і підлягає скасуванню, а також підлягає визнанню недійсним і свідоцтво про право власності на житло, видане на підставі даного наказу.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що на підставі рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 04 вересня 1972 року № 474 ОСОБА_5 та членам її сім'ї ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 видано ордер № 476 на квартиру АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати ОСОБА_2 ОСОБА_4, на час смерті ОСОБА_4 вона була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом із неповнолітньою дочкою ОСОБА_2

05 лютого 2007 року депутатом Броварської міської ради складено акт обстеження житлово-побутових умов № 170, відповідно до якого, зі слів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її рідна сестра ОСОБА_4, що мешкала у квартирі АДРЕСА_1, разом з дочкою ОСОБА_2 Після смерті матері дитина проживає у родині тітки ОСОБА_1 за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 27 лютого 2007 року № 96 призначено ОСОБА_1, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, опікуном над малолітньою племінницею ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, в зв'язку з тим, що мати дитини померла, а місцезнаходження батька не відоме.

Служби у справах неповнолітніх Броварської міської ради листом № 316 від 23 березня 2007 року звернулася до Управління комунальним майном із проханням з метою захисту житлових прав малолітньої дитини проконтролювати питання приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 Вказано, що дитина проживає за адресою АДРЕСА_2, з опікуном ОСОБА_1, яка буде займатися приватизацією квартири, де зареєстрована ОСОБА_2

Засіданням опікунської ради від 11 квітня 2007 року, оформленим протоколом № 05, надано дозвіл ОСОБА_1 на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1, в якій зареєстрована її малолітня племінниця ОСОБА_2, та здійснення приватизації вказаної квартири.

В подальшому рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 27 квітня 2007 року № 227 на підставі протоколу опікунської ради від 11 квітня 2007 року № 05 та керуючись ст. ст. 67, 71, 72 ЦК України, п. 4.3 Правил опіки та піклування, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надано дозвіл ОСОБА_1 на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1, в якій зареєстрована її малолітня підопічна племінниця ОСОБА_2, та здійснення приватизації квартири.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 12 червня 2007 року № 304 визнано наймачем за раніш укладеним договором найму на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1 як члена сім'ї попереднього наймача ОСОБА_4 в зв'язку із її смертю та згідно з рішенням виконкому від 27 квітня 2007 року № 227.

Служби у справах неповнолітніх Броварської міської ради листом № 688 від 02 серпня 2007 року звернулася до Управління комунальним майном із клопотанням про скасування виконання листа від 23 березня 2007 року № 316 «Про захист житлових прав малолітньої дитини» у зв'язку з прийняттям рішення виконавчим комітетом Броварської міської ради від 27 квітня 2007 року № 227.

07 серпня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Броварської міської ради із заявою № 304 про передачу в приватну спільну часткову власність квартири в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із визначенням уповноваженого власника квартири ОСОБА_1 22 серпня 2007 року Управлінням комунальної власності Броварської міської ради видано наказ № 341 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 за заявою ОСОБА_1

22 серпня 2007 року ОСОБА_1 та члену її сім'ї ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на житло серії САВ № 377522, яке посвідчує, до квартира за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках; право власності зареєстровано КП Броварської міської ради «Броварське бюро технічної інвентаризації» 10 вересня 2007 року.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2007 року встановлено, що ОСОБА_2 постійно проживає разом з тіткою-опікуном по АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що в даних правовідносинах відстежується конфлікт інтересів позивача як особи, на яку на час виникнення спірних правовідносин поширювалася дія приписів Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Правил опіки та піклування, з одного боку, та відповідача, яка доводить законність свого права на реєстрацію в спірній квартирі і її приватизації в рівних частках із позивачем, з іншого боку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 247 СК України, дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування.

Відповідно до ст. 72 ЦК України, опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання.

Відповідно до п. п. 4.3, 6.3 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов'язків. Квартири (будинки), у яких мешкають тільки неповнолітні, можуть бути передані їм у власність на клопотання органу опіки та піклування чи згідно із заявою усиновителів, опікунів (піклувальників), родичів, батьків-вихователів чи прийомних батьків, які виховують та утримують дитину. При цьому від імені неповнолітнього орган опіки та піклування за місцезнаходженням житла і майна або з його дозволу усиновителі, опікуни (піклувальники), родичі, батьки-вихователі чи прийомні батьки, які виховують і утримують дитину, зобов'язані протягом 6 місяців з дня вибуття дитини із зазначеного житлового приміщення звернутися до відповідного органу приватизації з клопотанням (заявою) про передачу квартири (будинку) у власність неповнолітнього. Орган опіки та піклування після прийняття органом приватизації рішення про передачу квартири (будинку) у власність неповнолітнього повинен призначити опікуна над житлом і майном неповнолітнього в разі відсутності останнього.

