Ухвала суду № 34604223, 30.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1005/10516/2012 Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В.Провадження № 22-ц/780/5050/13 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 26 30.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року ПАТ «Родовід Банк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому у відповідності до норм ст. ст. 525, 526, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України та з врахуванням уточнень від 19 липня 2013 року просив стягнути відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ заборгованість за кредитним договором в сумі 44127,92 дол. США заборгованості по кредиту та нарахованим і не сплаченим відсоткам за користування кредитними коштами, що еквівалентно 352714,46 грн. а також просив стягнути 121126,32 грн., штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань ( пені та 3 % річних) та судові витрати в сумі 3219 грн..

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 12 липня 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником прав якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №77.1/АА-431.07.2 за умовами якого ВАТ «Родовід банк» видав, а відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 35855 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у 12,5% на рік, і сторонами погоджено строк повернення кредиту - 12.07.2012 р.

Відповідач зобов'язання за Договором належним чином не виконував, в результаті чого, станом на 31.10.2012 р. утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 473840,78 грн. яка у добровільному порядку не сплачується, тому позивач просив у судовому порядку стягнути вказані кошти.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2013 року задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 44127,92 дол. США, що за офіційним курсом НБУ складає 352714,46 грн., пеню в розмірі 12672,33 дол. США, що еквівалентно 101289,90 грн., три відсотки річних в сумі 2481,72 дол. США, що еквівалентно 19836,42 грн. та судові витрати в розмірі 3219,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення міськрайонного суду як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовити, посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором від 12.07.2007 р. не відповідає фактичному розміру заборгованості, дані розрахунки позивача є невірними та суперечать графіку платежів по даному кредиту, у зв'язку з чим було порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що 12 липня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 77.1/АА-431.07.2 згідно з яким позивач надав відповідачу кредит у сумі 35855,00 доларів США у порядку та на умовах визначених договором. Відповідно до п. 3.1, 3.2. кредитного договору відповідач зобов'язувався повернути отриманий кредит до 12.07.2012 року та щомісячно до 10- го числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитами у сумі 597, 00 доларів США.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом була встановлена в розмірі 12,5% річних, а додатковою угодою від 30.10.2008 року процентну ставку змінено та встановлено в розмірі 16% річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 12 липня 2007 року був укладений договір застави рухомого майна предметом якого є: автомобіль марки HONDA, модель Ассоrd, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий седан-В, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 вартість якого згідно договору застави рухомого майна складає 35855 доларів США.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання відповідачу грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених кредитним договором. Водночас, відповідач свої обов'язки щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором виконує неналежним чином, у зв'язку із чим, у останнього утворилась заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 44 127, 92 дол. США, що еквівалентно 352714,46 грн.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що між сторонами виникли правовідносини що регулюються ст. 1054 ЦК України і позивач свої зобов'язання за вказаним правочином виконав у повному обсягу видавши відповідачу грошові кошти у терміни зазначені кредитним договором , відповідач у порушення вимог ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України належним чином у строки визначені договором не виконав, тому суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог .

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ПАТ «Родовід банку», оскільки при судовому розгляді достовірно встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань по сплаті коштів отриманих у кредит, коштів за користування кредитом, а також нарахованих коштів як відповідальність за порушення зобов'язань.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги розрахунок що наданий представником позивача 19 липня 2013 року ( а.с. 127-133), оскільки саме в даному розрахунку позивача суми заборгованості нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема пеня нарахована у відповідності до вимог ст. 258 ч.2 п.1 ЦК України за рік та становить з 30 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2012 року 7975,07 доларів США на суму неповернутого кредиту ( а.с. 132), та 4697,25 доларів США на сума не сплачених процентів (а.с. 133), що в сумі становить 12672,32 долара США, або 101289,90 грн.

Вказана сума пені нарахована позивачем у відповідності до умов Договору. Зокрема як вбачається із змісту кредитного договору у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позичальник зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п.1.5 договору від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 3.9 кредитного договору).

За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. (пункт 18 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року.)

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції проте, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання в частині внесення періодичних платежів.

За таких обставин, за порушення відповідачем грошового зобов'язання з нього суд обґрунтовано стягнув три відсотки річних за період з 30.10.2009 по 31.10.2012 в сумі 2481,72 дол. США, що еквівалентно 19836,42 грн. При цьому, судом обґрунтовано відхилено посилання позивача щодо здійснення позивачем невірного розрахунку, оскільки прострочення відбулось лише після 13.07.2012 року. Як вбачається із долучених до матеріалів банківських виписок, а також письмового розрахунку заборгованості часткове невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором розпочалось з 30.10.2009 року.

Обґрунтовано судом першої інстанції відхилено доводи відповідача щодо застосування приписів ч. 2 ст. 616 ЦК України та зменшення загальної суми заборгованості на суму страхового відшкодування в розмірі 75496 грн., оскільки на підтвердження зазначених обставин позивачем не подано належних та допустимих доказів умисного або необережного сприяння банком збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжиття банком заходів щодо їх зменшення.

Обґрунтовано судом першої інстанції згідно ст. 88 ЦПК України стягнуті з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до норм ст. 308 ЦПК України, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв