Постанова № 3460313, 16.03.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16.03.2009 р.                                                                                 № 28/74-8/547

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

ДоСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

ПроВизнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.06.2004 р. № 000091604/0

За участю представників сторін

від позивача: Коновалова Г.В. за дов. № Д07/6268 від 04.11.2008 р., Щербина Д.В. за дов. № Д07/2008/11/13-22 від 12.11.2008 р.

від відповідача: Діденко Г.І. за дов. № 1312/09/10-206 від 01.09.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000091604/0 від 29.06.2004 р.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.09.2006 р. позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишено без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 11.09.2006 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2008 р. касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишено без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 11.09.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 01.07.2008 р. скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП задоволено, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.02.2008 р., ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 р. та постанову Господарського суду міста Києва від 11.09.2006 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до резолюції Голови Окружного адміністративного суду міста Києва, суддя Пилипенко О.Є. прийняла справу № 28/74 до свого провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2008 р. було прийнято справу № 28/74 до провадження, присвоєно справі № 28/74-8/547 та призначено судове засідання на 05.02.2009 р.

При новому розгляді справи позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000091604/0 від 29.06.2004 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків на підприємстві позивача було проведено перевірку, за результатами якої складено Акт «Про результати позапланової перевірки акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»з питання дотримання вимог законодавства щодо безоплатного відпуску споживачам електричної і теплової енергії, за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р.»

За результатами перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 1.32 ст. 1; п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, а саме витрати на придбання товарів (робіт, послуг), понесені в зв’язку з виробництвом електроенергії, втраченої при передачі в мережах понад затверджені постановами НКРЕ нормативи не були використані у власній господарській діяльності і не повинні включатися до валових витрат, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р. на суму 2656,1 тис. грн., в тому числі по періодах:

І квартал 2003 р. –591,5 тис. грн..;

ІІ квартал 2003 р. –0,5 тис. грн..;

ІІІ квартал 2003 р. – 472,6 тис. грн..;

ІV квартал 2003 р. –1591,5 тис. грн..

- п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, а саме податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, в результаті чого податок на додану вартість за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р.: занижено на суму 214708 грн., в тому числі по періодах:

січень 2003 року –17891 грн.;

лютий 2003 року –15355 грн.;

березень 2003 року –13137 грн.;

квітень 2003 року –44 грн.;

липень 2003 року –1095 грн.;

серпень 2003 року –15816 грн.;

вересень 2003 року –27481 грн.;

жовтень 2003 року –58022 грн.;

листопад 2003 року –28873 грн.;

грудень 2003 року –36994 грн.

          СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.06.2004 р. № 000091604/0, яким позивачу згідно з п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п. 1.32 ст. 1, п. 5.1. ст. 5, п. 1.3. ст. 3, п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 17.1.3., 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України»Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 4740 180,00 грн., в т.ч. 2565 100,00 грн. –основний платіж та 2084 080,00 грн. –фінансові санкції.

          Суд вважає, позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а отже, є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

          Господарська діяльність АЕК «Київенерго»полягає в закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами та її реалізації в роздріб через мережу електропередач.

          Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електроенергетику», органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України, до повноважень якої належить затвердження граничних рівнів коефіцієнтів нормативно-технологічних втрат електричної енергії.

Відповідно до преамбули Закону України від 30.06.1999р. "Про енергозбереження" із змінами та доповненнями під поняттям норматив витрат палива та енергії розуміють регламентовану величину витрат палива та енергії для даного виробництва, процесу, продукції, робіт, послуг.

Граничні рівні економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії за певні періоди затверджуються постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Так, граничні рівні економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії за період, що перевірявся встановлені постановою НКРН від 18.02.2002 р. № 1407. постановою НКРЕ віл 20.03.2002 р. № 264, постановою НКРЕ від 12.06.2002 р. № 632, постановою НКРЕ від 09.09.2002р. № 990.

          За наслідками перевірки проведеної відповідачем виявлено перевищення позивачем допустимих втрат електричної енергії (нормативних витрат), доведених для останнього постановами НКРЕ. Так, у звітному періоді позивач включив до складу валових витрат вартість електричної енергії згідно з податковими накладними та рахунками ДП «Енергоринок»у повному обсязі, не зменшивши при цьому валові витрати на суму понаднормативних втрат електричної енергії, яка не використовувалася в його господарській діяльності, не пройшла через лічильники споживачів.

Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на

отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними бухгалтерського обліку електроенергії, яку було втрачено понад законодавчо встановлені нормативи при транспортуванні, на обліку АЕК «Київенерго»немає. Разом із тим, немає бухгалтерських документів, що підтверджують факт продажу електроенергії, втрачену понад законодавчо встановлені нормативи при транспортуванні, і як наслідок-одержання оплати від покупців.

