Постанова № 3460305, 09.04.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 Вн. № 6/648

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09.04.2009 р.                                                                                 № 6/648

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Назарова О.П. вирішив адміністративну справу

Дочірне підприємство "БіБі енд Бі Україна"

до Державна податкова інспекція у Подільському районі м.Києва

провизнання нечинним повідомлення-рішення №0001632380/0 від 06.12.2007р.

участю представників:          

від позивача: Сікач О.С.

від відповідача : Мартинюк О.М., Шевченко О.О. Максименко С.П.

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.04.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство „БіБі енд Бі Україна” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.12.2007 року за № 0001632380/0 на суму 1027702,50 грн., (в т. ч. 685135,00 грн. –основного платежу та 342567,50 грн. –штрафних (фінансових) санкцій).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки, дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 683135, 00 грн. в періодах з 01.06.2005 р. по 30.05.2006 р. у взаємовідносинам з ТОВ «Алоробізнес ЛТД»оскільки, здійснення вказаних операцій підтверджено відповідними первинними документами (договори, акти виконаних робіт, банківські виписки і податковими накладними).

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «БіБі енд Бі Україна», скасовано постанову Солом’янського районного суду міста Києва від 12.12.2006 року по справі № 2-а-324-1/06. Отже, прийняте податкове повідомлення - рішення від 06.12.2007 року за № 0001632380/0 не відповідає діючому законодавству України.

Відповідач - ДПІ у Подільському районі м. Києва, проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивач порушив вимоги п.п. 7.2.4 п.7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет за період з червня 2005 року по травень 2006 року на загальну суму 1027702,50 грн. Оскільки, господарські операції були проведені з ТОВ «Алоробізнес ЛТД», установчі документи якого та свідоцтво платника ПДВ визнанні недійсними постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року по справі № 2-а-324-1/06.

Вказана постанова Солом’янського районного суду м. Києва набрала законної сили відповідно з 22.12.2006 року (відмітка суду на копії рішення). Отже, донарахування ДП «БіБі енд Бі Україна» податку на додану вартість та застосування штрафних фінансових санкцій здійснено на підставі висновків акту перевірки за № 184/23-811/32210097, який складено 23.11.2007 року. Таким чином, на день складання акта перевірки за № 184/23-811/32210097 від 23.11.2007 року, постанова Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року вже набула законної сили, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року взагалі не існувала.

Також, актом ДПІ у Солом’янському районі м. Києва від 06.02.2007 року за № 582 свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Алоробізнес ЛТД” анульоване з 08.02.2005 року.

          Таким чином, відповідач вважає, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року за № 2181-III відповідають чинному законодавству України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва (надалі-відповідач) на виконання вимог листа Генеральної прокуратури України від 20.08.2007 року за № 17/1-31863-07 (копія міститься в матеріалах справи) була проведена виїзна документальна планова перевірка ДП «БіБі енд Бі Україна» (код ЄДРПОУ 32210097) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07. 2004р. по 30.06.2007 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 23.11.2007 року за № 184/23-811/32210097 (далі –Акт перевірки) та встановлено, що позивач порушив вимоги п.п. 7.2.4 п. 7.2 та пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість отриманих по господарських операціях з суб’єктом господарювання, у якого відповідно до постанови Солом’янського районного суду м. Києва визвано недійсними статут, установчі документи та анульоване свідоцтво платника на додану вартість, в результаті чого позивач занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті бюджет за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року на загальну суму 1 027 702,50 грн.

В зв'язку з виявленим порушенням, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001632380/0 від 06.12.2007 року форми «Р»на суму 1027 702,50 грн., з яких: 685 135,00 грн. - основний платіж, 342 567,50 грн. - штрафні санкції.

Позивач з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням не погодився та вказує на те, що між Позивачем та ТОВ «Алоробізнес ЛТД» протягом 2005–2006 років було укладено ряд договорів поставки нового обладнання для боулінга, культурно-розважальних центрів виробництва компанії »(США) та договори підряду щодо установки даного обладнання, що включає в себе, зокрема: монтаж обладнання, здійснення пускових робіт та інструктаж персоналу. На виконання зазначених договорів ТОВ «Алоробізнес ЛТД»на адресу позивача були надані податкові накладні.

Сума ПДВ згідно податкових накладних у сумі 685 135,00 грн. була включена позивачем до податкового кредиту в червні - листопаді 2005 року та в січні-травні 2006 року, в т.ч. по періодах:

червень 2005 р. –82334,00 грн.

липень 2005 р. –165000,00 грн.

серпень 2005 р. –64250,00 грн.

вересень 2005 р. –82666,00 грн.

жовтень 2005 р.- 8333,00 грн.

листопад 2005 р. –11500,00 грн.

січень 2006 р. –168550,00 грн.

лютий 2006 р. –24434,00 грн.

березень 2006 р. –17958,00 грн.

квітень 2006 р. –12126,00 грн.

травень 2006 р –47984,00 грн.

Розрахунки між суб’єктами господарювання проводились шляхом перерахування коштів на банківський рахунок у безготівковій формі.

Крім того, позивач вважає, що лише відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг), вказані документи, а саме податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські виписки перевірялись відповідачем під час перевірки.

Згідно з пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, позивач вважає, що податкові накладні, оформлені у відповідності до зазначеного закону, а тому позивач на законних підставах відніс суму 685 135,00 грн. до складу податкового кредиту.

Відповідач в запереченнях на позов зазначає, що у контрагента позивача –ТОВ «Алоро-бізнес ЛТД» визнано недійсними статут, установчі документи та анульовано свідоцтво платника ПДВ, отже, підстави для включення сум ПДВ по господарських операціях до складу податкового кредиту у позивача відсутні.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно листа Генеральної прокуратури України від 20.08.2007 року за № 17/1-31863-07 (копія в матеріалах справи), в провадженні якої знаходиться кримінальна справа № 49-2088 порушена за ознаками злочинів передбачених ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.358 КК України 01.02.2007 року, в ході обшуку в приміщенні конвертаційного центру за адресою: м. Київ, вул. Банківська, 25, кв.4, були знайдені податкові, бухгалтерські, звітні документи та печатки ряду підприємств, які носять ознаки «фіктивності», серед них контрагент позивача - ТОВ «Алоробізнес ЛТД».

Допитані особи показали, що розрахункові рахунки ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Алоробізнес ЛТД»використовувалися для отримання безготівкових коштів від контрагентів та конвертації їх в готівку, що давало змогу останнім ухилятися від сплати податків.

З отриманих банківських роздруківок по руху коштів підприємства ТОВ «Алоробізнес ЛТД»встановлено надходження коштів від суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі ДП «БіБі енд Бі Україна»(код ЄДРПОУ 32210097) на суму 4110800,00 грн.

На підставі вказаного листа, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва позивача було включено до національного плану перевірок та відповідно проведена виїзна документальна планова перевірка ДП «БіБі енд Бі Україна» (код ЄДРПОУ 32210097) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06. 2007 року.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року по справі 2-а-324-1/06 було визнано недійсними установчі документи ТОВ «Алоробізнес ЛТД», а саме: установчий договір та статут ТОВ «Алоробізнес ЛТД»з дати державної реєстрації, тобто з 25.01.2005 року; реєстрацію платника податку на додану вартість, свідоцтво № 36106504 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, тобто з 08.02.2005 року.

ДПІ у Солом’янському районі м. Києва, актом № 582 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 06.02.2007 року було виключено ТОВ «Алоробізнес ЛТД»з Реєстру платників ПДВ з 08.02.2005 року (копія в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між контрагентами відбувалися в 2005 -2006 роках.

Посилання позивача на те, що наведена постанова Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року по справі 2-а-324-1/06 скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року за апеляційною скаргою позивача судом не приймається, з огляду на наступне.

Згідно відмітки суду, постанова Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року по справі 2-а-324-1/06 набуло законної сили з 22.12.2006 року.

          Донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування до нього штрафних санкцій здійснено на підставі висновків Акту перевірки Відповідача від 23.11.2007 року за №184/23-811/32210097, отже оскільки на день складання Акта перевірки відповідачем постанова Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 року набула законної сили, а ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 року взагалі не існувало, то податковий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Алоробізнес ЛТД»про що свідчать укладені між сторонами договори поставки, підряду та акти виконаних робіт до договорів підряду протягом 2005-2006 років.

