Ухвала суду № 3460107, 04.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№К-33629/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2009 Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 та рішення Господарського суду м.Києва від 10.07.2006

у справі№11/182-А

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інтерресурси»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м.Києва від 10.07.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006, позовні вимоги ТОВ «Фірма Інтерресурси» задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва від 20.12.2005 №005922350/0 в частині застосування до ТОВ «Фірма Інтерресурси» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 55968 грн. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в позові в частині задоволених позовних вимог відмовити, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість, а саме правильності визначення позивачем сум відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005 року, за результатами якої складено акт №1730/23/8-32663350 від 19.12.2005.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №005922350/0 від 20.12.2005, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2005 року на суму 533334 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 55968 грн.

Підставою для такого рішення стали висновки акта перевірки, що позивач у попередньому податковому періоді розрахувався за отримані послуги векселем, який в подальшому погашений не був, у звязку з чим податок на додану вартість фактично не сплачувався постачальнику послуг, а також, відповідно, і до бюджету, у звязку з чим зроблено висновок про безпідставність заявленої суми до бюджетного відшкодування.

З огляду на те, що заявлена до відшкодування сума ПДВ на момент перевірки була відшкодована позивачу у розмірі 186561 грн., відповідачем на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та п.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України №110 від 17.03.2001, застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 55968 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.07.2005 між ТОВ «Вестал» та позивачем укладено договір №2207/02 про надання інформації, відповідно до якого ТОВ «Вестал» надало позивачу маркетингові послуги на суму 4000000 грн., у т.ч. ПДВ - 666666,67 грн.

В оплату отриманих послуг позивач передав ТОВ «Вестал» простий вексель №30024912896 від 26.08.2005 на суму 4000000 грн., який на момент перевірки та на час розгляду справи у суді погашений не був, а ТОВ «Вестал» виписало позивачу податкову накладну від 25.07.2005 №357 на загальну суму 4000000 грн., у т.ч. ПДВ 666666,67 грн.

У декларації за серпень 2005 року позивач визначив загальну суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 533334 грн.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків установлено в пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 цього пункту Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетному відшкодуванню підлягає відємне значення податку, яке дорівнює його сумі, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді їх постачальникам.

Згідно пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Крім того, як передбачено підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону, не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа, яка була зареєстрована як платник ПДВ менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на таке відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання чи спорудження (будівництва) основних фондів); не провадила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

Враховуючи, що передача векселя не передбачає фактичної сплати коштів, у тому числі ПДВ, а засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей, а також відсутність у позивача протягом останніх 12 місяців обсягів продажу та діяльності по оподатковуваних операціях з податку на додану вартість в обсягах, передбачених законодавством, що підтверджується податковою звітністю за скороченою формою декларації з ПДВ, яка подавалась позивачем до ДПІ у Оболонському районі, суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість рішення відповідача щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2005 року в розмірі 533334 грн.

Правильними є і висновки судів про відсутність у відповідача законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, з огляду на те, що Інструкція, затверджена наказом ДПА України №110 від 17.03.2001, не є законом, а тому, згідно Конституції України, не може встановлювати юридичну відповідальність, а застосування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» здійснюється у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами передбаченими у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності прийнятих у справі рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2006 та рішення Господарського суду м.Києва від 10.07.2006 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук О.А.Сергейчук

О.І.Степашко