До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці витрати є обов’язковими і для підприємств , метою діяльності яких є роздрібний продаж електричної енергії, придбаної оптом.

Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію, затвердженого Постановою НКРЕ від 19.04.2002 р. № 398 (у редакції від 15.01.2003 р. № 23) спрямоване на часткову компенсацію, за передбачених ним умов, понаднормативних витрат, які неможливо віднести на валові витрати.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що включення до складу валових витрат підприємства втрат електроенергії, яка не використовувалась у його господарській діяльності є неправомірним, якщо АЕК «Київенерго»не підтвердить продаж цієї електроенергії споживачам.

Отже, фактично даної електроенергії вже не існує і оплата за неї від покупців, згідно договорів, ніколи не надійде.

Таким чином, АЕК «Київенерго»по цій операції доходу не отримала, тому відсутня таки ознака господарської діяльності, як отримання прибутку .

Відсутність такої ознаки господарської діяльності як отримання прибутку свідчить про здійснення підприємством витрат не пов'язаних з господарською діяльністю.

Згідно з п.5.1. ст.5. Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (чалі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, умовою для віднесення витрат до складу валових витрат є здійснення витрат як компенсація вартості товарів робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У зв’язку з відсутністю підтвердження використання у власній господарській діяльності електроенергії, яку було втрачено при транспортуванні понад законодавчо встановлені нормативи, зазначені витрати не можуть були віднесені до складу валових витрат.

Щодо порушення, на думку позивача, наказу ДПА України від 16.09.2002 р. № 429 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами»(далі – Порядок № 429).

Відповідно до Порядку № 429, що акт документальної перевірки складається у двох примірниках та підписується посадовими особами органу державної податкової служби та інших контролюючих органів, які здійснювали перевірку, та посадовими особами підприємства.

Після підписання акта перевірки посадовими особами один його примірник (з додатками) передається керівнику або уповноваженій особі підприємства, про що на останній сторінці всіх примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням його посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

У разі відмови посадових осіб підприємства, що перевіряється, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.

Акт документальної перевірки в день його підписання (складання акта відмови від підпису) реєструється структурним підрозділом, який провів перевірку (очолював перевірку), у спеціальному журналі.

Акт відмови від підпису - акт, який засвідчує відмову посадових осіб підприємства від підписання акта документальної перевірки. При цьому в акті зазначається про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера підприємства із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків.

В підписанні акту перевірки в день вручення акту було відмовлено. Головним бухгалтером Гвоздарьовою Л.О. на останній сторінці акта зроблений запис: «Акт перевірки від 24.06.04р. один екземпляр отримала для ознайомлення 8-45 24.06.04. до 30.06.04р.».

Відповідно до вимог Порядку № 429 та враховуючи те, що нормативними документами не передбачено термін часу для ознайомлення з актом перевірки було складено акт відмови від підпису від 24.06.2004 р. № 13 та зареєстровано акт позапланової перевірки у спеціальному журналі 24.06.2004 р. за № 428.

Таким чином, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП дотримала процедуру реєстрації акту перевірки встановлену Порядком № 429.

За результатами позапланової перевірки на виконання п.2 р. VII заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам корупції затверджених Указом Президента від 09.02.2004 р. № 175 «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції»щодо безоплатного відпуску споживачам електричної та теплової енергії АЕК «Київенерго»за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р., СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було складено акт про результати позапланової перевірки АЕК «Київенерго»з питання дотримання вимог законодавства щодо безоплатного відписку споживачам електричної і теплової енергії за період з 01.01.2003 р. по 01.01.2004 р від 24.06.2004 р. № 428/16-4/00131305.

Перевірка проводилась на підставі затвердженого плану перевірки, де другим пунктом плану перевірявся вплив понаднормативних витрат електроенергії на формування валового доходу та валових витрат підприємства, податкових зобов'язань з податку на прибуток та відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції Закону України від 24.12.1993 р. № 3813 зі змінами та доповненнями), Закону України «Про систему оподаткування»від 18.02.97р. №77/97-ВР зі змінами та доповненнями, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 зі змінами та доповненнями.

Крім того, перевірка СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проводилась ГДПРІ відділу ПСП матеріальної сфери виробництва СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП Шульгою В.А. на підставі посвідчення від 31.03.2004 р. № 647, що передбачено розділом ІІ ч. 1 Порядку № 429.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковим органом було дотримано норм чинного законодавства при проведенні перевірки, а також у відповідача як у суб’єкта владних повноважень були всі законні підстави для проведення перевірки на підприємстві позивача.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000091604/0 від 29.06.2004 р., задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 10.04.2009 р.