На виконання зазначених договорів були виписані наступні податкові накладні:

ПН №191 від 30.06.2005р. на загальну суму 494000,00грн. у т.ч. ПДВ 82334,00грн.;

ПН №215 від 20.07.2005р. на загальну суму 300000,00грн. у т.ч. ПДВ 50000,00грн.;

ПН №220 від 21.07.2005р. на загальну суму 330000,00грн. у т.ч. ПДВ 55000,00грн.;

ПН №225 від 25.07.2005р. на загальну суму 360000,00грн. у т.ч. ПДВ 60000,00грн.;

ПН №260 від 09.08.2005р. на загальну суму 251500,00грн. у т.ч. ПДВ 41916,67грн.,

ПН №291 від 30.08.2005р. на загальну суму 134000,00грн. у т.ч. ПДВ 22333,33грн.;

ПН №316 від 14.09.2005р. на загальну суму 496000,00грн. у т.ч. ПДВ 82666,67грн.;

ПН №359 від 28.10.2005р. на загальну суму 50000,00грн. у т.ч. ПДВ 8333,33грн.;

ПН №293 від 16.11.2005р. на загальну суму 69000,00грн. у т.ч. ПДВ 11500,00грн.;

ПН №59 від 26.01.2006р. на загальну суму 402000,00грн. у т.ч. ПДВ 67000,00грн.;

ПН №62 від 27.01.2006р. на загальну суму 350000,00грн. у т.ч. ПДВ 58333,33грн.;

ПН №69 від 30.01.2006р. на загальну суму 208300,00грн. у т.ч. ПДВ 34716,67грн.;

ПН №70 від 30.01.2006р. на загальну суму 51000,00грн. у т.ч. ПДВ 8500грн.;

ПН №92 від 13.02.2006р. на загальну суму 24600,00грн. у т.ч. ПДВ 4100грн.;

ПН №94 від 15.02.2006р. на загальну суму 73000,00грн. у т.ч. ПДВ 12166,67грн.;

ПН №106 від 27.02.2006р. на загальну суму 49000,00грн. у т.ч. ПДВ 8166,67грн.;

ПН №140 від 16.03.2006р. на загальну суму 51000,00грн. у т.ч. ПДВ 8500грн.;

ПН №158 від 31.03.2006р. на загальну суму 56750,00грн. у т.ч. ПДВ 9458,33грн.,

ПН №197 від 27.04.2006р. на загальну суму 8750,00грн. у т.ч. ПДВ 1458,33грн.,

ПН №198 від 27.04.2006р. на загальну суму 45000,00грн. у т.ч. ПДВ 7500грн.;

ПН №199 від 27.04.2006р. на загальну суму 19000,00грн. у т.ч. ПДВ 3166,67грн.;

ПН №254 від 30.05.2006р. на загальну суму 115700,00грн. у т.ч. ПДВ 19283,33грн.;

ПН №258 від 31.05.2006р. на загальну суму 172200,00грн. у т.ч. ПДВ 28700,00грн.

суми податку на додану вартість зазначені в них, були включені до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до вимог п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платники податку на додану вартість у порядку передбаченому зазначеним Законом.

Господарські операції між ТОВ «Алоробізнес ЛТД» та позивачем відбувалися з червня 2005 по травень 2006 року, а свідоцтво платника ПДВ було анульоване з 08.02.2005 року. Отже, на момент здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем і ТОВ «Алоробізнес ЛТД», останнє не являлося платником податку на додану вартість.

Таким чином, податкові накладні, виписані ТОВ «Алоробізнес ЛТД» на адресу ДП «БіБі енд Бі Україна»не можуть враховуватись при визначенні сум податкового кредиту Позивача за червень 2005 - травень 2006 року.

Відповідно до п. п. 7.2.3., п. п. 7.2.4 та п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим, як платник податку.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мін’юсті 23.06.1997 за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними ... У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

Тобто, як видно з аналізу норм пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, законодавцем передбачено, що навіть при наявності податкової накладної податковий кредит може бути не підтверджений, а сума податкового кредиту зазначена в податковій накладній не є остаточною та беззаперечною і може бути не підтверджена за результатами перевірки, що і відбулося в даному випадку.