Як вбачається із матеріалів справи, дозвіл на реєстрацію за адресою АДРЕСА_1 надано ОСОБА_1 як опікуну ОСОБА_2 на підставі ст. ст. 67, 71, 72 ЦК України, п. 4.3 Правил опіки та піклування, п.п. 4 п. б ч.1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таким чином, згідно законодавчих норм, які регламентують правовідносини між дитиною та її опікуном, опікун не може приватизувати квартиру неповнолітнього в своїх інтересах, в тому числі на своє ім'я.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 як опікун неповнолітньої ОСОБА_2 могла бути зареєстрована в спірній квартирі лише на час виконання своїх опікунських обов'язків, а тому прийняття виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області 27 квітня 2007 року рішення № 277 щодо реєстрації ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 без обмеження терміну виконання нею своїх опікунських обов'язків є незаконним та підлягає скасуванню в частині надання дозволу на реєстрацію.

Оцінюючи правильність висновків суду при вирішенні позовних вимог про визнання частково незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 12 червня 2007 року №304 «Про зміну договорів найму жилих приміщень», колегія суддів виходять із наступного.

Відповідно до ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Відповідно до ст. ст. 64, 65 ЖК України, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Довідками КП Броварської міської ради «Служба замовника» від 29 серпня 2012 року посвідчено, а із паспортних даних вбачається, що відповідач ОСОБА_1 була зареєстрована в АДРЕСА_1 в період з 1973 року по 08 лютого 1985 року, із 15 березня 1985 року по 12 квітня 1985 року, із 23 вересня 1993 року по 20 серпня 1994 року.

Оскільки ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_4 постійно проживала та була зареєстрована за іншою адресою АДРЕСА_2, вона не вважається членом сім'ї ОСОБА_4 в розумінні ст. 106 ЖК України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним і скасування рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 12 червня 2007 року № 304 в частині визнання ОСОБА_1 наймачем за раніше укладеним договором найму.

Відповідно до ч. 2 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Оскільки ОСОБА_1 не була членом сім'ї ОСОБА_2, виконуючи обов'язки опікуна над нею, а рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 27 квітня 2007 року № 227 та від 12 червня 2007 року № 304 є незаконними в частинах, що стосуються ОСОБА_1, Фонд комунального майна Броварської міської ради Київської області не мав підстав видавати наказ від 22 серпня 2007 року № 341 в частині передачі спірної квартири у власність ОСОБА_1, який обґрунтовано визнано недійсним та скасовано судом першої інстанції на захист права ОСОБА_2

Похідною від цієї вимоги і правомірно задоволеною є вимога про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло серії САВ № 377522 на ім'я ОСОБА_1, оскільки його видано на підставі частково недійсного наказу Фонду комунального майна Броварської міської ради Київської області.

Відповідно до п. 12 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року № 56, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло на умовах, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» один раз.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з метою захисту порушених прав ОСОБА_2 за нею необхідно визнати право власності на ? частину спірної квартири, яка незаконно була передана у власність ОСОБА_1, хоча мала бути приватизована одноособово позивачем ОСОБА_2

Не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апелянта про те, що прокурор безпідставно ототожнює два різних поняття «прописка» та «реєстрація», оскільки інститут реєстрації є фактично правонаступником інституту прописки, і застосування терміну «прописка» в нормативно-правових актах, які є чинними на даний час, можливе з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (справа щодо прописки) від 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700, щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання.

Таким чином, само по собі поняття «прописка громадян» не визнавалося неконституційною нормою, отже доводи апеляційної скарги в цій частині перекручують дійсний зміст даного рішення.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції станом на час пред'явлення позову, підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Враховуючи вищевикладене, не відповідають вимогам закону доводи апеляційної скарги про те, що ухвалення рішення судом за позовом прокурора в інтересах ОСОБА_2 суперечить чинному законодавству.

Не грунтуються на вимогах закону та не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апелянта про розгляд справи у відсутність Броварського міжрайонного прокурора Київської області, оскільки в судовому засіданні брали участь відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» допущені судом до участі в справі прокурори.

Колегія суддів не може погодитись із доводами апеляційної скарги, що позовні вимоги прокурора повинні вирішити не приватноправовий спір, а знаходяться у площині публічно-правового характеру.

З позовної заяви вбачається, що підставою звернення прокурора до суду в інтересах ОСОБА_2 є захист її цивільного права, зокрема житлового права про визнання права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.

Згідно із положеннями п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру і визнання права власності на частку квартири є похідними та залежать від доведеності незаконності рішень виконавчого комітету Броварської міської ради та наказу Фонду комунального майна Броварської міської ради Київської області.

Надуманими є доводи апеляційної скарги, що оскаржувані рішення органів влади приймалися публічно, прокурор не міг не знати про їх наявність, в зв'язку із чим пропустив строк позовної давності, оскільки зробити висновок про недійсність ряду рішень органів влади у контексті порушення прав, свобод, законних інтересів певної особи неможливо без проведення перевірки наглядового органу.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.