Ухвала суду № 3460124, 03.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-4518/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

03 березня 2009 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 03.03.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків на постанову господарського суду м. Києва від 14.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007

у справі        №25/372-11/226

за позовом   Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності                                             «Укрінтеренерго»

до                   Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва                                     по роботі з великими платниками податків

про                 визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго"  звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків  про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000421604/0 від 16.07.2004, яким у позивача виявлено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 221 998,43 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

Постановою господарського суду м. Києва від 14.09.2006, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007у справі №25/372-11/226, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спеціалізовано державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000421604/0 від 16.07.2004, яким згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пп.7.2.3. п.7.2, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" у позивача виявлено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 4 221 998,43 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 471/16-4/19480600 від 15.07.2004 „Про результати позапланової перевірки Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності „Укрінтеренерго" з питань взаємовідносин з ПП „Донвугілляпостачання" за період: квітень-липень, серпень, вересень, грудень 2003 року" (далі - акт перевірки від 15.07.2004).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача на підтвердження сформованого податкового кредиту наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам закону, а тому прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та не відповідає чинному законодавству, з огляду на таке.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану варітсть" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Статтею ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено данні, що повинна місити податкова накладна (пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Згідно акту перевірки від 15.07.2004р., підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування та винесення відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення є висновок про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості отриманого товару (вугілля), та не підтверджених первинними документами.

Проте с таким висновком не можна погодитись враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем (як покупцем) було укладено договір з ПП „Донвугілляпостачання" (як постачальником) за № 44/3-206 від 10.12.2002 на придбання вугілля кам'яного енергетичного газового (далі - вугілля).

На виконання умов зазначеного договору ПП „Донвугілляпостачання" на адресу позивача було виписано податкові накладні в квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, грудні 2003 року, на загальну суму 4 221 998,43 грн. (стор. 5 акту перевірки).

Відповідно до „Порядку ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг)", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 та „Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 10.05.1997 № 165, позивачем відображено в податковому обліку, зокрема, в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та в податкових деклараціях за відповідні звітні періоди суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 4 221 998,43 грн., зазначені в отриманих від ПП „Донвугілляпостач" податкових накладних.

Сума ПДВ у розмірі 4 221 998,43 грн. була фактично сплачена позивачем на користь ПП „Донвугілляпостач", що підтверджується долученими до справи копіями платіжних доручень та банківськими виписками.

Судами також встановлено, що ПП Донвугілляпостачання" не є виробником реалізованого позивачу вугілля, а придбало його у ТОВ "Ресурс-холдинг" та ТОВ „Спецпроект". ТОВ "Ресурс - холдинг" та ТОВ "Спецпроект", у свою чергу, придбавали зазначене вугілля у ТОВ "Гарда" та у ГОВ "Скай". Первинні документи, якими підтверджується здійснення зазначених господарських операцій містяться в матеріалах справи.

Суми ПДВ за вищевказаними господарськими операціями по ланцюгу фактично нараховувались та сплачувались ПП „Донвугілляпостачання" на користь ТОВ "Ресурс-холдинг" та ТОВ „Спецпроект", а останніми, у свою чергу, на користь ТОВ "Гарда" та у ГОВ "Скай", що підтверджується платіжними документами, документами податкової звітності та книгами обліку придбання/продажу товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи не вбачається належних доказів донарахування контрагентам позивача по ланцюгу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами здійснення вищевказаних господарських операцій. Рішення податкових органів (податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги) про донарахування вказаним підприємства податкових зобов'язань з ПДВ в матеріалах справи також відсутні.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що посилання відповідача на рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 14.04.2004 у справі № 2-1128/04 та Пролетарського суду м. Донецька від 05.05.2004 у справі № 2-1330/04 правильно не прийняті до уваги судами, оскільки, відповідно до пп.25.3 п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000р., датою виключення платника податку на додану вартість з реєстру та анулювання свідоцтва є відповідна дата прийняття рішення суду. До того ж вказане рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 14.04.2004 у справі № 2-1128/04 скасовано та прийнято в цій справі нове рішення про відмову в задоволенні позову; рішення Пролетарського суду м. Донецька від 05.05.2004 у справі № 2-1330/04 також скасовано, а вказану цивільну справу залишено без розгляду.

Копії наявних в матеріалах справи податкових накладних, виписаних ПП „Донвугілляпостачання" свідчать про те, що вони оформлені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Усі податкові накладні включені позивачем до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за вказані податкові періоди та містять необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість". Вказані обставини відповідачем не спростовуються.

Судами ж встановлено, що на момент проведення перевірки позивач на підтвердження податкового кредиту мав необхідні податкові накладні, виписані на його адресу ПП „Донвугілляпостачання" за квітень - серпень, вересень, грудень 2003 року на суму 4 221 998,43 грн.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивачем повністю оплачено отриманий товар, оприбутковано з відображенням у бухгалтерській та податковій звітності, використано у власній господарській діяльності.

Факт реєстрації ПП „Донвугілляпостачання" платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача вищезазначених податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Таким чином, сума ПДВ, віднесена позивачем до складу податкового кредиту у квітні -серпні, вересні, грудні 2003 року у розмірі 4 221 998,43 грн. підтверджується відповідними податковими накладними.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід також зазначити, що відсутність в матеріалах справи актів перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „Гарда" та ТОВ „Скай" із зазначенням фактів будь-яких порушень з їх боку податкового законодавства за результатами виконання вищевказаного господарського зобов'язання, прийнятих на підставі вказаних актів рішень та доказів невиконання порушниками податкового законодавства таких рішень, свідчить про відсутність належних доказів порушення податкового законодавства як ТОВ „Гарда", так і ТОВ „Скай".

Таким чином, відповідачем належними доказами не доведено факту порушення ТОВ „Гарда" та ТОВ „Скай" положень податкового законодавств, зокрема, щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за результатами виконання вищевказаного господарського зобов'язання, оскільки, в матеріалах справи відсутні чинні рішення податкового органу про донарахування ТОВ „Гарда" та ТОВ „Скай" податкових зобов'язань, податкові повідомлення, податкові вимоги, що підтверджують наявність у них податкового боргу, що виник за результатами виконання зазначеної господарської операції.

Судова колегія звертає увагу також на те, що в матеріалах справи  не вбачається доказів того, що ТОВ „Гарда" та ТОВ „Скай" є безпосередніми виробниками придбаного позивачем вугілля, у яких, з урахуванням вимог Закону України „Про податок на додану вартість", при первісному продажу товару як виробниками виникли б зобов'язання перерахування безпосередньо до бюджету отриманих від покупців у складі ціни товару сум ПДВ.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків задоволенню не підлягає, а постанова господарського суду м. Києва від 14.09.2006 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі №25/372-11/226 – залишаються без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 14.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 у справі №25/372-11/226 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар