Ухвала суду № 34604105, 16.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 366/1289/13-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко Ю.В.Провадження № 22-ц/780/5002/13 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 23 16.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Іванківської районної ради Київської області «Виробниче управління житлово-комунального господарства» про припинення дій, що порушують право,

та за зустрічною позовною заявою Комунального підприємства Іванківської районної ради Київської області «Виробниче управління житлово-комунального господарства» до ОСОБА_1 про визнання договору про надання житлово-комунальних послуг дійсним та стягнення боргу за надання житлово-комунальних послуг,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому у відповідності до норм ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» просив зобов'язати відповідача припинити дії, які порушують право шляхом нарахування йому зобов'язання оплати квартплати приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; скасувати розрахунок для сплати квартплати за березень 2013 р., виданий відповідачем на суму 8255,73 грн. судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що згідно договору купівлі-продажу гуртожитку від 11.11.2005 р. придбав у Іванківського районного будівельно-монтажного підприємства «Райагробуд» концерну «Київоблагробуд» у приватну власність кімнати гуртожитку №№ 24-26, 29-30, коридор, сходову клітину, загальною площею 83,4 кв.м. Дані приміщення потребували ремонту та перепланування, в подальшому, на підставі рішення виконкому Іванківської селищної ради від 26.12.2005 р. №342 здійснював перепланування та переобладнання вказаних приміщень у дві окремі квартири, протягом цього часу у вказаних приміщеннях не проживав. 27.02.2013 р. отримав свідоцтва на право власності на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 і в цей же день уклав договір з відповідачем про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, згідно якого було встановлено вартість вказаних послуг у розмірі 154,84 грн, однак у рахунку на оплату житлово-комунальних послуг, який отримано у березні 2013 р. була зазначена сума 8255,73 грн, розрахунок яких проводився з березня 2006 р., у зв'язку з чим виник борг.

КП ІРР «ВУЖКГ» звернулося до суду із зустрічним позовом до позивача, в якому просив визнати договір, укладений в усній формі між ним та позивачем про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території дійсним та стягнути з останнього борг за надані житлово-комунальні послуги з червня 2010 р. по лютий 2013 р. включно у розмірі 4979,76 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням сесії Іванківської селищної ради №28/1192 від 17.02.2005 р. житловий будинок з гуртожитком АДРЕСА_1 було прийнято до комунальної власності територіальної громади селища Іванків. Разом з актом перевірки технічного стану будівлі БМП «Райагробуд» було надано акт-гарантію приватних осіб на переобладнання кімнат під квартири та доданий список власників цих приміщень. З часу прийняття на баланс КП ІРР «ВУЖКГ» зазначеного будинку, як балансоутримувач, ВУЖКГ взяло в обслуговування вказаний будинок, надавало житлово-комунальні послуги та нараховували плату за надані послуги згідно затверджених Іванківською селищною радою тарифів щодо оплати житлово-комунальних послуг. Тому ОСОБА_1, навмисно не укладаючи договір на надання житлова-комунальних послуг, який йому неодноразово пропонували укласти, фактично користувався послугами ВУЖКГ, оскільки є власником житлових приміщень в буд. 56, тож, таким чином, між ними виникли фактичні договірні правовідносини по наданню житлово-комунальних послуг, де відповідач є виконавцем послуг, а позивач, як власник житлових приміщень, - їх споживачем.

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 03 липня 2013 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Комунальне підприємство Іванківської районної ради Київської області «Виробниче управління житлово-комунального господарства» припинити дії, що порушують право шляхом скасування рахунку в частині коштів, нарахованих за надані послуги за період з жовтня 2006 р. по травень 2010 р. включно.

В решті позовних вимог відмовлено.

Зустрічну позовну заяву Комунального підприємства Іванківської районної ради Київської області «Виробниче управління житлово-комунального господарства» задоволено у повному обсязі.

Визнано договір, укладений в усній формі між КП ІРР «ВУЖКГ», як виконавцем, та ОСОБА_1, як власником житлових приміщень та споживачем, з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, дійсним.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача борг за надані житлово-комунальні послуги за період з червня 2010 р. по лютий 2013 р. включно в розмірі 4979, 76 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення районного суду як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а в задоволенні вимог зустрічного позову відмовити, посилаючись на те, що відповідачем невірно була надана інформація, що ВУЖКГ з часу прийняття на баланс будинку, де позивач придбав житло, було взято на обслуговування цей будинок та почато надання житлово-комунальних послуг та нарахування плати за ці послуги, у зв'язку з чим було порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що між позивачем та Іванківським райбудмонтажним підприємством «Райагробуд» концерну «Київоблагробуд» було укладено договір купівлі-продажу від 11.11.2005 р., згідно якого ОСОБА_1 придбав у останнього у приватну власність кімнати під №№ 24-26, 29-30, коридор, сходову клітину заг. площею 83,4 кв.м у гуртожитку, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.4).

На підставі рішення виконавчого комітету Іванківської селищної ради №342 від 26.12.2005 р. здійснював переобладнання та перепланування вказаних приміщень у дві окремі квартири, і відповідно до декларацій про готовність об'єкта до експлуатації від 01.02.2013 р. переобладнання було завершено(а.с.16,11).

27.02.2013 р. позивач отримав свідоцтва про право власності на нерухоме майно - квартири №№ 5,6 за вищезазначеною адресою(а.с.21-24).

Рішенням 28 сесії 4 скликання Іванківської селищної ради № 28/1192 від 17.02.2005 р. житловий будинок з гуртожитком АДРЕСА_1 було прийнято до комунальної власності територіальної громади селища Іванків та згідно акту перевірки технічного стану будівлі від 01.10.2006 р. та наказу №302 від 31.10.2006 р. зазначений будинок був прийнятий на баланс Іванківського ВУЖКГ (а.с.40-42).

Згідно п. 2.1 Статуту ВУЖКГ, затвердженого рішенням Іванківської райради Київської області від 21.01.2011 р., метою діяльності КП ІРР «ВУЖКГ» є надання житлово-комунальних послуг населенню, надання послуг організаціям та підприємствам району, надання інших індивідуальних послуг, а саме: управління нерухомим майном, вивезення побутових відходів на звалище та їх захоронення, прибирання сміття, боротьба із забрудненням та ін. (а.с.97).

Судом також встановлено, що між ним та КП ІРР «ВУЖКГ» укладено договір № 259 від 27.02.2013 р. про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1, споживач же в свою чергу повинен забезпечувати своєчасну оплату таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені договором.

Розглядаючи вказаний спір, суд першої інстанції первинний позов задовольнив частково, а зустрічний - у повному обсязі, мотивуючи своє рішення тим, що ОСОБА_1, не будучи власником квартир, а лише кімнат у гуртожитку, не звільнявся від зобов'язання укладення договору із ВУЖКГ, оскільки будинок, в якому знаходиться гуртожиток, перебуває на балансі останнього. Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабміну України №572 від 08.10.1992 р., власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; крім того, проводити за власні кошти ремонт квартири, житлового приміщення у гуртожитку.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 208 ЦК України, правочини між фізичними та юридичними особами вчиняється у письмовій формі.

Статтею 218 ЦК України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності. Заперечення однієї із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Тобто правовідносини, що склалися між сторонами є фактично договірними, де ВУЖКГ, як виконавець послуг, надавав їх, а ОСОБА_1, як власник житлових приміщень, їх споживав. ВУЖКГ на підтвердження факту вчинення правочину надав письмові докази про вчинення дій, які є предметом такого договору, де ОСОБА_1, здійснивши оплату послуг, прийняв їх виконання (а.с.84).

Таким чином, суд вірно дійшов до висновку про визнання дійсним (укладеним) договору про утримання будинків і споруд та прибудинкової території, укладеного в усній формі між сторонами та стягнення з позивача на користь ВУЖКГ боргу за надані житлово-комунальні послуги в межах трирічного строку позовної давності з червня 2010 р. по лютий 2013 р. включно у розмірі 4979,76 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартир №№5,6 у житловому будинку АДРЕСА_1,право вланості на які він набув 11 листопада 2005 року на пілдставі укладеного договору купівлі-продажу кімнат 24, 25,26,29, 30 та інших допоміжних приміщень загальною площею 83,4 кв.м. у гуртожитку , який знаходиться на балансі та обслуговуванні відповідача у справі Комунального підприємства Іванківської районної ради Київської області «Виробниче управління житлово-комунального господарства», експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території власником квартир в якому він є не сплачує.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 8 жовтня 1992 року № 572, власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20 та 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Укладений між сторонами письмовий договір на обслуговування будинку та прибудинкової території відсутній, проте відповідач не спростував надання відповідачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території ( відповідних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин позивач не надав, а тому підстав для звільнення від сплати вказаних витрат відповідача суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Аналогічне положення закріплено у в ст. 13 Конституції України.

Згідно ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабміном.

Тому посилання позивача на фактичне не проживання у придбаних ним приміщеннях не може бути підставою для звільнення його від витрат пов'язаних з утримання житлового будинку та прибудинкової території. Крім того позивачем не надано до суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем вказані послуги з щодо утримання житлового будинку та прибудинкової території не надавалася.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права/інтересу.

Виходячи з вищезазначеного, в матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 із заявою та документацією, які підтверджували б його право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період його тимчасової відсутності з жовтня 2006 р. по 03 червня 2013 р.

Отже судом правомірно застосовано строк позовної давності до спірних правовідносин в частині зобов'язання ВУЖКГ припинити дії, що порушують право позивача шляхом скасування рахунку за період, на який не поширюється строк позовної давності в частині коштів, які нараховані останнім за надані послуги у період жовтень 2006 р.- травень 2010 р. включно.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до норм ст. 308 ЦПК України, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 208, 218 ЦК України, ст.ст. 213, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 03 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв