Ухвала суду № 3460159, 04.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                             №К-32842/06                                                                                                                        

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2009  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.  

суддів                            Нечитайла О.М.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.

при секретарі:             Остапенку Д.О.

за участю представників:

позивача: Лугинець І.І.

відповідача-1: не з’явився.

відповідача-2: Ткаченка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 19.06.2006  та Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006

у справі№11/168-А

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Центр-Н»,  Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесел»

про визнання угоди недійсною, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:                                                         

Постановою Господарського суду міста Києва  від 19.06.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006, Державній податковій інспекції у Голосіївському  районі міста Києва відмовлено у задоволенні позову  про визнання недійсним з підстав, передбачених ст.207 ГК України, укладеного між ТОВ «Енерго-Центр-Н» та ТОВ «Телесел» договору №27/08/04 від 27.08.2004, та стягнення  з ТОВ «Енерго-Центр-Н» в доход держави всього одержаного ним за спірним договором в сумі 90026379 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій  ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про задоволення позову в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі заперечень на касаційну скаргу не надали.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що між ТОВ «Енерго-Центр-Н» (відповідач-1)  та ТОВ «Видавничий дім «Переяслав»  був укладений договір оренди складського приміщення без права викупу №071/04/04 від 07.04.2004 та договір  відповідального зберігання №072/04/04 від 07.04.2004.

Відповідно до актів прийому передачі майна на відповідальне зберігання №№012, 013, 022, 023 відповдічем-1 передано на зберігання, а ТОВ «Видавничий дім «Переяслав» прийнято на відповідальне зберігання заготовки виробу «Форпост-1» в загальній кількості 789444 шт. та типографську продукцію в кількості 789444 шт.

Із заготовок виробу та типографської продукції ТОВ «Енерго-Центр-Н»  виготовлено виріб «Форпост-1».

27.08.2004 ТОВ «Енерго-Центр-Н» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №27/08/04 з ТОВ «Телесел» (покупець) за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар відповідно до специфікацій.

Відповідно до специфікації №1 від 27.08.2004 передано пристрій коригуючий «Форпост-1» ТУ У 32.1-20589555-001-2003, в кількості 142300 шт. на суму 75021983 грн., у т.ч. ПДВ 15004396 грн., що підтверджується актом прийому-передачі товару №01 від 31.08.2004 про прийняття пристрою коригуючого «Форпост-1» відповідно до специфікації на складі продавця за адресою  Київська обл., м.Переяслав-Хмельницький, вул.Шкільна, 45.

За додатковою угодою від 31.08.2004 продавець взяв на себе зобов’язання взяти товар на відповідальне зберігання без оплати на 120 днів.

Специфікацією №2 від 30.08.2004 до договору купівлі-продажу №27/08/04 врегульовано номенклатуру, асортимент, кількість, якість та ціну товару, яким визначено  пристрій коригуючий «Форпост-1» ТУ У 32.1-20589555-001-2003 в кількості 142300 шт. на загальну суму 75021983 грн. без ПДВ, ПДВ -15004396,60 грн., передача якого підтверджується актом прийому-передачі товару №02 від 31.08.2004 на складі продавця ТОВ «Енерго-Центр-Н».

13.12.2004 між ТОВ «Енерго-Центр-Н» та ТОВ «Телесел» укладено додаткову угоду, за якою покупець зобов’язався повернути товар – пристрій коригуючий «Форпост-1» в кількості 142300 шт., загальною вартістю 90026379,60 грн. у т.ч. ПДВ 15004396,60 грн. у зв’язку з порушенням ним п.6.1 договору.

Зазначений товар передано відповідно до акта прийому-передачі №2 від 15.12.2004 в порядку повернення та видаткової накладної №ВП-0000001 від 15.12.2004.

30.08.2004 між ТОВ «Телесел» та ТОВ «Атлантіс-М»  укладено договір комісії №20/08/03  відповідно до якого, відповідачем-2 доручено ТОВ «Атлантіс-М» реалізувати за межі митної території України  придбаний відповідно до специфікації №1 від 30.08.2004 товар в кількості 142300 шт. на загальну суму 75034790 грн.