Як встановлено судом, та знайшло підтвердження матеріалами справи (довідка податкового органу про фактичне незнаходження ТОВ «Алоробізнес ЛТД» за юридичною адресою, повідомлення форми № 18 ОПП, копія зворотного боку облікових карток платника ПДВ станом на 31.12.2005 року та станом на 31.12.2006 року що свідчать про недекларування відповідних об’єктів оподаткування за результатами фінансово–господарських операцій з Позивачем), тобто фінансово-господарська діяльність ТОВ «Алоробізнес ЛТД» здійснювалась всупереч чинному законодавству.

Отже, податкові накладні, що видані позивачу ТОВ «Алоробізнес ЛТД , складені особою, що не мала на те повноважень, не була зареєстрована у встановленому порядку платником ПДВ.

Крім того, відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 та зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 за № 208/4429 передбачено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вже зазначалося вище, свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Алоробізнес ЛТД», як платника податку на додану вартість, анульовано з 08.02.2005 року.

Таким чином, під час здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з ТОВ «Алоробізнес ЛТД», останнє не було зареєстроване, як платник податку на додану вартість і не мало права на складання податкових накладних. Отже, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку, зазначені у таких податкових накладних.

Крім того слід врахувати те, що згідно п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, які використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом, що є однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного, бюджету України.

Відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно з Законом України №168/97 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України №168/97-ВР, під бюджетним відшкодуванням слід розуміти суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку.

Законом України №168/97-ВР встановлений прямий взаємозв'язок між: сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, а також зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.

Закону України №168/97-ВР передбачає, що право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Таким чином, вищезазначене свідчить, що укладання і виконання вищевказаних договорів суперечить інтересам держави та суспільства, так як завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

З огляду на вищевикладене слідує, що позивач не мав право включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, оскільки судом встановлено, що контрагентом Позивача - ТОВ «Алоробізнес ЛТД», суми ПДВ до державного бюджету не сплачувалась.

У статті 11 КАС України зазначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи (частина 4), і повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких на його думку не вистачає (частина 5).

Так, позивачем на вимогу суду не було надано належних доказів щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Алоробізнес ЛТД»та доказів на те, що дані операції не містять ознак безтоварності.

Як вже зазначалось вище, між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Алоробізнес ЛТД», укладались ряд договорів поставки обладнання. Згідно до умов договорів, передача такого обладнання ДП «БіБі енд Бі Україна», як покупцю цього обладнання здійснювалась ТОВ «Алоробізнес ЛТД в інших містах України в день доставки обладнання, що оформлялось відповідними накладними з їх підписанням сторонами, а також актами приймання –передачі обладнання.

Разом з тим, позивач жодним первинним документом не підтвердив транспортування (перевезення) товару –наведеного обладнання: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні, тощо), договори зберігання обладнання, довіреності, тощо.

Крім того, відсутні інші належні докази, які свідчать про понесення позивачем витрат на господарські потреби підприємства, які пов’язані з виїздом Позивача або його представника на місце передачі обладнання (зокрема, накази на відрядження, дорожні квітки або «путіві листи», або квитанції з придбання паливно-мастильних матеріалів, тощо).

Також, суд аналізуючи діяльність ДП «БіБі енд Бі Україна»встановив, що в 2005-2006 роки укладалися договори підряду (з відповідним монтажем обладнання, інструктажу персоналу та його подальшим запуском). Суд погоджується з твердженням відповідача, що аналізуючи штат працівників (копії звітності по формі 1ДФ в матеріалах справи), як позивача та його контрагента - ТОВ «Алоробізнес ЛТД»свідчать про невідповідність їх фактичним можливостям виконати взяті на себе зобов’язання.

Таким чином, сам по собі факт сплати (перерахування) коштів – наявність банківських виписок по рахунках позивача, не є безумовним підтвердженням того, що поставка обладнання мала місце, без врахування всіх істотних дій, доказів, інших даних, що свідчать про реальність здійснюваних операцій.

Отже, суд приходить до висновку що, наявність лише первинних документів не може свідчити про дійсне реальне виконання договорів та проведення розрахунків між сторонами.

Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийнятого рішення суб’єктом владних повноважень, а отже, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.