ТОВ «Атлантіс-М» за зовнішньоекономічним контрактом №С18 від 21.09.2004 реалізувало зазначений товар   фірмі «U.SWorkforceassociationLLC» (штат Вермонт, США) на загальну суму 14158850 доларів США, що підтверджується зовнішньоекономічним контрактом, вантажною митною декларацією з відміткою митного органу про вивезення товару за межі митної території України, сертифікатом відповідності, платіжними дорученнями, у зв’язку з чим судами попередніх інстанцій зроблено висновок про відсутність підстав для висновку про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства.

Судова колегія,  не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що вони зроблені  без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, який набрав чинність з 1 січня 2004 року, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою  завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків, чи спрямованість дій на  безпідставне одержання коштів із державного бюджету.

У цьому випадку судам слід було з’ясувати, чи не були дії відповідачів спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету. Проте суди всупереч вимогам частин четвертої та п’ятої статті 11 та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України цю обставину належним чином не дослідили, хоча вона має істотне правове значення, не зобов’язали ДПІ надати докази на обґрунтування своїх доводів і не витребували необхідних доказів із власної ініціативи.

Відхиляючи доводи податкового органу щодо відсутності фактичного вивезення товару за межі  території України, суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях послалися на наявність ВМД № 100120000/4/742119 від 25.09.2004 та лист № 35/14-32/3596 від 07.04.2006 Київської регіональної митниці.

Між тим, згідно з вимогами Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 №307, належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції усі графи і зазначена в них інформація є достовірною.

З огляду на невідповідність  документів,  що свідчать про доставку АТЗТ «Транс-Сервіс» за договором №34/Д від 25.05.2004 укладеним з ТОВ «Атлантіс-М» товару автотранспортом зі складу виробника ТОВ «Енерго-Центр-Н» (м.Переяслав-Хмельницький) до аеропорту Гостомель – місця відправлення за межі митної території України, 27.09.2004, у той час, як дата вивезення такого товару згідно ВМД є 25.09.2004, а також наявність виправлень в товарно-транспортній накладній відомостей щодо дати та назви товару, невідповідності кількісних показників вантажу, виникають сумніви щодо наданої інформації.

При цьому залишилось нез’ясованим  чи є кошти перераховані ТОВ «Атлантіс М» на рахунок ТОВ «Телесел»  валютною виручкою за реалізований на експорт товар за договором комісії, з огляду на довідку АКБ «Східно-Європейський банк» щодо руху коштів на рахунку комісіонера.

Встановлення зазначених обставин має вирішальне значення для висновку про правомірність оподаткування зазначених операцій відповідно до пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок  на додану вартість».

Крім того, посилання судів як на перешкоду для задоволення позову на невизнання недійсними укладених між ТОВ «Енерго-Центр-Н» та ТОВ «Видавничий дім «Переяслав» договору оренди  складського приміщення та договору відповідального зберігання суперечить закону. За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Тому відповідно до частини другої статті 215 того самого Кодексу визнання його судом недійсним не вимагається.

Зазначивши про  наявність заперечень директора  ТОВ «Видавничий дім «Переяслав» Ткаченка Т.В. щодо існування будь-яких фінансово-господарських стосунків з відповідачами, судами не досліджувався реальний характер цих угод.

За наявності сумніву щодо наданої інформації суд згідно зі статтями 70, 71, 79 Кодексу адміністративного судочинства України мав можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування наведених позивачем фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Оскільки вищезазначеним обставинам не була надана оцінка ні судом першої, ні апеляційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

           Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 19.06.2006  та Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2006 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                        Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                  О.М.Нечитайло                                                                                                         

                                                                                                            Н.Г.Пилипчук                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 О.А.Сергейчук

                                                                                                            О.І.Степашко